Право на батьківство: чи відповідає законопроєкт №13683 інтересам держави

У центрі дискусії — допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) як частина публічної політики здоров’я та довгострокової демографічної стійкості. Держава зацікавлена у зростанні народжуваності, розвитку клінічної науки й формуванні позитивного міжнародного іміджу України як країни з високими стандартами медицини. Новий проєкт закону, за словами фахівців, цим цілям суперечить: ініціатива містить обмеження донорства, звужує простір для досліджень, ускладнює роботу клінік і фактично зменшує шанси на народження дитини як парам, так і одиноким людям. Ключове запитання просте: чи можемо ми дозволити собі втрачати будь-яку можливість батьківства, коли репродуктивна медицина спроможна його забезпечити?

Депутатка Верховної Ради, ветеранка-доброволиця та засновниця волонтерського Медичного батальйону "Госпітальєри" Яна Зінкевич коментує перспективу ухвалення документа так: "Законопроєкт щодо допоміжних репродуктивних технологій не тільки небезпечно, а й дуже шкідливо ухвалювати під час війни в тій формі, в якій пропонує уряд".

Фахівці з Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ), яка об’єднує близько 60 клінік, кажуть: лише за виконання вищеокреслених умов урядовий законопроєкт працював би на забезпечення доступу українців до ДРТ. Адже абсолютно нелогічно чіпати галузь, яка "і так працює" під час війни.

Основним негативним наслідком ухвалення окремих норм, що містить проєкт закону №13683, ризикує стати катастрофічне зменшення народжуваності під час війни, штучне зменшення ролі програм лікування непліддя у відновленні населенні України.

"У цьому законопроєкті настільки багато недоліків, що його неможливо виправити навіть численними поправками. Єдиним варіантом є повністю переписати документ із нуля або ж нарешті припинити порушувати регламент і зареєструвати наш із Яною Зінкевич альтернативний проєкт закону", — коментує народна депутатка Марія Іонова.

За її словами, замість сучасного, гуманного і європейського підходу до регулювання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), уряд пропонує документ, який обмежує доступ до лікування непліддя і гальмує розвиток галузі в Україні. По-перше, законопроєкт не передбачає жодних державних гарантій щодо фінансування циклів ДРТ, хоча лікування непліддя має бути частиною державної демографічної політики. По-друге, немає чіткої вікової межі для проведення процедур ДРТ, що створює правову невизначеність і ризики зловживань.

По-третє, введення обов’язкової вимоги генетичного зв’язку майбутньої дитини з пацієнтами, які проходять лікування, фактично позбавляє права на материнство одиноких жінок, які не мають власних яйцеклітин через вік чи медичні показання. Найбільш неприйнятною вважають заборону вивезення ембріонів і репродуктивних клітин за кордон під час воєнного стану та ще три роки після його завершення. Як пояснюють в УАРМ, так пацієнти позбавляються можливості убезпечити свій репродуктивний матеріал, що суперечить базовому праву людини на автономію та репродуктивне самовизначення.

І, нарешті, обмеження у сфері сурогатного материнства для змішаних пар або іноземців суперечать Конституції України — статтям 24 і 26, які гарантують рівність прав громадян і недопущення дискримінації за громадянством.

Ключові ризики для родин та держави:

• заборона або звуження можливостей донації ембріонів і гамет, що позбавляє шансу на батьківство частину пацієнток старшого репродуктивного віку та подружжя без власних гамет;
• нечіткі гарантії державного фінансування лікування безпліддя та процедур ДРТ, що підриває рівність доступу;
• обмеження на передімплантаційне генетичне тестування (PGT) для пар із генетичними ризиками, що суперечить доказовій медицині;
• адміністративні перепони для досліджень і клінічних практик, які стримують перспективи репродуктивної медицини та відштовхують інвестиції;
• норми, що ускладнюють міжнародну співпрацю клінік і наукових центрів, зменшуючи шанс пацієнтів отримати найкраще доступне лікування.

"Законопроєкт №13683 щодо ДРТ не враховує потреби групи ризику — жінок віком 35-45 років. Через війну, стрес і дистрес погіршується їхнє ментальне здоров’я, як наслідок — фертильність різко знижується, а воєнний стан дає менше шансів створити традиційну сім’ю через зменшення кількості чоловічого населення. Особливо це стосується вдов чи одиноких жінок, стосунки яких не витримали відстані.

