Валіза, вокзал, Росія. Топ-5 гучних висилок дипломатів за останні 50 років

валіза вокзал москва
Фото: cottonbro from Pexels | "Валіза, вокзал..." — як і за що висилають дипломатів

Чи правда, що кожен другий дипломат — насправді шпигун і чому висилка дипломатів — це інструмент епохи Холодної війни, який погано працює у ХХI столітті.

Криза між Прагою і Москвою, що виникла після того, як перша звинуватила другу в причетності російських спецслужб до вибухів на складі боєприпасів в селі Врбетіце у 2014 році, в результаті яких загинули двоє людей, обернулася масовим "виходом" дипломатів з обох сторін.

Дипломатичний екзорцизм — 2021

Спочатку Чехія — спецслужби якої дійшли висновку, що вибухи могли організувати агенти ГРУ Мишкін і Чепіга (більше відомі як Петров і Боширов), яких Великобританія звинувачує в отруєнні Скрипалів у Солсбері, — вислала 18 співробітників російської дипмісії. Потім був дзеркальна відповідь РФ — висилка 20 чеських дипломатів.

Далі Прага поставила Москві ультиматум: повернути працівників чеського представництва в Росію. А отримавши відмову, оголосила про скорочення посольства РФ у себе в країні до розміру чеської дипмісії у Москві. Фактично це означає вигнання ще 70 російських дипломатів.

При цьому ряд країн висловили свою підтримку діям Праги, а Латвія, Литва, Естонія та Словаччина на знак солідарності також зробили такий захід щодо Росії. Якщо додати, що цього року по дипкорпусу РФ "потопталися" Албанія, Німеччина, Польща, Швеція, Болгарія, Італія, США, то виникає масштабна картина дипломатичного екзорцизму, де більшість "бісів" чомусь ходять під триколором. Але за всього начебто розмаху цього полотна нічого особливо несподіваного у самих діях немає. Дипломатів у новітній історії виганяли багато, часто і з задоволенням. І так, вельми часто все це робилося щодо Москви.

Ось пʼять гучних висилок дипломатів, які стали помітними подіями за останні пів століття.

висилка дипломатів, дипломатичний скандал
П'ять найгучніших висилок дипломатів за останні 50 років
Фото: Инфографика Фокуса

КДБешник, що видав шпигунську мережу

  • Рік: 1971
  • Учасники конфлікту: Великобританія vs СРСР

Дії сторін:

Великобританія. У вересні 1971 року, Великобританія здійснила наймасштабнішу висилку дипломатичних працівників Радянського Союзу за всю історію Холодної війни. З речами на вихід вирушили відразу 105 осіб. Сера Алека Дугласа-Хʼюма, в той час главу Foreign Office (що був до цього нетривалий час премʼєр-міністром країни), за такий розмах лейбористська опозиція звинуватила навіть у "надмірності". Хоча він пішов на такий крок лише після того, як не отримав задовільного пояснення про кричущі дії радянських шпигунів у Великобританії від глави радянського МЗС Андрія Громико.

Фото: currenttime.tv

У тому, що таку масу московської резидентури вдалося виявити, свою роль зіграв Олег Лялін, 34-річний агент КДБ, який перебіг на сторону "ідеологічного противника". Це був той випадок, коли французька фраза cherchez la femme цілком пояснювала ситуацію. Лялін значився співробітником торгпредства СРСР у Лондоні. Після того, як у нього почався роман з секретаркою торгпредства Іриною Тепляковою, MI5 — яка у співпраці з ЦРУ давно і ретельно готувала акцію проти радянської агентурної мережі — стала шантажувати його, обіцяючи видати його "секрет" начальству і дружині, що залишилася в Росії. І Лялін пішов на співпрацю з британською розвідкою, передаючи їй відомості про діяльність КДБ.

У серпні 1971 року, Лялін був заарештований поліцією за керування автомобілем у нетверезому вигляді. Заставу за нього розміром 50 фунтів стерлінгів внесло радянське торгпредство, але ще до судового засідання він зник. Разом з Тепляковою. Колишній начальник радянської контррозвідки Олег Калугін у своїх мемуарах пише, що незабаром після інциденту розлючений шеф КДБ Юрій Андропов особисто віддав наказ про ліквідацію Ляліна. Але ні його, ні Теплякову знайти не вдалося. Їм видали нові документи і, за деякими даними, змінили зовнішність. У 1995 році зʼявилася інформація про те, що він помер.

