Терехов наголошує, що прифронтові території мають розвиватися "без сталевого дикобраза та дикого поля"
Ігор Терехов пояснив, що порядок і нормальні умови життя в прифронтових містах — це не "про комфорт", а про стратегію утримання людей — головного фундаменту майбутнього.
Після закінчення війни прифронтові території мають розвиватися "без сталевого дикобраза та дикого поля" — створюючи умови для нормального життя, щоб люди не їхали з них й навпаки — поверталися. На цьому наголосив міський голова Харкова, очільник Асоціації прифронтових міст та громад (АПМГ) Ігор Терехов у своїй колонці для "Главком".
"Я нещодавно сказав, що бачу майбутнє наших прифронтових територій без "сталевого дикобраза" і "дикого поля". Бо в цій метафорі головне те, що дикобраз не існує з випущеними голками завжди. Він живе: шукає їжу, ростить потомство, будує свій маленький світ. А голки випускає тільки з метою захисту і лише тоді, коли є загроза. Якщо ж ми уявимо майбутнє так, ніби громади мають назавжди залишитися в режимі вічної оборони – це шлях не до сильної держави, а до втомленої країни зі знелюдненими територіями", — заявив Терехов.
Він пояснив, що порядок і нормальні умови життя в прифронтових містах — це не "про комфорт", а про стратегію утримання людей — головного фундаменту майбутнього. Бо якщо люди поїдуть, потім їх не повернеш жодними програмами відбудови та найкрасивішими обіцянками.
"Ми вже бачимо: після сплеску повернень міграція з прифронтових регіонів знову зростає. А глибинна причина проста й болюча – люди не хочуть жити у "постійному прифронті". Коли з’являється відчуття, що так буде завжди, починається тихий відтік – і рветься соціальне полотно. Коли виїжджають молодь і сім’ї з дітьми, місто старіє, "стискається", зникають горизонтальні зв’язки – і це вже не просто демографія. Це втрата здатності громади самоорганізовуватися, підтримувати одне одного, створювати бізнес і сенси", — підкреслив мер Харкова.
За його словами, так народжується нове "дике поле" — не лише через ворога, а через відсутність чіткої державної візії та перспектив, у які люди вірять без сумнівів.
"Без людей починає зупинятися економіка. Бізнес не боїться ризику – це частина будь-якого плану. Він боїться непередбачуваності та відсутності правил гри: коли нема страхування – не працюють кредити; коли компенсації непрозорі й повільні – не відновлюються виробництва; коли правила змінюються "вручну" – інвестор просто не приходить", — констатував голова АМПГ.
Він акцентував на ще одній небезпеці, про яку часто згадують непублічно: "буферна зона" може швидко перетворитися на корупційну, якщо "особливий режим" стає постійним.
"Найкраща профілактика тут – не консервація, а нормальне цивільне життя: активне громадянське суспільство, прозорі процедури, чесна конкуренція, жорсткий контроль. Жива громада – менш корупційна. Так, фортифікації потрібні – це факт. Але суцільна лінія оборони не може бути образом майбутнього", — резюмував Ігор Терехов.