Учені пояснили, чому люди старіють: уся справа в мутаціях ДНК

Учені з Інституту Сенгера, Великобританія, з'ясували, що тварини, які живуть так довго, як і люди, за все життя мають менше мутацій ДНК, ніж ті ссавці, які живуть своє життя швидко, повідомляє ВВС.

За словами вчених, нове дослідження допомагає пояснити, чому ми старіємо, і проливає світло на одну із найзагадковіших таємниць раку.

Відомо, що мутації чи зміни ДНК, сприяють розвитку раку. Але чи мають значення для процесу старіння, залишалося довго не вирішеним питанням. Учені з Інституту Сенгера кажуть, що ці мутації таки впливають на старіння.

Дослідники вивчили, як швидко відбуваються мутації ДНК у людини та тварин із різною тривалістю життя. Серед них були: кішка, собака, жираф, кінь, лев, миша, кролик, щур, лемур і тигр.

Результати дослідження показали, що, наприклад, у мишей відбувається майже 800 мутацій на рік протягом короткого чотирирічного життя. Але що довше живе ссавець, то менше мутацій відбувається щороку.

У собак відбувається приблизно 249 щорічних мутацій, у лева — 160, у жирафа — 99. А в людини — лише 47 мутацій.

"Дивно, але наші дані показують, що здебільшого в тварин за життя відбувається приблизно 3 200 мутацій. Якби наша ДНК змінювалася зі швидкістю зміни ДНК мишей, то ми помирали б, маючи більш ніж 55 тисяч генетичних змін", — говорить Алекс Кейган, один з авторів дослідження.

За словами вченого, наприкінці життя у всіх ссавців була однакова кількість мутацій.

"Це просто цифри, але що вони означають? Для нас це поки що загадка", — говорить Кейган.

Можливо, клітини в організмі досягають критичної кількості мутацій, а потім відключаються. Є також ідея, що кілька клітин, які "поводяться погано", починають захоплювати важливі тканини з віком, тому органи не функціонують належним чином, кажуть вчені.

"Однак старіння навряд чи пов'язане з якимось одним процесом усередині клітин нашого організму. Старіння — це складний процес, який є результатом безлічі форм молекулярного пошкодження наших клітин і тканин. Той факт, що цей різноманітний діапазон ссавців закінчує своє життя з однаковою кількістю мутацій у своїх клітинах є захопливим та інтригувальним відкриттям", — каже Кейген.

Тепер учені хочуть з'ясувати, чи правильна виявлена закономірність для всіх живих істот або тільки для ссавців. У новий аналіз буде додано гренландську полярну акулу, яка може жити понад 400 років і є хребетним, який живе найдовше в світі.

Щодо раку, то в науці є одне формулювання, яке називається парадокс Пето. Цей феномен визначає той факт, що не існує прямої залежності між захворюваністю на рак і кількістю клітин в організмі.

"Чим більше клітин у вашому тілі та чим довше ви живете, тим більше шансів, що одна з цих клітин стане раковою. У китів на трильйони клітин більше, ніж у нас. Вони не повинні виживати, адже рак у них має з'явитися ще в дитинстві", — каже Кейган.

Великі тварини зазвичай живуть довше, тому нижча швидкість мутацій може допомогти пояснити парадокс Пето, але не все так просто. Учені з'ясували, що є тварини з різним розміром тіла, але живуть вони практично однакову кількість років і майже однакова швидкість мутацій ДНК.

"Ми це перевірили на невеликому гризуні, який називається голий землекоп і жирафі, величезній тварині. Можна було б очікувати, що рівень мутацій у жирафа буде ще нижчим, але розмір тіла не має значення", — говорить Кейган.

За словами вчених, це рзначає, що мали розвинутися інші методи придушення раку, які допоможуть знайти нові методи його лікування. Олександр Горелик із Гарвардської медичної школи каже, що різниця між 47 мутаціями на рік у людини та 800 мутаціями у миші просто величезна, враховуючи велику загальну подібність між геномами людини та миші.

"Генетичні зміни, виявлені в цьому дослідженні, дозволяють припустити, що хвороби, які з'являються в старості будуть схожими у різних ссавців, незалежно від того, чи починається їхня старість у сім місяців або в 70 років", — говорить Саймон Спіро з Лондонського зоологічного товариства.