СРСР відповів висилкою 18 співробітників британського посольства з Москви і посилив спостереження за всіма британськими підданими в країні.

Бекграунд. Тоді як на Заході історія з Ляліним прогриміла як сенсація, в радянську пресу скандал не просочився.

Наслідки. Олег Гордієвський, який пізніше дезертирував з КДБ, сказав, що викриття 1971 року завдали важкий удар по розвідці СРСР. Агентурну мережу так і не вдалося повністю відновити.

Захоплення американського посольства в Тегерані

  • Рік: 1979
  • Учасники конфлікту: США vs Іран

Дії сторін:

Іран. У листопаді 1979 року іранські студенти увірвалися в посольський комплекс США в Тегерані, обнесений триметровими цегляними стінами і значними воротами на вʼїзді. З криками "Віддайте нам шаха!" і "Смерть Америці!" вони захопили 66 заручників.

Фільм "Операція «Арго»" — дубльований трейлер

13 осіб — жінки і афроамериканці — були потім відпущені, оскільки, як пояснили нападники, до перших в ісламі особливе ставлення, а другі є пригнобленою меншістю. Ще 6 осіб сховалися в канадському посольстві (в січні 1980-го вони з паспортами "країни кленового листа" — і з легендою, що є членами канадської знімальної групи, — полетять з аеропорту "Мехрабад" до Швейцарії, а Голлівуд потім зніме про цю історію фільм "Операція «Арго»"). Але здебільшого співробітників посольства доведеться пробути в полоні 444 дні.

Аятола Хомейні спочатку ніби як дистанціюється від загарбників і навіть дасть доручення уряду "піти і вигнати" протестувальників. Але вже до вечора того ж дня виступить по радіо і назве те, що сталося "другою революцією, ще більшою, ніж перша", а посольство — "американським шпигуном в Тегерані".

США. Президент Джиммі Кратер, дізнавшись про драматичну новину, зізнався журналістам, що "ці останні два дні стали найгіршими з усіх". Спроба домовитися про звільнення заручників не вдалася. На початку квітня 1980-го Вашингтон розірвав дипломатичні відносини з Тегераном і вислав з країни всіх іранських дипломатів. Глава Білого дому своїм указом заборонив будь-які фінансові операції з Іраном. Іранські рахунки в американських банках були заблоковані. В кінці того ж місяця США спробували провести операцію "Орлиний кіготь", щоб силовим методом звільнити своїх співгромадян. Операція провалилася і, через зіткнення вертольота з літаком, що стояли на аеродромі, коштувала життя восьми американським військовослужбовцям.

Заручників звільнили тільки в січні 1981 року, після підписання Алжирських угод, за якими США брали на себе зобовʼязання не втручатися у внутрішні справи Ірану, розморозити його банківські рахунки і зняти торгові санкції.

Бекграунд. Загарбники у 1979 році коливалися, яке посольство штурмувати — американське або радянське, оскільки останнє, на їхню думку, представляло країну, де "править марксистський і богоборчий режим". Імовірно, вирішальним фактором стало те, що аятола Хомейні назвав свого часу США "великим сатаною", а СРСР — лише "малим". До того ж свою роль зіграло те, що шах Мохаммед Реза Пехлеві, повалений на початку року під час Ісламської революції, на той момент втік з країни і перебував на лікуванні в нью-йоркській лікарні.

Наслідки. На знак протесту проти захоплення посольства весь кабінет уряду Ірану на чолі з премʼєр-міністром Мехді Базарганом, подав у відставку. Деякі дослідники пояснюють сам факт захоплення заручників внутрішньою боротьбою в керівництві Ірану: потрібно було зробити так, щоб "помірні" поступилися дорогою радикалам, повʼязаними з ісламським духовенством.

У США, відразу після рішення Картера піти на силовий варіант звільнення заручників, подав у відставку противник такого походу держсекретар Сайрус Венс. Провал операції "Орлиний кіготь" багато в чому вплинув на результат президентських виборів 1980 року, які тріумфально виграв Рональд Рейган.

У момент захоплення співробітники посольства поспішали знищити документи, але іранцям вдалося відновити більшу частину з них, склеївши обрізки, в які перетворив секретні папери шредер. Таємниці американського посольства Тегеран публікував у пресі, було також оприлюднено 77 томів з внутрішньою кореспонденцією, дипломатичними зведеннями і методички під загальною назвою "Всередині шпигунського лігва США".

