Судний день. Чому українським судам необхідне перезавантаження, а їхню репутацію вже не виправити

Скандали і низький рівень довіри суспільства — ось з чим асоціюються українські суди. За даними Центру Разумкова за грудень 2020 року, судам повністю довіряють лише 1,8% українців, менше — тільки політичним партіям і російським ЗМІ.

Українці переконані: судді можуть діяти заради отримання особистої вигоди, виносити неправосудні рішення за замовленням влади і не хочуть пояснювати походження квартир, будинків і машин. А ось служителі Феміди впевнені, що причина недовіри до них не робота судів, а діяльність громадських активістів та ЗМІ, які звинувачують їх у всьому поганому, а також влада, яка погрожує новими перевірками.

Дійсно, за останні десять років увагу до суддівської системи підвищена. Кожен новий президент намагався реформувати судову систему, але жоден задуманого не завершив. Незважаючи на гучні заяви, і владі, і суддям завжди було зручно йти на компроміси заради збереження свого впливу. Суддям давали можливість не пускати до своїх лав сторонніх, натомість влада отримувала обіцянку, що в разі потреби служителі Феміди врегулюють ситуацію так, як цього вимагають зверху.

Закінчити реформу є шанс у Володимира Зеленського. Президент подав до парламенту кілька профільних законопроектів і заявив: "Нинішня судова система довела свою непридатність. Українці не довіряють судам, ця організація дуже корумпована і занадто хитка. Ми повинні це змінити". Але чи вистачить владі політичної волі провести перевірку суддів на доброчесність — велике питання.

Кругова порука

Взимку 2014-го киянина Костянтина Вельтищева Дніпровський райсуд Києва визнав винним у скоєнні адміністративного правопорушення і позбавив права керування авто на шість місяців. Подібні вердикти в той час почули кілька сотень автомобілістів. Причина — нібито під час поїздки в Межигірʼя до Віктора Януковича всі вони не зупинилися на вимогу працівника дорожньо-патрульної служби. У разі Вельтищева рішення приймав суддя Микола Чаус. Він не почув аргументів, що Костянтин не брав участі в акціях Автомайдану, а в день автопробігу його авто стояло в гаражі, про що говорили свідки і показували камери спостереження.

Після на суддю Чауса надійшла скарга до Вищої ради правосуддя (ВРП), що той виніс незаконне рішення, порушив присягу. І начебто у ВРП голоси за звільнення могли зібрати, але раптом до судді потрапляє резонансна справа Геннадія Корбана — і все кардинально змінилося: ВРП передумала позбавляти Чауса права носити мантію. Сталося це тільки через два роки, а причиною стало не безпідставне покарання Вельтищева, не звинувачення в отриманні $ 150 тис. хабара, які він зберігав у скляній банці, і не оголошення його в розшук по лінії Інтерполу, а відсутність на робочому місці без поважної причини.

"Тоді я зрозумів, що ВРП не займатиметься очищенням суддівського корпусу. Її завдання — зберегти status quo, коли в кожному суді є ручні судді на гачку, які готові виконати все, що завгодно", — говорить адвокат Роман Маселко.

Вища рада правосуддя — головний орган у системі суддівської влади країни, а його члени — фактично судді над суддями. Тільки вони можуть призначати служителів Феміди, карати або звільняти їх. Іншими словами, повністю контролювати все, що відбувається в судах. Така влада дана раді правосуддя невипадково — це гарантія невтручання в роботу судів з боку, наприклад, парламенту і президента. В ідеалі юристи, компетентні та доброчесні, самі повинні наводити порядок у системі, підвищуючи до неї довіру громадян, але на практиці все виглядає по-іншому.

Членами ВРП часто стають люди, які хоч і не завжди публічні, але відомі своїми компрометуючими діями або висловлюваннями. Згадати хоча б члена ВРП Ларису Іванову. Вона власниця пʼяти квартир, чотирьох земельних ділянок і будинку під Києвом. Коли в неї запитали про походження багатства, сказала, що гроші заробила, "збираючи полуницю" і "працюючи кочегаром". А ще згадаємо Світлану Шелест, котра отримала квартиру в центрі Києва вартістю понад 1 млн грн від мами-пенсіонерки, а також Олега Прудивуса — "суддю Майдану", який забороняв проведення мирної акції протесту в Запоріжжі.

