Володимир Буртовий: як кікбоксер із Дрогобича залучає дітей у спорт
У невеликих містах дитячий спорт часто тримається на ентузіастах, які працюють із молоддю не за розкладом посадових обов'язків та не заради грошей. Одним із таких у Дрогобичі став Володимир Буртовий — кікбоксер із міжнародним досвідом, який паралельно зі змагальною кар'єрою почав виводити дітей у спорт і з року в рік розширював коло вихованців.
Володимир відомий передусім як спортсмен: кандидат у майстри спорту України з кікбоксингу, бронзовий призер Кубка Європи WAKO, призер чемпіонатів України з кікбоксингу та рукопашного бою. Поряд зі змаганнями він багато працював над популяризацією єдиноборств серед школярів рідного міста — одразу кількома напрямами.
Демонстрації у школах
Першими були майстер-класи у школах Дрогобича. Демонстраційну зустріч кікбоксер провів у власній школі — ЗОШ №15, де влаштував поєдинок зі старшим братом. Згодом такі заходи пройшли у Дрогобицькій гімназії та школах №1, 2, 4, 14 і 17.
Проводив він їх переважно на початку навчального року або перед літніми канікулами — коли школярі якраз і обирають, чим зайнятися. І діти, і вчителі, за його спостереженням, стежили за поєдинками із захопленням, а частина учнів після цього приходила у клуб спробувати.
Спорт на відкритих майданчиках
Другий напрям залучення — відкриті тренування. Найчастіше вони відбувалися на стадіоні ДЮСШ у Дрогобичі, а також у Трускавці та в одному з парків Львова. Заняття спортсмен проводив і під час міських культурних заходів, де збиралося чимало глядачів.
У Дрогобичі учні самі приводили друзів і однокласників, для яких влаштовували спільні спаринги, і група поступово зростала. У Львові інтерес виникав стихійно: перехожі зупинялися, спостерігали, розпитували. Щоб оцінити ефект, Буртовий вів простий облік: коли з ним знайомилася нова дитина, він запитував, звідки вона дізналася про клуб. За його підрахунками, така діяльність привела у спорт понад 30 дітей.
Тренувати дітей Володимир почав ще під час власної кар'єри, коли на турнірах допомагав із молодшими вихованцями. «Коли діти досягали перемог, я радів як за власні», — згадує він. За роки тренерської роботи через його групи пройшло понад 60 вихованців, серед яких є призери обласних і регіональних турнірів.
«Весна Тайфуну»
Окреме місце займав турнір з кікбоксингу «Весна Тайфуну», що проходив у Дрогобичі за участю спортсменів з інших міст. За словами тренера, змагання збирали чималу аудиторію, а свого часу він і сам виступав тут, здобувши перемогу на турнірі 2009 року. Для місцевих дітей це була нагода побачити єдиноборства наживо — і такі змагання, за його спостереженням, найсильніше підштовхували школярів випробувати свої сили.
Показові виступи, майстер-класи й турніри Буртовий організовував без офіційних договорів — на рівні усних домовленостей зі школами, відділом спорту та міською радою Дрогобича, які, за його словами, завжди були готові підтримати такі ініціативи.
Батьки помічали й зміни поза спортом: розповідали, що діти стають дисциплінованішими, відповідальнішими та впевненішими у собі й охочіше йдуть на заняття.
Історія Богдана
Одну історію наставник згадує особливо. Хлопець на ім'я Богдан, однокласник одного з вихованців, часто приходив у зал — просто сидів збоку й чекав друга. Буртовий запропонував йому спробувати, але почув відмову. «Він сказав, що не зможе тренуватися, бо живе в дитячому будинку і не має чим платити. Я відповів, що він може займатися безкоштовно», — розповідає тренер. Володимир купив хлопцеві форму й перші рукавиці.
Богдан мав феноменальну реакцію й високу швидкість. Директорка дитячого будинку розповідала, що доти він був гіперактивним і некерованим, але у спорті почав змінюватися: тренувався старанно й віддано. Уже за півроку він переміг на турнірі й став одним із найсильніших у групі. Змінилося й інше — за словами його друга, хлопець почав краще вчитися.
Богдан тренувався ще багато років, виріс, має сім'ю і працює. Свого наставника він досі вітає з днем народження й дякує за те, що той колись направив його у житті. Для Буртового такі історії важать не менше за медалі вихованців: вони показують, що робота одного тренера здатна привести у спорт десятки дітей і дати шанс на краще життя навіть тим, для кого заняття спершу були недоступними.