Дипломатичні відносини між Вашингтоном і Тегераном так і не були відновлені. У 1995 році Сполучені Штати наклали ембарго на торгівлю з Іраном. У 2015 році США провели успішні переговори щодо ядерної угоди, спрямовані на демонтаж ядерного потенціалу Ірану. Після чого санкції були зняті. Однак в 2018-м адміністрація Трампа вийшла з ядерної угоди і знову ввела санкції.

Гаванський синдром

  • Рік до: 2017
  • Учасники конфлікту: США vs Куба

Дії сторін:

США. На початку жовтня 2017-го Вашингтон оголосив про висилку з країни 15 кубинських дипломатів. Цьому передувала загадкова історія, що почалася роком раніше. Тоді співробітники посольств США та Канади почали скаржитися на незрозумілі проблеми зі здоровʼям. У сполучених Штатах заявили, що причина всього — "акустичні атаки", від яких частина дипломатів частково або повністю оглухли. У травні 2017-го це стало приводом для висилки двох представників кубинського дипкорпусу.

куба, акустична зброя, висилка дипломатів, дипломатичний скандал
Фото: STOUTfilmsHavana from Pexels

Потім загострення пристрастей стало наростати. Якщо в серпні американська сторона говорила про 16 постраждалих, підкреслюючи, що напади не припиняються, то до кінця вересня ця цифра досягла 21-го. В результаті, Держдеп змушений був відкликати їх з Куби, скоротивши склад посольства більш ніж удвічі. І тільки після цього оголосив про масову депортацію кубинських дипломатів. Як пояснив глава відомства Рекс Тіллерсон, "це рішення було прийнято в результаті нездатності Куби вжити необхідних заходів щодо захисту наших дипломатів у відповідності зі своїми зобовʼязаннями за Віденською конвенцією. Цей крок забезпечить рівність у наших дипломатичних звʼязках".

Куба. Заявила про свою непричетність до інциденту. Керівник МЗС країни Бруно Родрігес назвав рішення американців неприйнятним. У Гавані були незадоволені тим, що Вашингтон не надав доказів щодо того, що американські дипломати понесли збитки насправді. При цьому кубинських медиків до постраждалих не пустили.

Бекграунд. У 2018 році американські дипломати в Китаї повідомили про проблеми, аналогічні тим, що виникли на Кубі. Дослідження, опубліковане в журналі JAMA, підтверджувало факт того, що дипломати в Гавані перенесли ту чи іншу форму черепно-мозкової травми. Один зі співавторів дослідження висловив думку, що "головним підозрюваним" є мікрохвильова зброя.

Наслідки. Хоча у 2021-му Держдеп повідомив, що розслідування інциденту триває, ряд аналітиків ЦРУ, чия спеціалізація — Росія, а також деякі сторонні наукові експерти визнали, що тут не обійшлося без "руки Москви". Аналогічне застосування зброї, що викликає травми головного мозку, було зафіксовано ще в роки Холодної війни у посольстві Сполучених Штатів в СРСР. Крім того, аргументом на користь втручання Москви послужила її зацікавленість у тому, щоб процес зближення Вашингтона з Пекіном і Гаваною був перерваний або принаймні уповільнений. Серед дипперсон, які постраждали на Кубі і в КНР, якраз і були люди, які працювали над розширенням співпраці з цими країнами. Єдиним плюсом ситуації було те, що, незважаючи на виниклу кризу, двосторонні дипломатичні відносини, які були відновлені за Барака Обами, не перервалися. А кубинці з самого початку заявили про свою готовність співпрацювати з американцями у пошуках вирішення виниклої проблеми.

Втручання в американські вибори

  • Рік: 2016-2017
  • Учасники конфлікту: США vs Росія

Дії сторін:

США. Звинувативши Росію у втручанні у вибори, Вашингтон вислав 35 російських дипломатів, а також закрив доступ до двох заміських житлових комплексів посольства РФ в американській столиці та постпредства в Нью-Йорку, з яких було знято дипломатичний статус.

Росія. Оскільки указ був в грудні 2016-го підписаний президентом Бараком Обамою, який ішов з посади, в Москві заявили, що не будуть вживати дзеркальних дій, сподіваючись владнати питання з новою адміністрацією Дональда Трампа. Однак в липні наступного року, після прийняття конгресом і сенатом Сполучених Штатів закону про нові антиросійських санкції, позиція РФ змінилася. Тепер американським дипмісіям в Росії пропонувалося скоротити чисельність на 755 осіб, залишивши 455 співробітників — стільки ж, скільки працювало в посольстві Росії в США. Це стало найбільшим урізанням американського дипкорпусу в історії двосторонніх відносин. Крім того, у американського посольства в Москві були відібрані дача і складські приміщення.

