Регіони vs президент. Хто вийде переможцем із протистояння Зеленського з місцевою владою

Першим виклик центральній владі кинув мер Черкас Анатолій Бондаренко, відмовившись підкорятися рішенню уряду про жорсткий карантин і ввівши місцеві послаблення, не маючи на те повноважень. Слідом за Бондаренком осміліли й інші мери. На адресу центру зазвучали звинувачення в політиці подвійних стандартів: у той час як великі торговельні мережі на кшталт "Епіцентру" працювали, малий і середній бізнес закривався, а назва ресторану "Велюр" нардепа Миколи Тищенка ("Слуга народу") стала прозивним як символ безкарності.

У 2021 рік центральна та регіональна влада зайшла мирно. Олександр Корнієнко, голова урядущої партії "Слуга народу" (СН), визнає, що всі конфлікти вирішувалися після місцевих виборів, які пройшли минулої осені.

"Політична традиція в Україні така, що під час виборчих процесів відбуваються звинувачення одне одного, політична боротьба. Але на наступний день після виборів це все забувається і виникає розуміння, що потрібно працювати разом", — коментує він Фокусу. Незважаючи на слабкі порівняно з парламентськими виборами результати СН на місцях, регіональна влада змушена співпрацювати з урядущою партією, оскільки та представлена майже у всіх місцевих радах. До того ж децентралізація не закінчена і регіони все ще серйозно залежать від центру.

Реформу місцевого самоврядування при Володимирі Зеленському опитані Фокусом експерти характеризують по-різному. Юрій Ганущак з Інституту розвитку територій нагадує, що за Конституцією у президента немає повноважень займатися реформою територіальної організації влади: "Але президент і не перешкоджав їй. Це вже великий плюс. Саме тому реформа позитивна".

У той же час Ганущак критикує рішення Зеленського створити Конгрес місцевих і регіональних влад при президенті. Цей орган він називає профанацією, оскільки серед його членів більше представників центральної влади, ніж місцевого управління. За словами експерта, замість створення таких конгресів глава держави повинен стежити, щоб між урядом і місцевим самоврядуванням було розуміння, і втручатися тільки в тому випадку, якщо комунікація не виходить.

Анатолію Ткачуку, керівнику Інституту громадянського суспільства, оцінювати децентралізацію в принципі складно. "Як можна ставити їй оцінку, якщо незрозуміло, хто тримає в руках політику? Не факт, що її веде профільне міністерство, не факт, що уряд, не факт, що президент. Немає лідерства", — нарікає співрозмовник Фокуса. Через це, вважає він, а також через відсутність розуміння філософії децентралізації у президента та його команди не все виходить.

Однак у владі просять не поспішати з оцінками, плануючи чимало нових ініціатив щодо реформи, зокрема внесення змін до Конституції.