Наступ Росії вичерпав себе на 70%: що відбувається на Харківщині й у Вовчанську

"Наступ Росії до Дня перемоги (9 травня. — Ред.) був спрямований на захоплення широкої і глибокої ділянки території, щоби наблизити важку артилерію до Харкова чи й навіть виступити на саме місто. Ні того, ні іншого не сталося. За кілька тижнів після початку наступу 9 травня близько 30 тисяч російських солдатів застрягли в місті Вовчанську, всього за кілька миль на південь від кордону", — пише видання Forbes.

Вовчанськ: армія РФ стирає місто з лиця землі

У Харкові вдень і вночі лунають сирени та вибухи — місто розташоване всього за 40 кілометрів від кордону з РФ, де у травні Росія розпочала масований наступ.

За понад місяць ситуація у прикордонні Харківщини змінювалася кілька разів. Одразу після наступу експерти непокоїлися, що цей прорив може загрожувати наземною операцією аж до Харкова, проте швидким перекиданням сил і засобів, наданням нових партій озброєння міжнародними партнерами, вдалося зупинити наступ. Важливим стало й те, що погіршення умов на полі бою змусило США дозволити Україні використовувати артилерію і ракетні системи, надані Заходом, для ударів по території РФ. Після цього й нападів на Харків поменшало, хоча на зміну багатомісячній ракетній кампанії C-300 прийшли не менш регулярні удари керованими авіабомбами. Тож наразі бої точаться на прикордонні, хоча останніми днями натиск армії РФ зменшився.

Найгарячіші сутички — у Вовчанську. "Це місто, яке дуже швидко й наполегливо ворог стирає з лиця землі. Вовчанську не пощастило, він просто занадто близько до кордону з дикунами, які вирішили там зробити буферну зону", — говорить військовослужбовець Олександр.

У Вовчанську ситуація змінюється щогодини, тому дати точну інформацію в частині бойової ситуації наразі неможливо. Так реагує на запитання Фокуса військовий експерт Петро Черник. Зокрема, він не коментує дані про те, що російські солдати залишаються на території агрегатного заводу в центральній частині міста.

Тим часом у зведенні американського Інституту вивчення війни (ISW) за 26 червня повідомлялося, що Збройні сили України нещодавно відновили деякі втрачені позиції у Вовчанську. Геолоковані кадри, опубліковані 25 червня, свідчать, що українські війська просунулися вздовж вулиці Соборної в центрі міста. А російські солдати на заводі або можуть здатися у полон, або зазнати великих втрат.

Загалом бої тривають на північний схід від Харкова — не тільки біля Вовчанська, а й Тихого, а також на північ від міста — біля Липців і Глибокого.

Петро Черник пояснює: "По-перше, плацдарм, хай і невеликий, створено. Це для них частковий успіх. По-друге, великий наступ, який закипів на Харківщині кілька тижнів тому, суттєво знизився. По-третє, неприємне для нас, на цьому маленькому плацдармі вони почали окопуватися".

Противник висмикнув українські війська з півдня і зі сходу, це боєздатні бригади, завдяки їм вдалося зупинити наступ.

Прогнозовані рухи: чи може противник просуватися

РФ перекидає на Харківщину все нові й нові сили. За словами речника Харківського угруповання українських військ полковника Юрія Повха, росіяни планують задіяти 9-ту мотострілецьку бригаду 51-ї армії. Окрім того, речник Української хортицької групи військ підполковник Назар Волошин зазначив, що російські війська мають намір перекинути на Харківський напрямок частини 155-ї бригади морської піхоти, що належать до Тихоокеанського флоту, з метою компенсації значних російських втрат.

А втрати у росіян дійсно великі. Експерти зазначають, що їх поповнити швидко неможливо — навіть передислокація 155-ї бригади морської піхоти не створює особливої загрози, оскільки ця бригада свого часу зазнала важких втрат під Вугледаром, і підготовлених бійців у її складі менше, більшість — новомобілізовані.

"Дуже малоймовірно, що росіяни зможуть накопичити потенціал хоча б до однієї механізованої бригади, яка має проривати батальйонно тактичні порядки: 3 кілометрів завширшки та 5 кілометрівзавглибшки. Поки що, за винятком вже утвореного плацдарму, в них немає жодних просувань, — зазначає Петро Черник. — Якщо не спустошувати кордони РФ. З російсько-фінського кордону уже передислоковано практично 80% військ. Із Далекого Сходу також починають передислоковувати, оголяючи свої стратегічні кордони. Росії важливо поповнювали сили. Щомісяця вони мобілізують 30-32 тисячі, а лише за травень ми знищили 39 тисяч, за червень десь 34-35 тисяч. РФ за такого темпу мобілізації не вистачає людей. Тож вони можуть тільки розосереджувати. Та й то, швидкими темпами це їм не вдасться".

За словами Черника, ще з 7 жовтня 2023 року російський президент Володимир Путін видав наказ виходити на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, після чого розпочався новий наступ Росії, який не завершився досі. І Харківщина — один із напрямків.