Бекграунд. Ситуація розвивалася на тлі спроб Трампа поліпшити відносини з Москвою. Ще до своєї інавгурації в телефонній розмові з Володимиром Путіним він, як і його співрозмовник, висловився "на користь активної спільної роботи по їх нормалізації". Додатковим штрихом був початок розслідування про імовірні звʼязки між передвиборчим штабом Трампа і Росією. Його очолив спецпрокурор Роберт Мюллер, про якого існувала думка, що він предʼявив би звинувачення і своїй власній матері, якби вона порушила закон. Розслідування ні до чого не привело, але довго тримало країну в напрузі.

Наслідки. Скорочення чисельності американського посольства створило незручності для самих росіян. Було короткочасна припинення випуску неімміграційних віз на території РФ. Деякі громадяни країни навіть намагалися отримувати американські візи через диппредставництва США в столицях сусідніх держав. У серпні Держдеп зажадав від Росії припинення дипломатичної діяльності в будівлі генконсульства в Сан-Франциско, а також в будівлях торгпредства у Вашингтоні і його відділення в Нью-Йорку. І коли в Москві вже вважали, що двосторонні відносини досягли дна, знизу постукали. Звук долинав з британського Солсбері.

Отруєння Скрипалів

  • Рік: 2018
  • Учасники конфлікту: Росія vs Великобританія (і ще 29 країн, включаючи США, які підтримали дії Лондона)

Дії сторін:

Великобританія і союзники. Після того, як на початку березня 2018-го колишній співробітник ГРУ Сергій Скрипаль, який працював на британські спецслужби, і його дочка Юлія, яка прилетіла з Москви провідати батька, були отруєні в Солсбері, Лондон звинуватив Москву у замаху на вбивство і порушення Конвенції про заборону хімічної зброї. Наступним кроком стала висилка 23 російських дипломатів.

Борис Джонсон, очевидно забувши про інцидент 1971 року, назвав цю акцію найбільшою в історії відносин Лондона і Москви. До дій Великобританії приєдналися Сполучені Штати, оголосивши про висилку 60 дипломатів РФ (48 співробітників дипмісії в США і 12 співробітників місії при ООН, яких представник Держдепу назвала "оперативниками російської розвідки"), а крім того закривши генконсульство РФ в Сіетлі. Це був перший випадок депортації іноземних дипломатів із США, причиною якої послужив інцидент, що трапився в третій країні. Україна вислала 13 російських дипломатів. Подібним чином вчинили багато країн ЄС, а також Канада і Австралія. Загальна кількість "вигнанців" склала більше 157 осіб.

Росія. Москва відповіла дзеркально, виславши 146 дипломатів різних країн. До того ж зажадала від Лондона скоротити дипперсонал Великобританії в РФ на 50 осіб. Припинила діяльність Британської ради в Росії і відкликала згоду на відкриття генконсульства Сполученого Королівства у Санкт-Петербурзі. У цьому ж місті було закрито генконсульство США.

Бекграунд. Отруєння Скрипалів дало підставу офіційним особам і пресі Великобританії згадати про своєрідний "почерк" Кремля, який прибирає неугодних і тих, що провинилися. Як, наприклад, Олександра Литвиненка, який, за версією Скотленд-Ярду, був отруєний колишнім офіцером Управління держохорони РФ Андрієм Луговим за допомогою полонію. Крім того, поліція зайнялася розслідуванням підозрілих смертей, що сталися з 2003 року в Британії з людьми, які були опонентами Володимира Путіна або мали звʼязки з російською владою.

Наслідки. У серпні 2018-го Сполучені Штати ввели санкції проти Росії відповідно до закону про контроль над хімічною та біологічною зброєю і заборону її військового застосування від 1991 року. Були заборонені поставки Росії продукції подвійного призначення, експорт в Росію товарів і технологій, повʼязаних зі сферою національної безпеки США, а також поставки електронної апаратури, компонентів та технологій для нафтогазової промисловості (через рік був введений ще один пакет). У грудні 2018-го Мінфін США ввів санкції проти Анатолія Чепіги та Олександра Мишкова — людей, які в Солсбері видавали себе за Боширова і Петрова, справжні прізвища яких вперше були названі в розслідуванні The Insider та Bellingcat.

