Нереалізована планета. Геологи висунули нову теорію про давно відомий астероїд

Фото: wikipedia

Учені пропонують альтернативну версію геологічної історії астероїда Веста.

Астероїд Веста, діаметром 525 кілометрів, є найбільшим астероїдом у Головному поясі астероїдів між Марсом і Юпітером. У новому дослідженні вчені вивчили поверхню астероїда, щоб краще зрозуміти історію його формування та наскільки ця історія схожа на земну, повідомляє phys.org.

Астероїд Веста
Астероїд Веста
Фото: wikipedia

"Коли ми уявляємо пояс астероїдів, ми, ймовірно згадуємо політ героя "Зоряних воєн" Хана Соло на своєму кораблі "Тисячолітній сокіл" через щільне скупчення величезних каменів неправильної форми", — говорить Крістіан Клімчак із Коледжу мистецтв і наук імені Франкліна, США. "Хоча більшість астероїдів дійсно великі та мають неправильну форму, вони знаходяться на значній відстані один від одного, тому космічному апарату Dawn не довелося особливо маневрувати, щоб долетіти до Вести і досліджувати її поверхню".

Кадр із фільму "Зоряні війни"
Кадр із фільму "Зоряні війни"
Фото: wikipedia

Космічний апарат Dawn був запущений NASA у вересні 2007 року з метою вивчити дві протопланети пояса астероїдів — Весту та Цереру.

Астероїд Веста схожий на Землю, у нього є кора і мантія, що складаються з гірських порід, а також залізне ядро. Через свою схожість за структурою з нашою планетою, а також через свій розмір Весту вважають планетезималлю.

Планетезимали

Планетезимали — це будівельні матеріали, з яких формуються планети. Земля утворилася внаслідок зрощування декількох таких планетезималей.

"Веста теж могла стати планетою, але її формування закінчилося на самому початку історії нашої Сонячної системи", — говорить Клімчак. "Так вивчення Вести допомагає нам зрозуміти, як сформувалася Земля".

Клімчак є співавтором нового дослідження, в якому вивчаються великі западини й ударні кратери на Весті.

Космічний апарат Dawn
Космічний апарат Dawn для дослідження астероїдів Веста та Церера
Фото: ISS

Западини й ударні кратери

У Весту колись врізалися два великі астероїди, які залишили після себе величезні кратери, що покривають більшу частину південної півкулі Вести. Унаслідок цих ударів у космос полетіли зразки гірської породи. Деякі з них у вигляді метеоритів впали на Землю і тепер у вчених є зразки для вивчення геохімії.

Залишається невирішеним питання, що утворило великі западини на Весті, каже Юпітер Ченг із Коледжу мистецтв і наук імені Франкліна, співавтор дослідження. Дві западини знаходяться навколо двох масивних ударних кратерів, Реасільвії і Венен.

Ударний кратер — це майже кругла западина на поверхні планети, супутника або іншого твердого тіла в Сонячній системі, яка утворилася внаслідок надшвидкісного удару твердого тіла меншого розміру. На відміну від вулканічних кратерів, ударні кратери зазвичай мають підняті краї та дно, яке нижче, ніж навколишня місцевість. Ударні кратери варіюються від невеликих простих поглиблень до великих складних багатокільцевих ударних басейнів.

Метод підрахунку кратерів

"Ми використовували метод підрахунку кратерів для вивчення відносного віку кратерів і западин", — говорить Ченг. Підрахунок кратерів — це поширений метод оцінки віку поверхні планети, метод, заснований на припущенні, що коли частина поверхні планети є новою, то на ній немає ударних кратерів. Після цього ударні кратери накопичуються зі швидкістю, яка вважається відомою.

"Підрахунок кількості кратерів дозволяє нам визначити, як довго вони накопичувалися й, отже, як давно утворилася поверхня", — говорять вчені. "Наші результати показують, що западини й ударні кратери одного віку, проте неточності, пов'язані з підрахунком кратерів, дозволяють припустити, що западини утворилися задовго до ударних кратерів".

Клімчак сподівається, що їхні нові геологічні дані можуть сприяти більш стійкій теорії про походження западин на Весті.

Нова теорія

"Основна гіпотеза полягає в тому, що ці западини являють собою обмежені розломами долини з виразним уступом на кожній стороні, на яких є сліди ковзання шматків гірських порід. Однак такі гірські породи також можуть розколотися та утворити такі западини. Така теорія раніше не розглядалася", — каже Ченг.

"Наші розрахунки показують, що гравітації Вести недостатньо, щоб викликати навколишній тиск, який сприяє ковзанню на невеликій глибині, замість цього фізика показує, що порода там схильна до розколювання", — говорять вчені. "Значить, формування цих западин сталося через тріщини, що є несумісним із провідною гіпотезою в науковому співтоваристві. У цілому наше дослідження пропонує альтернативу раніше запропонованому походженню западин і геологічної історії Вести. Це важливо для вивчення подібних форм рельєфу на інших малих планетних тіл в інших частинах Сонячної системи".