Великий гарячий об'єкт призвів до зміни орбіти Землі: це мало серйозні наслідки

Орбіта Землі, якою вона обертається навколо Сонця, постійно змінюється. Вона не змінюється істотно з року в рік, але з часом гравітаційні сили Місяця та інших планет призводять до зміни орбіти Землі. Це впливає на клімат нашої планети. Наприклад, поступове зміщення орбіти Землі та зміна нахилу земної осі призводить до кліматичних циклів Міланковича. Тому, якщо спробувати зрозуміти палеоклімат або зміни клімату Землі в далекому минулому, потрібно знати якою була орбіта Землі мільйони років тому, пише Universe Today.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Механіка Ньютона і теорія тяжіння Ньютона діють як вперед, так і назад у часі. Можна використовувати ньютонівську динаміку для передбачення затемнень і траєкторій космічних апаратів у зовнішню Сонячну систему, але її можна також використовувати, щоб повернути час назад і скласти карту орбіти Землі в далекому минулому.

Оскільки точного рішення для орбітального руху більш ніж двох тіл не існує, вченим доводиться проводити розрахунки обчислювальним шляхом. У роботі виникає певний хаос, тому будь-яка невизначеність, яку є в поточних положеннях і рухах великих тіл Сонячної системи, знижує точність розрахунків у міру того, що далі вчені намагаються зазирнути в минуле.

На щастя, завдяки вимірюванням, існуючі обчислення настільки точні, що можна з деякою впевненістю простежити орбіту Землі на 100 млн років назад. Принаймні, так вважалося, бо нове дослідження, опубліковане у виданні Astrophysical Journal Letters, показує, що вчені не беруть до уваги гравітаційний вплив зірок, що пролітають повз Сонячну систему.

Більшість зірок розташовані занадто далеко, щоб чинити якийсь вимірний вплив на орбіту Землі. Вони притягують нашу планету не сильніше, ніж далекі об'єкти в Хмарі Оорта. Але час від часу деякі зірки підходять занадто близько до нас. Не настільки близько, щоб занурити Сонячну систему в хаос, але досить близько, щоб дати планетам гравітаційний поштовх і змінити їхні орбіти.

Як показує дослідження, найостаннішим близьким зближенням з нашою Сонячною системою був проліт зірки HD 7977. Зараз зірка перебуває на відстані приблизно 250 світлових років від Сонця, але 2,8 млн років тому вона пройшла в межах 30 000 астрономічних одиниць (а. о.) від Сонця (це в 30 тисяч разів більше відстані від нашої зірки до Землі).

Можливо, зірка пролетіла на відстані 4000 а.о. від Сонця. На більшій відстані гравітаційний вплив HD 7977 був би незначним, але на ближчій відстані він матиме сильний ефект.

Якщо додати ці дані до обчислень, то невизначеність минулої орбіти Землі не дасть змоги бути впевненим у точності даних протягом більш ніж 50 мільйонів років тому. І це суттєво впливає на дослідження палеоклімату.

Наприклад, приблизно 56 млн років тому Земля вступила в період, відомий як палеоцен-еоценовий термічний максимум, коли глобальні температури зросли на 5-8 градусів Цельсія.

Орбітальні моделі вказують на той факт, що орбіта Землі в той час була особливо ексцентричною, що могло бути основною причиною цього. Але нове дослідження підвищує невизначеність цього висновку, а це означає, що інші чинники, такі як геологічна активність, могли зіграти в цьому важливу роль.

Вчені з'ясували, що зірка проходить на відстані 10 000 а.о. від Сонця кожні 20 млн років. Це означає, що в міру того, як вчені відображають орбітальний рух Землі в більш глибокому минулому, потрібно шукати ефекти, які приховують у собі зірки.

Як уже писав Фокус, вчені вважають, що у Всесвіті існують гравітаційні лазери, адже це показують передбачення Ейнштейна.