Меркурій продовжує зіщулюватися: планета втратила вже 7 км свого радіуса

Найближча до Сонця планета Меркурій поступово остигає через витік тепла з внутрішньої частини планети. Через це камінь і метал, з яких складається космічне тіло, поступово зменшуються в розмірах, пише ScienceAlert.

Але досі не було відомо, чи скорочується планета сьогодні, і якщо так, то як довго цей процес триватиме. Нова стаття в журналі Nature Geoscience проливає світло на це питання.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Оскільки внутрішня частина Меркурія поступово стискається, то і його поверхня стає меншою. Унаслідок стиснення на поверхні планети з'являються "насуви" — коли одна ділянка місцевості наштовхується на сусідній рельєф. Такі насуви нагадують зморшки, які утворюються на яблуці з віком, якщо не брати до уваги те, що яблуко стискається від висихання, а Меркурій — через теплове стиснення внутрішньої частини.

Уперше вчені дізналися про стиснення Меркурія 1974 року, тоді місія "Маринер-10" зробила знімки уступів заввишки в кілометри, які звивалися протягом сотень кілометрів. Інший апарат MESSENGER, який обертався на орбіті Меркурія у 2011-2015 роках, показав безліч "лопатевих уступів", як їх стали пізніше називати.

Такі спостереження показали, що пологі геологічні розломи на Меркурії є наслідком стиснення радіуса Меркурія загалом приблизно на 7 км.

Але коли ж це все сталося? Загальноприйнятий спосіб визначити вік поверхні на тій чи іншій планеті в Сонячній системі — підрахувати щільність ударних кратерів. За словами вчених, чим старшою буде поверхня, тим більше на ній кратерів. Але і цей метод не ідеальний, оскільки в минулому нашої системи швидкість ударів, що утворюють кратери, була набагато вищою.

Попри це, уступи на Меркурії вважалися досить давніми, чий вік оцінюють у 3 млрд років. Але чи всі уступи однаково старі?

Найбільші "землетруси" на Меркурії, набагато менші ніж на Землі. Для того, щоб накопичити 2-3 км загального скорочення, яке можна спостерігати на звичайному уступі на Меркурії, потрібні сотні землетрусів магнітудою 9 балів. Але більш вірогідні мільйони дрібніших землетрусів, які могли б розтягнутися на мільярди років.

У новому дослідженні команда вчених виявила, що багато уступів на Меркурії продовжували рухатися в зовсім недавній з геологічної точки зору час. Це стосується навіть тих уступів, які з'явилися на планеті мільярди років тому.

Дослідник з Відкритого університету у Великій Британії Бен Мен був першим, хто помітив, що деякі уступи мають невеликі тріщини, які розташовуються у верхній частині "насувів". Мен ідентифікував їх як "грабени" — геологічний термін, що означає ділянку ґрунту, яка впала між двома паралельними розломами.

Таке спостерігається, коли кірка на поверхні розтягується. За словами вченого, розтягування на поверхні Меркурія, який стискається, може здатися дивним, але вони виникають, коли згинається напірний шматок кори, натискаючи на прилеглу місцевість. Подібний ефект можна побачити зігнувши шматок тосту, який, ймовірно, трісне аналогічним чином.

Мен додає, що грабени мають ширину менше ніж 1 км, а глибину — близько 100 метрів. Подібні порівняно невеликі об'єкти мають бути молодшими за давню структуру, на якій розташовуються. В іншому разі вони були б уже стерті з поверхні ударами астероїдів.

Проаналізувавши дані, вчені підрахували, що вік більшості грабенів становить менше ніж 300 млн років.

Подальше вивчення змін на поверхні Меркурія буде основним завданням європейсько-японської місії BepiColombo. Вона має розпочати свою роботу на орбіті Меркурія 2026 року.

Нагадаємо, вчені використовували дані першого апарату, який полетів до Меркурія, щоб з'ясувати особливості хімічного складу першої планети від Сонця.