"Цей наступ вичерпав себе на 70%. Армія РФ дійсно ще перебуває у стані атакувальної сторони, але ми серйозно покращили показники з артилерії. У січні співвідношення сил було 1 до 5 на їхню користь, зараз — уже 1 до 3. Так є різниця у два снаряди, і це багато, але з нарощуванням допомоги, до зберігання сухої погоди, ми могли б відбити Харківський плацдарм. Водночас недооцінювати противника не можна: так звана лінія Суровікіна на Запоріжжі показала, що противник окопується дуже серйозно, і надалі це по-справжньому працює", — додає експерт.

Але ситуацію ускладнюють обстріли керованими авіабомбами (КАБ), вони хоч летять не так далеко, як балістика чи крилаті ракети, але руйнівний ефект мають не менший. Збити їх неможливо, треба ліквідовувати носій — літаки серії Су. А їх можна збивати, зокрема, літаками F16, або ж завдаючи ударів по аеродромах, для чого потрібні дозволи на застосування ATACMS.

Обстрілів прикордоння С300 поменшало. Як вже зазначалося, через отримані дозволи бити по території РФ західною зброєю. "Та росіяни зараз переналагоджують системи. Раніше вони близенько підїжджали до кордону — на відстань 50-70 кілометрів, і запускали ракети. Ті високошвидкісні, 9 000 км на годину. 150 кілометрів долає менш ніж за одну хвилину. Тобто їх збити практично було неможливо. Зараз думають, як діяти з дальшої відстані", — пояснює експерт.

Додаткові сили для стримування РФ

Однак російські війська все ще мають потенціал для нового прориву та потенційні ділянки для цього. І на це вказують кілька ознак. І не тільки те, що ворог провів перегрупування у Бєлгородській області, передислокувавши туди деякі підрозділи для підсилення.

Експерти говорять, що українській армії все ще не вистачає зброї, зокрема далекобійної.

"Нам не вистачає зброї. З особовим складом відносно адекватно. Нам треба якнайбільше далекобійної зброї. І це головна причина затягування цієї війни. Дали б нам 600 ATACMS, почали би вже працювати F16. Ми ж розуміємо, що в них перевага в кілька разів, але водночас "друга армія світу" третій рік не може зламати Україну. Бо ми маємо інтелект, мотивацію та якісну зброю. Але якісної зброї – недостатньо", — додає військовий експерт Петро Черник.

Інший військовий експерт, Іван Ступак говорить, що спрогнозувати дії російської армії у районі Харкова наразі складно. Справді, спостерігається зменшення натиску, але чи підуть у наступ знову — залежить не тільки від ситуації на фронті, але й за столами перемовин.

"Чи можуть спробувати дійти до околиць Харкова? Можуть. Чи можуть відкрити третій напрямок в Харківській області? Можуть. Чи можуть окупувати частини Сумської та Чернігівської областей? Також можуть. Для відволікання уваги. В принципі, вони не досягли великої мети — захопити Вовчанськ, дійти до Харкова, обрізати наше сполучення з Куп’янськом. Але мінімальне завдання — розтягнути наші сили, виконано. Водночас росіяни продовжують активно тиснути на сході", — говорить він Фокусу.

Політично виправдано

Очевидно, наступ на Харківщину — це й ще намагання Кремля отримати політичні дивіденди.

По-перше, Путін намагається домогтися виконання свого наказу — виходу армії РФ на кордони Донеччини і Луганщини. І йому це не вдається ані до свого дня народження у жовтні 2023 року, ані до дня перемоги у травні 2024-го.

"Навіть для їхньої суперпропагандистської машини це дуже дошкульний ляпас. Їм треба було змінювати акценти. Підняли би триколор над хоча б над одним селом на Харківщині, вони б це подали мало не як берлінську операцію", — зазначає Черник.

По-друге, харківська операція була Кремлю необхідна напередодні Саміту миру в Швейцарії. РФ необхідно було показати, що вона хоче мати постійну перевагу на фронті.

"Якби їм дійсно вдалося б вийти на рубежі Харкова — не забуваймо, що Харків, попри удари з неба, залишається великим воєнним хабом для української армії. Там розташовані як радіоелектронні станції, системи РЕБ і бронетехніки, так і склади ракет різного класу. Все це — мішені для росіян. Крім того, РФ хотілося б спровокувати гуманітарну кризу. Уявіть собі, з Харкова масово почали би знову виїздити люди — 100-200 тисяч осіб. Це позбавило би робочих рук у прифронтовому місті", — продовжує він.

По-третє, політично вигідно створювати атмосферу страху. І не тільки завдяки новому наступу, а й загрози, наприклад, захоплення Харкова.

"Якби війська підійшли на відстань у 15-20 км до Харкова — це було б критично. Харків був би зруйнований, всі бізнесові процеси, які досі зберігаються, зупиниля б. А не буде грошей — не буде чим платити зарплати військовим. Крім того, такі дії б загрожували перерізання нашого сполучення з Куп’янськом і Лиманом, що б наближало до виходу на адмін кордони двох областей. Такий був задум росіян. Він поки що провалюється", — говорить Іван Ступак.