Законотворці не передбачають підтримку соломатеринства, хоча це важливо з психологічної точки зору. Відсутність можливості реалізувати материнський потенціал збільшує ризики психіатричних розладів і пригнічення загального стану здоров’я жінки. І хоч усиновлення — це альтернативний варіант, для багатьох жінок воно є психологічно складним або має психологічні бар’єри.

Я працюю з такими українками й бачу, що вони проходять усі етапи репродуктивного процесу та мають змогу створити міцний емоційний зв’язок із дитиною від зачаття до виховання. Законодавство має підтримувати цю категорію населення та альтернативні форми материнства без дискримінації", — прокоментувала сертифікована сімейно-репродуктивна гештальт-терапевтка Аліна Токар, котра має за плечима дев'ятирічну історію непліддя й нині надихає на підтримку клієнтів у подібних ситуаціях.

Конституційні гарантії й зміст майбутнього регулювання

Українське право гарантує свободу наукової творчості, право на охорону здоров’я та недискримінацію. Якісний закон про репродуктивні технології має поєднувати етичні запобіжники з реальним доступом до лікування. У майбутньому документі потрібно чітко визначити норми про допоміжні репродуктивні технології, передбачивши стандарти безпеки, прозорість донорства і належний нагляд, а також окремий підзаконний акт — оновлений наказ про ДРТ, що деталізує практики без необгрунтованих заборон.

Водночас слід закріпити й гарантії про допоміжні репродуктивні технології — від етичної компенсації донорам до захисту прав пацієнтів. Тут важлива роль профільних інституцій: Українська асоціація репродуктивної медицини системно напрацьовує стандарти, відстоює доказові підходи та може стати стороною комплексної моделі, на яку спиратиметься репродуктивна медицина в Україні.

Країни ЄС, розвиваючи репродуктивні технології, роблять ставку на прозорість, інклюзивність і доказовість. Це означає відкритий доступ до програм ДРТ для різних життєвих ситуацій (у т.ч. для самотніх жінок), баланс етики та науки, прозорі реєстри донорства, а також підтримку інновацій у лабораторіях і клініках. Саме такі підходи зміцнюють репродуктивну медицину в Україні як конкурентоспроможний сектор, формують позитивний імідж нашої держави та зменшують відтік пацієнтів за кордон.

Щоб не втратити людей і компетенції, варто зафіксувати прості, але стратегічні принципи:

• доступність і справедливість фінансування;
• наукову автономію в межах етичних норм; прозору та контрольовану донацію;
• захист даних і реєстри;
• реалістичні вимоги до лабораторій;
• підтримку інноваційних підходів у клініці й ембріології.

Така модель формує стабільні перспективи репродуктивної медицини, з якими українські клініки й науковці залишатимуться конкурентними в регіоні. Саме за таку логіку послідовно виступають Марія Іонова та Яна Зінкевич, підкреслюючи, що пацієнт повинен бачити у державі союзника, а не перепону.

Економічний ефект і довіра суспільства

Як пояснюють в УАРМ, сектор репродуктивних технологій створює робочі місця для лікарів, ембріологів, психологів, біоінженерів, ІТ-фахівців; формує експортні послуги та довіру іноземних партнерів. Обмежувальна політика призводить до "медичного туризму навпаки", втрати податків і знань. Якщо ж Україна збудує прогнозовану рамку, ми отримаємо притік інвестицій, зростання народжуваності та підвищення якості репродуктивної медицини як системи.

"Законопроєкт №13683 у нинішній редакції не відповідає державним інтересам. Документ звужує доступ громадян до ДРТ, стримує дослідження, шкодить професійному середовищу та міжнародній репутації країни. Доречно відкликати проєкт, провести змістовні консультації з клініками, пацієнтськими організаціями та експертами, після чого подати збалансований, доказовий і етично вивірений законодавчий пакет. Нова редакція має прямо підтримати програми ДРТ, забезпечити реальні гарантії доступу, унормувати донорство й дослідження, а також закріпити механізми впровадження інновацій. Україна не може дозволити собі втрачати шанс на народження кожної дитини — адже це наш шанс на майбутнє", — констатують в УАРМ.