Діють члени ВРП, як зауважують експерти, не завжди відповідно до законів і критеріїв доброчесності. Зручних суддів нерідко до останнього намагаються врятувати. Так було і в разі згаданого Чауса, і з головою Оболонського райсуду Києва Владиславом Девʼятком, який розглядає справу про держзраду Віктора Януковича (він також позбавляв прав автомайданівців, за що ВРП його не покарала — почекала, поки закінчиться термін розгляду скарги). А ще із суддею Чортківського суду Василем Парфенюком, який звільнив від відповідальності чоловіка, який збив на смерть жінку, перебуваючи пʼяним за кермом.

Зате суддів, котрі насмілюються продемонструвати незалежність, ВРП оперативно карає. Наприклад, суддю Галицького райсуду Львова Віталія Радченка, який дозволив провести обшуки в будинку голови Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) Павла Вовка — справа стосувалася незаконного збагачення. Або Віктора Фоміна, суддю Мелітопольського міськрайонного суду, що санкціонував передачу заарештованих активів Львівського бронетанкового заводу Агентству із розшуку і менеджменту активів, згодом Верховний Суд скасував ці дисциплінарні стягнення. Нині на скасування подібного сподівається і суддя Вищого антикорупційного суду Тимур Хамзін. Нещодавно ВРП покарала його за те, що він дозволив Національному антикорупційному бюро провести обшуки в судді ОАСК Володимира Келеберди, який фігурує в справі про спробу захоплення державної влади.

На конкурсній основі

"Усі ці історії стали можливими тому, що у ВРП потрапляли люди за квотним принципом — від президента, парламенту, зʼїздів адвокатів, учених і самих суддів. Туди нікого і ніколи не обирали на відкритому і прозорому конкурсі. Щоб змінити ситуацію і почати справжню реформу судів, необхідно змінити склад ВРП — чинних членів перевірити на доброчесність, а для претендентів організувати прозорий відбір ", — упевнена Галина Чижик, експертка Центру протидії корупції.

Нинішня судова система довела свою непридатність. Українці не довіряють судам, ця організація дуже корумпована і занадто хитка. Ми повинні це змінити

Саме про це йдеться в одному із законопроектів президента Зеленського — №5068. Він пропонує створити Етичну рада, що складається з трьох суддів і трьох міжнародних експертів, завдання якої — оцінювати доброчесність кандидатів у ВРП, а після кращі кандидатури подавати субʼєктам призначення (ВРП складається з 21 члена: 10 вибирає зʼїзд суддів, по два — президент, парламент, зʼїзд адвокатів і зʼїзд представників юридичних ВНЗ, конференція прокурорів, плюс голова Верховного Суду). Крім того, саме він повинен буде перевірити і всіх нині чинних членів.

Ідея хороша, якби не кілька "але". Ініціативи Зеленського виглядають як компроміс із судовою системою. По-перше, тому що в міжнародників вирішального голосу не буде (як це було під час конкурсу в Антикорупційний суд). Президентський законопроект визначає, що рішення приймаються більшістю голосів за умови підтримки всіх міжнародників. Тобто за бажання судді зможуть блокувати будь-яке невигідне їм призначення. По-друге, у комісію можуть потрапити зручні міжнародники.

Згідно із законом делегувати кандидатів можуть тільки ті організації, з якими Україна співпрацює останні три роки у сфері боротьби з корупцією або реалізацією судової реформи відповідно до міжнародних договорів. Такому критерію не відповідає, наприклад, Американське агентство з міжнародного розвитку USAID. Раніше саме воно пропонувало запросити Джованні Кесслера, колишнього генерального директора Європейського бюро в боротьбі із шахрайством, і Карлоса Кастресана, екс-голову Міжнародної комісії проти безкарності в Гватемалі, створеної ООН.

