Прокинься, Нео! Найдикіші наукові теорії, які намагаються пояснити будову Всесвіту

Як би нам не хотілося думати, що наука розгадала більшість таємниць Всесвіту, насправді ми досі володіємо лише крихітною часткою знань. І час від часу з'являється нова теорія, яка повністю змінює наше уявлення про все, що ми вважали відомим, і скеровує нас новим шляхом, який, можливо, дає ключ до всіх запитань, що поки що залишаються без відповіді.

Жодна з представлених нижче гіпотез не була остаточно підтверджена, однак — вони також не були повністю спростовані.

Теорія Екпіротичного Всесвіту — замість теорії Великого вибуху

Ця теорія є альтернативою широко прийнятої теорії Великого Вибуху, згідно з якою Всесвіт виник із сингулярності. Теорія ж Екпіротичного Всесвіту говорить про те, що наш Всесвіт утворився внаслідок зіткнення двох інших.

Вважається, що це зіткнення мало ефект "скидання" нашого всесвіту, і після цього він почав розширюватися, як і в теорії Великого Вибуху.

Однак замість нескінченного розширення теорія стверджує, що одного разу Всесвіт почне стискатися, неминуче призводячи до того, що деякі астрофізики називають Великим Стисненням. Потім увесь імпульс і енергія, що беруть участь у Великому Стисненні, породжують ще одне монументальне зіткнення, внаслідок чого Всесвіт знову скидається, щоб цикл міг повторюватися вічно.

Білі діри чи чорні?

Усі знають про чорні діри і те, як їхнє величезне гравітаційне поле всмоктує все навколо, разом зі світлом. Але як щодо білих дір?

Теоретично вони є точною протилежністю чорних дір і замість того, щоб всмоктувати речовину, вони її викидають. Однак учені ніколи не спостерігали жодної білої діри, тому незрозуміло, як вони могли б функціонувати: як протилежний кінець чорної діри, брама червоточини або щось іще.

Якби біла діра дійсно викидала речовину, яка поглинається чорною дірою, ця речовина мала б якимось чином обійти сингулярність. Наразі ми справді не знаємо, що відбувається з речовиною, яка потрапила в чорну діру. Річ у тім, що всі чорні діри, які ми спостерігали, мають горизонт подій, який заважає нам проводити прямі спостереження. Тож, якщо ми коли-небудь сподіваємося довести існування білих дір у майбутньому, нам, можливо, доведеться переглянути наше розуміння законів фізики.

Парадокс Фермі та Велике мовчання

Уперше запропонований фізиками Енріко Фермі та Майклом Х. Гартом, Парадокс Фермі стверджує, що якщо рівняння Дрейка правильне, і в Чумацькому Шляху справді існують мільйони розумних форм життя, то логічно припустити, що ми мали би помітити якийсь сигнал хоча б від одного з них на теперішній момент. Цей аргумент отримав назву Велике мовчання.

За роки було запропоновано кілька цікавих теорій, що пояснюють це Велике мовчання, серед них, можливо, найцікавіша і найфантастичніша припускає, що ми всі проживаємо всередині комп'ютерної симуляції, подібної до Матриці.

Теорія симуляції — попрацювали інопланетяни?

Ця теорія передбачає, що ми всі можемо жити в комп'ютерній симуляції, створеній інопланетною расою в далекій галактиці. Можливо, це звучить як ідея, вигадана фанатом науково-фантастичних фільмів. Але є цілий пул фізиків-теоретиків, які не тільки вважають можливою Теорію симуляції, а й працюють над експериментами для її доведення. Зокрема, група німецьких фізиків намагається створити свою власну симуляцію нашого Всесвіту.

Чорні діри можуть продукувати нові Всесвіти

З їхньою таємничою природою і похмурою здатністю поглинати світло не дивно, що чорні діри часто розглядаються як "темні конячки" Всесвіту.

Але ця теорія передбачає, що чорна діра може бути насправді матір'ю нашого Всесвіту.

Ідея полягає в тому, що, коли речовина потрапляє в чорну діру, інтенсивна гравітація стискає її до єдиної точки, настільки щільної, що вона викидається назад і формує абсолютно новий Всесвіт із цієї ж речовини.

Таким чином, можна сказати, що Всесвіт з великою кількістю чорних дір, по суті, є дитячим садком для дитячих всесвітів.

Деякі вчені вважають, що ми не можемо зазирнути за горизонт подій чорних дір, оскільки ми є продуктом чорної діри з іншого Всесвіту. Як не дивно, ця концепція відповідає теоріям, які припускають існування мультивсесвіту.

Мультивсесвіт — Теорія безлічі світів

Говорячи про мультивсесвіт, теорія безлічі світів має трохи інше пояснення існування незліченних інших Всесвітів. Використовуючи квантову механіку, вона підтверджує об'єктивну реальність простору, але припускає, що речовина не може бути стиснута до сингулярності. Тож замість того, щоб нові Всесвіти спонтанно виникали з чорних дір, теорія безлічі світів припускає, що кожного разу, коли ми приймаємо рішення, народжується новий Всесвіт.

Отже, щоразу, коли вам доводиться робити вибір, чи то кава, чи то чай, чи то дебет, чи то кредит, ви, по суті, створюєте новий Всесвіт, де ви зробили протилежний вибір.

Кожне ваше рішення має вплив рівно до тієї хвилини, поки не настає час ухвалення вами наступного рішення, після чого з'являється ще один Всесвіт. Якщо це справді відбувається, то це означає, що існує нескінченна кількість Всесвітів для кожного рішення, яке коли-небудь приймала кожна людина.

Теплова смерть Всесвіту

Ця теорія випливає з другого закону термодинаміки і передбачає, що якщо Всесвіт нескінченний, то він має бути нескінченно старим.

У нескінченно старому Всесвіті теплова смерть передбачає, що в кінцевому підсумку весь Всесвіт досягне однорідної температури, після чого він залишиться нерухомим. І, найімовірніше, мертвим.

Однак ця ідея мала б сенс тільки в тому разі, якщо швидкість розширення Всесвіту завжди залишалася постійною. Аспект, який суперечить іншим явищам, таким як космічна інфляція.

Сингулярність

Рей Курцвейл — відомий футуролог, який з цілковитою впевненістю вважає, що найближчими десятиліттями людство переживе те, що він називає технологічною сингулярністю, під час якої ми навчимося обходити правила, встановлені самою природою, включно навіть зі смертю.

Курцвейл вважає, що по-справжньому інтелектуально розвинені цивілізації (до яких він відносить людство) приречені розвинутися на надінтелектуальні, можливо, біомеханічні істоти, чиї обчислювальні здібності зростають експоненціально.

Ідея полягає в тому, що, досягнувши так званої "сингулярності", наші технології будуть настільки просунутими, що ми робитимемо революційні відкриття практично щодня. Ми зможемо освоїти енергію нашого власного Сонця, щоб досягти дивовижних міжзоряних подорожей, які раніше існували тільки у фантастиці. У цьому світі речі, такі як кіборги, сфери Дайсона і пристрої для телепортації, не тільки можливі, але практично неминучі.