Петров і Боширов, Чепіга і Мишкін, отруєння Скрипаля
Олександр Петров і Руслан Боширов, російські "туристи"

Шпигун, вийди геть. Чи ефективна висилка дипломатів як міра?

Далеко не завжди. Якщо мати на увазі XXI століття.

Річард Нортон-Тейлор у The Guardian назвав у 2007 році такі дії, які давно вживаються Росією і Великобританією один проти одного, "старомодною зброєю часів холодної війни, націленою на сучасні проблеми". Згадавши при цьому слова колишнього посла СРСР у Великій Британії Віктора Попова, який одного разу сказав, що у 1980-і роки з 70 дипломатичних співробітників було тільки 15 "справжніх" дипломатів. Решта були шпигунами. Ця традиція була закладена ще тоді, коли Москва створювала на території Сполученого Королівства мережу так званих "кротів" у 1930-1950-х роках, втіленням яких були Філбі, Берджесс, Маклін і Блант. Удар, нанесений по агентурі у 1971 році, був відчутним, але він, мабуть, був винятком. В інших випадках мала місце "ротація": на місце вигнаних шпигунів просто приходили нові.

Безпрецедентно масштабна висилка російських дипломатів у звʼязку з інцидентом в Солсбері — насправді крапля в морі, якщо порівнювати із загальним числом співробітників посольств РФ. У Росії 242 представництва по всьому світу — 144 посольства, 85 консульств та 13 інших дипломатичних місій. Більше мають лише Китай, США, Франція і Японія. Зрозуміло, що і для цих країн висилка дипломатів, якщо така трапляється, це незручність, але нічим особливо фатальним це не є. Більше того, як правило, висилка — це часто акт, що поєднує в собі символіку, пропаганду і деякі надії на недовгий тактичний виграш, поки країна, якої це торкнулося, перебудовує свої шпигунські редути.

шпигунство, дипломатичний скандал, агентурна мережа
"З 70 дипломатичних співробітників — тільки 15 справжніх дипломатів"

Після отруєння Скрипалів і дипломатичної реакції на неї, в публікації The Atlantic було наведено слова російського банкіра Романа Борисовича, який став, як пише видання, антикорупційним активістом. Він, побачивши в дії британської влади щось анахронічне, що годяться для 1971 року, але майже не працює у 2018-му, заявив офіційним особам в Лондоні, що однієї лише висилки співробітників російської розвідки буде недостатньо. Якщо вони хочуть стримати президента Росії Володимира Путіна, їм потрібно стежити за грошима — зокрема, за активами його соратників у Великобританії, таких як власник футбольного клубу "Челсі" Роман Абрамович або алюмінієвий магнат Олег Дерипаска.

Гучні і масові висилки якщо про щось і говорять, то про падіння професійного рівня сучасних шпигунів. Росія в цьому являє особливий приклад. Її головний опонент тут навіть не США, а Китай, який вміє діяти так непомітно, що в грудні 2019-го The New York Times написала про першу за останні 30 років (!) висилку з США двох китайських дипломатів, запідозрених у шпигунстві. До того ж сама висилка була таємницею. Така ж тиха історія сталася між Китаєм і Естонією в кінці літа минулого року. Країни без всякого ажіотажу вислали зі своїх столиць по одному дипломату. Чому вислали естонця — неясно, швидше за все, для звичайного у подібних випадках паритету. Що стосується представника Піднебесної, то тут явно йшлося про шпигунство. Як пише видання Maaleht.ee, "оскільки Харьюський повітовий суд нещодавно засудив морського вченого Тармо Киутса до тюремного увʼязнення за шпигунство на користь Китаю, неважко здогадатися, чому співробітник китайського посольства був висланий з Естонії".

Навіть при всьому бажанні ви ніколи не знайдете масовості у висилці дипломатів КНР — країни, у якій найбільше дипмісій у світі. І яка із задоволенням краде інтелектуальну власність, що спонукало Джо Байдена ще в період президентської кампанії дати обіцянку посилити заходи проти таких дій Пекіна.

Висилка дипломатів — це справді інструмент епохи Холодної війни, що вельми рідко приносить реальні плоди. Виграє ж, імовірно, той, хто почне застосовувати сучасніші та ефективніші механізми. Залишивши висилку лише як один з допоміжних інструментів, що несе швидше символічне і ритуальне навантаження.