Ще не все втрачено: в Антарктиді крижаний щит 7 тис. років тому був меншим

У міру потепління клімату все більше крижаних щитів Антарктиди стають дедалі тоншими та меншими. Основне питання полягає в тому, наскільки танення льодовиків може підняти рівень моря, а також чи можуть "стабільні" частини Західно-Антарктичного крижаного щита стати "нестабільними", пише ScienceAlert.

Одним із таких регіонів є берег Сайпле в Західній Антарктиді, де крижані річки стікають із континенту і впадають в океан. Крижаний потік сповільнюється шельфовим льодовиком Росса, який являє собою плавучу масу льоду розміром майже з Іспанію. Він стримує наземний лід і, як порівняти з іншими шельфовими льодовиками регіону, майже не тане біля основи, оскільки океан під ним украй холодний.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Попри те, що впродовж останніх десятиліть регіони були досить стабільними, нещодавнє дослідження показує, що так було не завжди.

Радіовуглецеве датування показало, що льодовиковий щит відступив на сотні кілометрів близько 7 тис. років тому. Після цього, він повернувся до нинішнього положення протягом останніх 2 тис. років.

Якщо з'ясувати, як це сталося, тоді вчені зможуть краще передбачити зміни льодовикового покриву в майбутньому. Нове дослідження перевіряє дві основні гіпотези.

Перша гіпотеза пов'язана із земною корою, яка розташовується під льодовиком. Річ у тім, що коли крижаний покрив стискається, зміна маси льоду викликає у відповідь повільне підняття земної кори. Після цього рівень моря починає падати поблизу льоду через ослаблення гравітаційного тяжіння між льодовиковим щитом і океанською водою.

У такому разі підняття земної кори і падіння рівня моря в регіоні, посадили б на мілину плаваючий лід. Така ситуація могла б призвести до настання льодовикового покриву.

Інша гіпотеза припускає, що незвичайна поведінка льодовикового покриву може бути пов'язана зі змінами в океані. Коли поверхня океану перетворюється на лід, сіль викидається в нижні шари води. Така холодна і солона вода важча і змішується глибоко в океані, зокрема під шельфовим льодовиком Росса. Такий процес не дає більш теплим океанічним течіям розтопити лід.

Взяті крижані керни показали, що таке змішування води було набагато слабшим, коли льодовиковий щит відступав. Таким чином, теплі океанічні течії могли безперешкодно проходити під шельфовим льодовиком і розтоплювати його. Водночас, таке важливе перемішування води посилювалося в міру настання льодовикового покриву.

Нагадаємо, найбільший шельфовий льодовик Антарктиди щодня зміщується на 8 см. У новому дослідженні вчені виявили, що найбільший шельфовий льодовик на крижаному континенті щонайменше раз на день зсувається на кілька сантиметрів.