По-третє, навіть якщо відбір все-таки буде проведено чесно, а арбітри будуть з бездоганною репутацією, то рішення Етичної ради зможе скасувати Окружний адмінсуд Києва, відомий вердиктами про скасування націоналізації ПриватБанку і внесенням правок у підручники історії. Раніше він десятками скасовував рішення Громадської ради доброчесності, який бере участь у відборі суддів Верховного Суду.

Що ж стосується чинних членів ВРП, то всі вони повинні пройти перевірку на доброчесність протягом трьох місяців. Якщо не відповідають критеріям — їх рекомендують звільнити. Але навряд чи таке можливо, якщо згадати, як зʼїзд адвокатів з порушеннями Конституції повторно призначив Павла Гречковського і Олексія Маловацького у ВРП чи як судді билися за своїх під час останнього березневого зʼїзду.

Битва за вплив

9 березня в Києві стартував черговий зʼїзд суддів. З трибуни голова Ради суддів Богдан Монич майже відразу попереджає: "Ми не можемо допустити, щоб була паралізована робота Вищої ради правосуддя", а значить, вибори чотирьох її членів відбудуться. Таким чином судді вирішили не чекати парламентського рішення, а заповнити вакансії за старими правилами — без конкурсу і проходження перевірки на доброчесність. Більше того, напередодні зʼїзд застосував стару практику узгодження імен переможців (їх вибирають таємним голосуванням).

"Так було, наприклад, у грудні 2018 року, коли членами ВРП стали Лариса Іванова, Світлана Шелест, Олег Прудивус. Їхні прізвища були заздалегідь затверджені не тільки суддями, але й в Адміністрації президента", — згадує Роман Маселко. Прізвища нинішніх узгоджених кандидатів, втім, як і минулих, не настільки важливі, їхня наявність свідчить, що судді, як і раніше, готові боротися за збереження системи.

Це розуміє не тільки обмежене число експертів і журналістів, яким судді під час зʼїзду не забули дорікнути в підриві довіри українців до судів, але і міжнародники. Напередодні посли країн "Великої сімки" зробили гучну заяву — закликали відкласти обрання чотирьох членів ВРП і одного судді Конституційного Суду до "встановлення прозорих процесів відбору, що заслуговують на довіру", тобто відійти від квотного принципу призначення до зрозумілого і прозорого конкурсу.

Посли не забули нагадати, що раніше провести реформу Вищої ради правосуддя рекомендувала Венеціанська комісія — найбільш авторитетний консультативний орган у Європі з питань верховенства права, а також експерти МВФ. Реформа ВРП — одна з умов отримання чергового траншу від МВФ і приходу іноземних інвесторів, які нині називають недовіру до судової влади перешкодою номер один, друга перешкода — корупція. Зрозуміло, судді сприйняли слова послів як тиск і у відповідь провели голосування за нових членів ВРП.

"Після таких виборів мʼяч на стороні народних депутатів. Верховна Рада може внести поправки до президентського законопроекту і проголосувати за інструмент, який дозволить звільняти недоброчесних членів ВРП не за рішенням зʼїзду суддів або інших субʼєктів призначення, а на підставі висновків Етичної ради за участю міжнародних експертів", — говорить Чижик. У той же час вона сумнівається, що президент і депутати здатні проявити таку ініціативу та й взагалі провести справжню судову реформу навіть під загрозою відмови МВФ співпрацювати з Україною.

Експерт посилається на поки єдиний з трійки проголосованих законопроектів, запропонованих Зеленським, — №3711-д. Він довіряє формування нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) — органу, який проводитиме конкурси на посади суддів (а вакансій в Україні — близько двох тисяч), — Вищій раді правосуддя, яким би не був її склад. Міжнародники в комісії з відбору також будуть представлені.

"Але ми переконані, що вони не повинні мати вирішального впливу", — зазначає Данило Гетманцев, нардеп від "Слуги народу", голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики. І що дивно — нинішні представники ВРП цю пропозицію депутатів оцінили гідно, назвавши проект таким, який "відповідає міжнародним стандартам і враховує пропозиції ВРП".

Крім того, третій законопроект із судового пакету про повноваження Окружного адмінсуду Києва теж неоднозначний: він не вирішує питання перевірки суддів на доброчесність і не страхує від прийняття ними спірних рішень.