Тайна в 3 млн км². Ученые считают, что нашли разгадку гигантской гравитационной дыры в океане

Сила гравітації на Землі є постійною, проте наша планета не є однорідною сферою — вона вкрита брилами та горбами. Геологія різної щільності фактично смикає прилеглі маси з дещо різною силою на хвилястій карті Землі, що відоме як геоїд, пише Science Alert.

Дослідники вже помічали, що глибоко під Індійським океаном тяжіння слабшає до надзвичайно низького рівня, створюючи те, що вчені називають "масивною гравітаційною дірою" розміром 3 мільйони км². Фактично це є однією з найглибших гравітаційних аномалій на Землі, і до цього часу вченим ніяк не вдавалося розгадати її таємницю.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Супутникові вимірювання та суднові дослідження давно виявили, що рівень моря недалеко від краю Індійського субконтиненту опустився, і в цьому винне гравітаційне перетягування каната між геоїдним мінімумом в Індійському океані та навколишніми максимумами. Утім, чим саме викликана ця аномалія, так і не було з'ясовано.

У новому дослідженні геологи з Індійського інституту науки Дебанджан Пал і Аттрі Гош припускають, що знайшли краще розуміння того, які саме планетарні явища замішані в цьому процесі. Вчені зазначають, що раніше дослідження розглядали аномалію, але не торкалися того, як саме виник мінімум в Індійському океані.

Результати дослідження припускають, що розгадка ховається на глибині понад 1000 кілометрів під земною корою, у місці, відомому як "кладовище плит". Саме тут близько 30 мільйонів років тому холодні щільні залишки стародавнього океану занурилися під Африкою, схвилювавши розплавлену гарячу породу. Утім, висновки геологів ґрунтуються на комп'ютерних моделях, а тому їм навряд чи вдасться поставити крапку в запеклих дебатах щодо походження мінімуму геоїда. Принаймні поки що.

У 2018 році вчені з Індійського національного центру полярних і океанічних досліджень розгорнули кілька сейсмометрів уздовж морського дна в зоні деформації. Це дало їм змогу нанести на карту цей район. Оскільки цей район дуже віддалений від берегу, раніше тут збирали вкрай мало сейсмічних даних. Результати цього дослідження показали наявність гарячих шлейфів розтопленої породи, які підіймаються з-під Індійського океану та якимось чином впливають на "велику вм'ятину".

У своїй новій роботі Пал і Гош пішли далі, вони простежили формування масивного геоїда, використовуючи моделювання того, як тектонічні плити ковзали по гарячій липкій мантії нашої планети протягом останніх 140 мільйонів років.

Зазначимо, що тоді Індійська тектонічна плита лише починала відділятися від суперконтиненту Гондвана, щоб пізніше продовжити рух на північ. У міру того як плита рухалася, морське дно стародавнього океану, відоме як море Тетіс, занурювалося в мантію Землі, а за ним відкрився Індійський океан.

У своїй роботі Пал і Гош використали понад дюжину комп'ютерних моделей руху плит і мантії, а потім порівняли форму океанічного мінімуму, передбаченого цими моделями, зі спостереженнями самої вм'ятини. Результати свідчать про те, що всі моделі, які змогли відтворити гравітаційну западину в Індійському океані в її нинішній формі, мали одну спільну рису: шлейфи гарячої магми. Тепер дослідники вважають, що саме ці шлейфи й створили зниження геоїда.

Проте не всі дослідники готові прийняти таке пояснення, а тому знадобляться додаткові дослідження та більший обсяг даних, щоб підтвердити теорію Пала та Гоша.

Раніше Фокус писав про те, що виявили вчені на дні Маріанської западини на глибині 11 км.