Сергій Гривко: "У 2023-му найголовнішим тестом для нас став законодавчий шлях до переговорного процесу щодо вступу України до ЄС"

Народний депутат 9-го скликання від партії "Слуга народу", уродженець Чернігова. За фахом — економіст. Молодший науковий співробітник у Чернігівському державному інституті економіки і управління.

Голова підкомітету з питань соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю та регулювання діяльності їхніх підприємств і громадських об’єднань Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Також Сергій Гривко є членом групи з міжпарламентських звʼязків з США, Тунісом, Великою Британією, Сінгапуром, Угорщиною, Китаєм, Японією та ОАЕ.

Про свою роботу у парламенті, ситуацію у рідному місті, підтримку захисників, дорожні карти від світових гуманітарних фондів до України народний депутат розповів у інтерв’ю.

- Завершився 2023-й. Один з найскладніших в історії незалежної України. Які ви собі окреслюєте головні завдання, які вдалося виконати торік?

- Хотілося б окремо відмітити той факт, що нам, як народним обранцям чи не найголовнішим тестом у 2023-му було пройти законодавчий шлях до переговорного процесу щодо вступу України до Європейського союзу. І ми з колегами це зробили. Це, без сумніву, історична подія. Були 100% ухвалені усі необхідні законопроєкти. Чи значить це що основна робота завершена? Ажніяк! Тепер є плани у законодавчому полі щодо подальшої та системної інтеграції. До прикладу, майже готовим є євроінтеграційний законопроєкт #5344д під моїм головуванням, над яким майже рік велась кропітка робота, постійні обговорення, робочі групи, пошук компромісних рішень, які створять умови переходу на нову систему.

- Ви очолюєте підкомітет ВР України, який опікується соцзахистом ветеранів, осіб з інвалідністю. Яким чином в Україні набирає обертів інклюзія? Які результати є тут?

- До широкомасштабного вторгнення в Україні облікувалося 2 млн 700 тисяч осіб з інвалідністю.

Нині маємо цифру в 3 мільйони і це не межа, на жаль. Що до інклюзії. Сьогодні діє система обов’язкового працевлаштування людей з інвалідністю на підприємства, де працює від 8 до 25 осіб – 1 робоче місце для людини з інвалідністю та понад 26 осіб – 4% від середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік. Також, маємо законодавчу ініціативу і пропонуємо залучити до обов’язкового працевлаштування людей з інвалідністю в державні органи та органи місцевого самоврядування. Таким чином, ми наближаємо соціум до розуміння інклюзії, тобто, участі усіх наших громадян у важливих для життєдіяльності країни процесах.

Також маємо напрацювання і щодо євроінтеграційного законопроєкту "Про колективні трудові спори". Роботу над документом ми почали у листопаді 2023 і вже плануємо до кінця лютого 2024 напрацювати перший драфт.

- А якщо щодо безпосередньої роботи з виборцями?

- Скажу так. Основна робота депутата постійно отримувати фідбек від громадян з приводу функціонування державних структур та законотворчих процесів в цілому. Мої виборці — люди з активною життєвою позицією, завдяки їхнім ініціативам напрацьовані 11 законопроєктів. Також в пошуках надходжень до бюджету України вже зареєстровані ще 17 законодавчих ініціатив. Чому так? Чимало громад є дотаційними, і в Чернігівщині теж, це великий виклик для нашої держави. Надто зараз. Тому вважаю, що одним із основних завдань всіх обранців держави є пошук надходжень до всіх рівнів бюджетів України, робота з реальним сектором економіки.

- Чернігівщина протягом минулого року часто згадувалася у багатьох медіа, зокрема, у контексті протистояння місцевих гілок влади — в особі вже екс-мера Атрошенка та чинного голови ОВА Чауса. Який стан справ зараз?

- Дійсно, це чи не єдина область, де в часи війни є політичні чвари у царині місцевого самоврядування. І що найприкріше: у Чернігові, умовно кажучи, клумби перемагають над дронами. Були публічні звернення і заклики налаштувати системну роботу у місті, але, на жаль, кроків назустріч від в.о. міського голови Олександра Ломаки та вже екс-мера Владислава Атрошенка ми так і не побачили. Всі знають і розуміють: розбрат не на часі, головне оборона, але…(розводить руками). До прикладу, є інша прикордонна область — Житомирщина. Тамтешній міський голова системно чинить і значну частину бюджетних коштів виділяє на ЗСУ, тим самим, посилює захист міста.

Плюс, великий бонус могло б отримати місто Чернігів, якби приділяло увагу відновлювальним джерелам енергії для підтримки енергосистеми держави та формування резерву (як-от вітряки з розміщенням на відкритих ділянках, сонячні електростанції з розміщенням на будівлях комунальної власності та гідроелектростанції з розміщенням на місцевих річках і т. д.), підтримку сил оборони через закупівлю пікапів, дронів та амуніції і така можливість є через прийняття програм громади та інших заходів, як, наприклад в Кривому Розі, де навколо міста є танковий рів з урахуванням природної перепони річки.

- Яким ви бачите для громад і для держави в цілому буде 2024-й?

- Не буду оригінальним. В планах на наступний рік дуже багато роботи, зокрема, моя персональна агенда включає роботу по 26 законопроєктах. Ну і звісно, донатити на потреби ЗСУ, посильна волонтерська та гуманітарна допомога.

Для місцевого самоврядування буде великим викликом наповнення бюджетів, творення тилу для перемоги ЗСУ. Ну і неприємне "домашнє завдання" — оптимізація витрат всіх комунальних закладів та органів місцевого самоврядування. Кожен голова тепер повинен міркувати як інвестор, якому потрібно залучити гроші та бізнес до своєї громади, тож, він мусить думати, що запропонувати натомість, як стимулювати підприємництво.

Корисним буде у 2024 запровадити посади по грантових проєктах у кожній раді. Чимало відомих фондів зараз працюють в Україні і допомагають посилити інституційний та демократичний розвиток. Хочу відмітити легендарного філантропа Джорджа Сороса і його Open Society Foundations, який відкрито декларує підтримку України. Наскільки мені відомо, постійно відбуваються стратегічні сесії фонду. Головне на порядку денному тут — поступ демократій, демократичних країн (а Україну вони відносять саме до такої) у 2024-му. Тобто, вже зараз там розглядається розподіл бюджетів на грантові та донаторські програми для підтримки України вже на наступний рік. Загалом, там (на стратсесії 24 листопада 2023 – прим. ред) говорили не лише про нас, а й про інші болючі точки — регіони Південного Кавказу, Центральної Азії, країн Африки, Центральної Америки тощо.

Але повторюся: українське питання для такої великої і поважної організації, яка оперує бюджетом у мільйони доларів, досі — на чільному місці. Так що усе буде Україна.