Кліматичний психоз. Глобальне потепління згубно впливає на нашу психіку і у цього є причини

Ми все частіше відчуваємо почуття тривожності і відчуття чогось невідворотного, читаючи останні заголовки про кліматичні зміни. Цей дискомфорт називається "кліматичною тривогою", і два дослідники-психологи щойно представили деякі нові відомості про цей феномен, пише ScienceAlert.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Нещодавно психологині Анне ван Валкенгоед і Лінда Стег висловлювали припущення, що занепокоєння, яке люди відчувають у зв'язку зі зміною клімату, не пов'язане, як заведено вважати, насамперед з особистими страхами. На їхню думку, це не пов'язано з питанням про те, як ми можемо постраждати кожен окремо. Навпаки, це страх, що виникає з нашої колективної турботи про планету, інших живих істот і майбутні покоління.

Експерти висловили нову точку зору, яка прямо протилежна попереднім дослідженням про те, що кліматична тривога виникає здебільшого через загрозу нашим особистим засобам для існування і місцям проживання.

Подумайте ось про що: для жителів низькорозташованих острівних держав, які вже зіткнулися з жорсткими наслідками зміни клімату, першочерговим завданням є виживання в умовах підвищення рівня моря, посилення ураганів і штормів. Безсумнівно, вони особисто відчувають на собі наслідки зміни клімату. Однак для тих із нас, хто живе на Півночі, віддаленій від передової лінії впливу зміни клімату, наші турботи пов'язані насамперед із долею цих вразливих людей і довкілля.

Визнання емпатичних коренів наших побоювань може істотно змінити те, як ми справляємося зі своїми страхами. Якщо наша кліматична тривога зумовлена не особистим ризиком, а колективним занепокоєнням, то адаптація до особистих ризиків зміни клімату не зніме нашого занепокоєння. Нам потрібні стратегії, що дають змогу впоратися з нашою спільною турботою про людство і планету, вважають психологи.

Також було висловлено припущення фахівцями з моделювання клімату Джеремі Файком і Ендрю Вівером про те, що планування особистих дій з адаптації до клімату, наприклад, зниження особистої схильності до кліматичних загроз, може сприяти зниженню кліматичної тривоги. Однак такий підхід передбачає, що у людей є ресурси для переїзду або адаптації своєї життєвої ситуації, що не всім під силу.

Хоча проактивність може допомогти деяким повернути відчуття контролю над ситуацією, ми повинні пам'ятати, що ключовим чинником у боротьбі зі зміною клімату є масштабні колективні дії. Ініціативи, що здійснюються під керівництвом місцевих громад, можуть сприяти встановленню зв'язків і надій, але для того, щоб домогтися змін, їм потрібен час.

Науковці та дослідники клімату також несуть емоційний тягар, спостерігаючи за змінами в навколишньому середовищі та намагаючись переломити ситуацію. Вони також борються з почуттями скорботи і тривоги, але водночас невпинно працюють над тим, щоб перевести наш світ на поновлювані джерела енергії та відмовитися від викопного палива.

Зрештою, відчутні дії щодо вирішення проблеми зміни клімату як такої, наприклад, вжиття урядами та корпораціями реальних заходів зі скорочення викидів, могли б значною мірою зменшити широко поширену тривогу.

Отже, незважаючи на те, що зміна клімату — це глобальна проблема, яка по-різному впливає на кожну людину, нас усіх об'єднує спільне співчуття до нашої планети та її мешканців. Можливо, саме це розуміння допоможе нам подолати нашу колективну кліматичну тривогу і рухатися до сталого майбутнього для всіх.

Раніше Фокус писав про те, що зміни клімату змушують нас сліпнути. Результати нового дослідження свідчать про те, що мінливий клімат Землі збільшує швидкість сліпоти людства.

Також Фокус писав про те, що наслідки глобального потепління буквально зменшують наш мозок. Дослідники припускають, що людський мозок несподіваним чином реагує на стрес навколишнього середовища.