"Не таке вже й погане рабство". Науковці розвінчали міфи про життя поневолених древніх людей

У сучасну епоху люди, які живуть у Сполучених Штатах чи Європі у 21 столітті, зазвичай мають кращу обізнаність про перебіг часів работоргівлі — епохи, яка наклала незгладимий відбиток на сутність цих суспільств. Наслідки рабовласництва даються взнаки у багатьох аспектах — від масового ув'язнення та розподілу житла до хитросплетінь поведінки під час голосування, пише Phys.org.

Через часову віддаленість історичних форм рабства в поєднанні з їхньою помітною відмінністю від сучасних проявів расової упередженості існує думка, що вони були значно менш жорстокими і брутальними. Таке уявлення створює сприятливий ґрунт для громадських діячів, зокрема таких, як християнський богослов і філософ-аналітик Вільям Крейґ, для просування аргументу про те, що давнє рабство приносило реальну користь тим, хто його пережив.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Міф № 1: Єдине "біблійне рабство"

Набір текстів, які зрештою об'єдналися в Біблію, охоплювати твори різних авторів, що походять з різних куточків Середземномор'я та Месопотамії, часто розташованих у різних історичних умовах. Ця неоднорідність походження ускладнює будь-які широкі узагальнення щодо механізму рабства в "біблійних" суспільствах.

Важливо зазначити, що єврейська Біблія, яку християни називають "Старим Заповітом", з'явилася здебільшого в стародавніх околицях Близького Сходу, тоді як Новий Заповіт виник на теренах Римської імперії, що зароджувалася.

На Стародавньому Близькому Сході, що охоплював такі регіони, як Єгипет, Сирія та Іран, існувала ціла низка форм поневолення та недобровільного рабства. Вони варіювалися від випадків, коли люди тимчасово потрапляли в рабство, щоб сплатити борги, до більш укорінених моделей.

Однак, останній сценарій не переважав на всій цій території, і це було явно не так у період занепаду Римської республіки та зародження Римської імперії — епохи, коли відбувалася торгівля людьми та примусова праця міріадів людей у сферах, що охоплювали домашнє господарство, міське господарство та сільське господарство.

З огляду на розбіжність часових епох і культурних середовищ, причетних до створення біблійної літератури, поняття єдиного "біблійного рабства" необґрунтоване. Не існує також однозначного "біблійного погляду" на рабство.

Міф № 2: Античне рабство не було таким жорстоким

Разом із міфом № 1, схильність розмивати межі між різними формами недобровільного рабства в різних стародавніх суспільствах призводить до поширення помилки № 2. Ця помилка сягає своїм корінням у поєднання близькосхідних та єгипетських прикладів примусової праці — таких як боргова кабала — з грецькою та римською системою рабовласницького рабства.

Таке зіставлення, як правило, затьмарює повсюдну і нестримну жорстокість, притаманну рабовласницькому рабству.

Насправді ж, свідчення з безлічі стародавніх середземноморських культур розкривають цілу низку варварських практик — від таврування і тілесних покарань до сексуального насильства, судових тортур, ув'язнення, розп'яття тощо.

Прихильники християнства не були застраховані від участі в такому нелюдському поводженні. Археологічні знахідки виявили нашийники в регіонах Італії та Північної Африки. Ці нашийники одягали на невільників і обіцяли грошову винагороду за їхнє повернення у випадку втечі.

Деякі з цих нашийників містили християнські символи, такі як "хі-ро" (☧), поєднання двох початкових літер імені Ісуса грецькою мовою.

Накладати сучасні моральні орієнтири на минулі епохи, особливо ті, що встановлені тисячоліття тому, дуже складно. Однак навіть в античному середовищі, де рабство залишалося константою, можна помітити, що не всі люди приймали принципи, які пропагувала еліта, що поневолювала.

Документи свідчать про численні випадки повстань рабів у регіонах, що охоплюють Грецію та Італію. Сага про знаменитого гладіатора-втікача Спартака залишається свідченням цієї історичної реальності.

Міф № 3: Відсутність дискримінації в античному рабстві

Передумови рабства в античному Середземномор'ї не ґрунтувалися на расових чи шкірних відмінностях, на відміну від міжнародної работоргівлі. Однак ця розбіжність не заперечує існування дискримінаційного підґрунтя в античній схемі поневолення.

Значна частина історії грецького та римського рабства обертається навколо підкорення індивідів, що походили з різних суспільств. Так, афіняни поневолювали не-афінян, спартанці підкоряли не-спартанців, а римляни нав'язували рабство не-римлянам.

Часто в результаті завоювання або захоплення в полон під час воєних дій, ці поневолені особи або примусово переселяли, або обмежували на землях своїх предків, де їх примушували до сільськогосподарської праці або до виконання домашніх обов'язків для їхніх викрадачів.

Римська судова система зобов'язувала публічно оголошувати "natio" раба, що вказувало на його походження, під час аукціонів.

Античне рабство все ж ґрунтувалося на категоризації певних когорт як "інших", тим самим увічнюючи етос, який розмежовував їх як фундаментально відмінних від їхніх гнобителів.

Наратив про рабство несе на собі незгладимі відбитки свого конкретного часового контексту, зокрема, взаємодію сучасного капіталізму та расових упереджень. Однак альтернативні форми рабства, що пронизують аннали людської історії, є не менш вагомими та відчутними.

Просвітницьке розуміння цих історичних парадигм, а також їхніх причинно-наслідкових механізмів має потенціал для подолання страждань сучасного рабства — завдання, що набуває особливого значення на етапі, позначеному відродженням тверджень про те, що міжнародна работоргівля приносила вигоду тим, хто потрапляв під її ярмо.

Раніше Фокус писав, що археологи виявили батьківщину плантаційного рабства в Португалії.