Циклопи, грифони і навіть велетні: міфи стародавніх греків засновані на реальних скам'янілостях

Давньогрецький поет Гомер у своїй "Одіссеї" розповідає про зустріч головного героя Одіссея з циклопом Поліфемом. Згідно з легендою, Одіссей зустрів страхітливу істоту на острові Сицилія.

Вчені вважають, що в реальності мореплавці, які дісталися островів у Середземномор'ї, могли виявити в печерах черепи стародавніх слонів з іншими кістками поблизу, що могло надихнути на створення міфів про однооких монстрів-людожерів, пише Discover Magazine.

"Той, хто побачить череп слона, не одразу помітить очні ямки, бо вони надто дрібні. Те, що ви помічаєте насамперед, — це гігантська діра в середині черепа, схожа на око", — каже науковий співробітниця факультету класичної літератури Стенфордського університету Едріенн Майор.

Мамонти та циклопи — чи є зв'язок?

Гігантський отвір у черепі мамонта — це носова порожнина. Але в середині 4 ст. до н.е. стародавні греки ніколи не бачили живого слона, тому могли прийняти його череп за рештки міфічного чудовиська з одним оком.

Скам'янілості доісторичних тварин не раз знаходили на середземноморських островах, таких як Крит, Мальта, Кіпр, зокрема й на Сицилії — батьківщині циклопа Поліфема.

Таким чином, кістки мамонтів, мастодонтів та інших вимерлих слонів могли зіграти певну роль у розвитку легенди про циклопів. У випадку з островом Самос скам'янілості мегафауни могли бути пов'язані з легендою про неадів, які своїм ревом були здатні розколоти землю.

Цілком можливо, що такі скам'янілості стали основою для створення стародавніх міфів, проте немає жодних доказів, які б підтверджували, що рештки цих тварин передували самим міфам. Можливо, ці фантастичні історії вже існували, і відкриття скам'янілостей просто "підтвердили" їхній сюжет.

Чи могли стародавні греки та римляни знаходити скам'янілості

У давнину виявлення скам'янілостей давно вимерлих видів могло утвердити людей у думці, що такі міфічні істоти, як, наприклад, крилаті леви — грифони, справді існували. Міфічна істота, схожа водночас на птаха, лева чи орла, нібито охороняла свої гнізда і нападала на людей у пустелях Центральної Азії.

Згідно з дослідженням Едріенн Майор, у цьому регіоні зустрічаються добре збережені останки протоцератопсів — дзьобастих динозаврів. Їхній зовнішній вигляд якраз і міг породити образ грифона, який пізніше увійшов у грецьку міфологію.

"Також стародавні греки вірили, що герої їхніх міфів, як-от Ахіллес, Аякс, Одіссей, були приблизно втричі більшими за своїх сучасників. Усе тому, що стародавні люди могли знайти велику стегнову кістку доісторичного слона, яка була схожою на людську, тільки втричі більшу", — каже дослідниця.

Майор зіставила стародавні літературні свідчення про знахідки скам'янілостей з реальними місцями палеонтологічних розкопок і виявила сильну кореляцію. Викопні кістки часто знаходили на місці археологічних пам'яток, наприклад, стародавніх храмів. Це означає, що стародавні народи збирали скам'янілості та намагалися пояснити природу побаченого.

Скам'янілості в міфах стародавніх греків і римлян

"Немає жодних сумнівів у тому, що скам'янілості вплинули на те, як стародавні греки та римляни уявляли міфологічних гігантів, монстрів і казкових істот", — каже Майор.

Вона також зазначає, що ця практика взаємодії зі скам'янілостями й створення на їхній основі історій — як-от одноокий Поліфем і його фатальна зустріч з Одіссеєм — поширюється протягом усієї історії на інші культури та корінні народи.

"Люди в давнину і в донаукових культурах старанно працювали, щоб пояснити ці загадкові останки на своїх землях. Я думаю, що вони використовували поєднання раціональності та уяви — так само, як це роблять палеонтологи, намагаючись оживити рештки незнайомої істоти, яку вони ніколи не побачать живою, — і намагалися уявити собі її зовнішній вигляд, її поведінку і її природне середовище", — підсумувала науковиця.

Важливо

Від "гобітів" до Тутанхамона: топ 15 реконструкцій облич стародавніх людей