Поки Америка у ступорі. Як Лавров налаштовує Китай та Глобальний південь проти України та Заходу

Візит Сергія Лаврова до Китаю, який розпочався в понеділок, 8 квітня, — перший двосторонній контакт такого високого рівня після переобрання Володимира Путіна президентом Росії. Між тим головною подією у двосторонніх відносинах Москви і Пекіна цього року має стати візит Путіна до китайської столиці. Так, очевидно, що нинішні переговори Лаврова в Пекіні — це спроба зробити практичні кроки на шляху до зустрічі Путіна та Сі Цзіньпіна, імовірною датою якої агентство Reuters називає травень цього року.

Вельми показово, що напередодні відльоту до Пекіна Лавров провів майже двогодинну зустріч із послами 70-ти держав Глобального Півдня, включно з головою китайської дипмісії в Москві, головною темою якої стало врегулювання в Україні.

Очільник МЗС Росії, як передають російські ЗМІ, окремо згадав про китайський мирний план серед інших ініціатив незахідного світу. Ці пропозиції головний дипломат РФ протиставив планам організації зустрічі щодо “формули миру” президента Володимира Зеленського, реалізувати які намагається Швейцарія.

Лавров, якого цитує низка росЗМІ, заявив, що ініціативи Києва, не можуть відкрити шлях до миру: “Якусь мирну конференцію затіяли з єдиною метою — забезпечити кількість делегатів на заході. Ультимативна формула Зеленського не передбачає ніяких компромісів. Вона повністю ігнорує зроблені з найдобріших спонукань ініціативні пропозиції, які свого часу пролунали від КНР, ПАР, Бразилії, Ліги арабських держав”.

Нагадаємо, що мирний план Китаю був оприлюднений у лютому минулого року, фактично через рік після початку повномасштабного вторгнення РФ, і містив 12 пунктів. Серед них — припинення вогню без відведення військ РФ, а також відмова від запровадження односторонніх санкцій проти Росії без рішення Ради безпеки ООН.

Як заявив за підсумками перемовин з Лавровим глава китайського МЗС Ван І, Китай виступає за скликанні міжнародної мирної конференції з рівноправною участю всіх сторін та “об’єктивним обговоренням усіх наявних мирних ініціатив”.

Лавров, якого цитує МЗС РФ, зі свого боку, зазначив: “Ми з китайськими колегами підтвердили висновок щодо безперспективності будь-яких міжнародних заходів, які повністю відірвані від реальності, оскільки не те, що не враховують позицію Росії, а й повністю її ігнорують, просуваючи натомість абсолютно порожню так звану формулу Зеленського”.

У вівторок Сергій Лавров також зустрівся з головою КНР Сі Цзіньпінем, однак публічний акцент цього рандеву був зроблений на російсько-китайських взаємовідносинах.

Експерти, з якими поспілкувався Фокус, переконані, що лейтмотивом для помітної активізації тандему РФ та КНР стосовно мирних ініціатив в російсько-українській війні слугують одночасно кілька факторів.

Китайці намагаються перехопити ініціативу у США

Зокрема, керівник Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у розмові з Фокусом зауважує: “По-перше, слід акцентувати, що усі ці процеси між Москвою та Пекіном відбуваються на тлі виборчих перипетій у США. Так, Китай намагається перехопити ініціативу. По-друге, ми наразі спостерігаємо формування блоків, що протистоять один одному. Є таке поняття як вісь зла, куди входить кілька країн на чолі з Росією. Але очевидно, що цим все не обмежується”.

“Тому, скоріше за все, ми побачимо частину країн, які утримуються під час голосувань по Україні і які мають економічні зв’язки з КНР. Ось вони справді можуть приїхати на цю конференцію в Китай, якщо, звісно вона буде скликана, оскільки зараз це все виглядає як шантаж”, — підкреслює Ігор Семиволос.

Експерт переконаний, що насправді не існує ніякого мирного плану Китаю, “а існує просто набір побажань, які неможливо реалізувати в принципі, бо незрозуміло толком про що йдеться”.

“Ідея з “мирною” конференцією в КНР — це, скоріше за все ідея Лаврова. Кремль таким чином хоче розмити ефект, який може виникнути після проведення “Саміту миру” у Швейцарії. Тобто, з одного боку, вони намагаються мінімізувати наслідки цього саміту, а з іншого — перехопити ініціативу поки американці жують соплі”, — констатує Ігор Семиволос.

На його переконання історія з міжнародною конференцією у Китаї передусім пов’язана саме з тим, що американська політика перебуває у ступорі. “Якби ступору не було б, ситуація в значній мірі була б геть іншою і більш вигіднішою для України”, — підсумовує експерт.

Путін прагне переговорів з позиції сили

Зі свого боку, заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький у коментарі Фокусу звертає увагу на те, що разом із тим, що заявляють Лавров і його китайський колега, відбуваються інші рухи.

“В Китаї останнім часом побувало чимало європейських лідерів, а китайські представники нещодавно їздили в Європу. Тобто, зараз триває певний переговорний трек. Європейці шукають компромісний знаменник між “формулою миру” Зеленського і китайським планом. Натомість китайці хочуть, щоб не Європа була переговорним центром, а саме КНР. Я так розумію, китайці зараз будуть “качати” тему, що вони не приїдуть на "Саміт миру" у Швейцарію і в очах так званого Глобального Півдня це виглядатиме, що Західний світ домовляється без них”, — зазначає Голобуцький.

На його переконання, у КНР наразі є велика проблема, оскільки він претендує бути супердержавою, “але не хоче для цього нічого робити”.

“І в цьому велика різниця між Китаєм і США. У КНР не має світоглядної ідеї, яку вона може просувати по світу. А давати кредити і будувати інфраструктуру руками китайських робітників — це не ідея. Тим не менше, Китай не може ігнорувати кейс російсько-української війни і виходить так, що за Україну стоїть Захід, а за Росію — Китай. Як це все поєднати — поки що не зрозуміло”, — зазначає політолог.

За його словами, РФ буде намагатися затягнути цей процес, “бо в баченні Путіна в нього зараз всі карти на руках і він може спробувати ще щось захопити, щоб увійти у ймовірні переговори по Україні з позиції сили”.

“На мою думку, усі ці навколо переговорні процеси триватимуть всю весну, літо і десь, можливо, перед самими президентськими виборами у Сполучених Штатах в китайському варіанті зі скликанням міжнародної конференції щось насправді відбудеться”, — підсумовує Олексій Голобуцький.

У цьому контексті слід зауважити, що за інформацією Bloomberg, саміт по Україні швейцарська сторона планує на середину червня за участю від 80 до 100 країн. І Китай поки що не заявив остаточну позицію про свою участь у цьому заході чи не таку. Тому не заперечується, що виступаючи з власною мирною ініціативою по російсько-українській війні, КНР в такий спосіб заздалегідь формує дипломатичне “алібі” — мовляв у нас відбудеться своя міжнародна конференція і їхати до Швейцарії немає сенсу. Що ж стосується Росії, то цілком очевидно, що РФ теж виграє, хоча б тому, що де-факто вийде з геополітичної ізоляції, оскільки за конференцією у Пекіні поза всяким сумнівом буде прискіпливо спостерігати увесь світ.

Важливо

БРІКС, Тюркський світ, Глобальний південь. Які нові країни і союзи прагнуть поділити планету