Інтерв'ю з Дмитром Нуштаєвим, Senior Product Designer: від фінансових воркфлоу до власного продукту Brailio
Дмитро Нуштаєв — Senior Product Designer із десятирічним досвідом у "важких" індустріях: від медицини до телекомунікацій. ВІн проєктує системи, де кожна помилка в інтерфейсі коштує реальних грошей або людського часу. Його рішення допомагають великому бізнесу швидше розгрібати технічні збої та бездоганно вести фінансову звітність.
За плечима Дмитра — робота над складними проєктами в GlobalLogic (моніторинг пацієнтів), REW Technology та Neural. З 2025 року він розбудовує фінансові інструменти в Compass Digital & Technology. Окрім корпоративного світу, Дмитро розвиває власну студію Potto Design Lab, працює з міжнародними клієнтами як independent product designer, а також створив соціальний проєкт Brailio — унікальний сервіс, що дозволяє будь-кому безкоштовно створювати тактильні таблички шрифтом Брайля для 3D-друку.
Ми поговорили з Дмитром про те, як це — працювати з системами, де обертаються мільярди доларів, чому в Enterprise UX не буває дрібниць і як народилася ідея інклюзивного інструменту Brailio.
— Розкажіть детальніше про ваш професійний шлях?
— У продуктовому дизайні я вже понад 10 років. Більшу частину цього часу я присвятив системам, де від інтерфейсу залежать реальні показники бізнесу, а не просто привабливий візуал. Це складні медичні платформи для моніторингу пацієнтів, телеком-сервіси з величезними масивами технічних звітів та фінансові інструменти, де проходять сотні тисяч операцій. У таких продуктах головне завдання дизайну — вирішувати конкретні болі бізнесу.
Раніше у своїй кар’єрі я також долучився до розробки ITC SheTrades — глобальної платформи, створеної для International Trade Centre, спільної агенції ООН і Світової організації торгівлі, щоб підтримувати жінок-підприємиць у міжнародній торгівлі.
Якщо говорити про напрямки, то в медицині я працював над системами для моніторингу життєвих показників пацієнтів, створював зручні форми для лікарів та шаблони звітності, де кожна секунда на вагу золота. У телекомунікаціях фокусувався на системах підтримки: допомагав інженерам швидко знаходити причини збоїв у гігантських потоках мережевих даних. А у фінансах моєю стихією були складні робочі процеси: від розподілу витрат до затвердження платіжних документів, де через систему проходять сотні тисяч транзакцій одночасно.
— Над чим ви зараз працюєте у Compass Group?
— У Compass Digital & Technology я зосереджений на внутрішніх фінансових інструментах компанії.
Моя робота — це постійна командна гра з продукт-менеджерами, аналітиками та розробниками. Ми починаємо з "розтину" поточної логіки: дивимося, де користувачі плутаються, на яких полях "спотикаються" і де найчастіше виникають помилки. Тільки після цього я вибудовую новий сценарій, де кожен крок логічний, а стан системи зрозумілий з першого погляду.
При цьому я не зупиняюся на макетах. Моя відповідальність — це повний супровід розробки. Я готую детальні інструкції для інженерів: прописую, як система має реагувати на помилки, як перевіряти введені дані та як поводитися в нестандартних ситуаціях. Я залишаюся з командою аж до самого релізу, щоб переконатися: фінальний продукт працює саме так, як ми задумали.
— Що у вашій роботі означає enterprise finance workflows?
— Простими словами — це "кровоносна система" фінансів компанії. Через неї проходять усі щоденні операції: від звичайних бухгалтерських проводок та розподілу витрат до перевірки бюджетів. У Compass Digital & Technology я працюю з інтерфейсами в системі, через яку проходять гігантські суми. Звісно, я не керую цими грошима безпосередньо, але я відповідаю за те, щоб фінансові команди, менеджери та аудитори могли працювати з цими цифрами швидко, зручно і без помилок.
Моє головне завдання — зробити так, щоб кожен крок у системі був передбачуваним.
— Чи були у вас виклики, які стали точками професійного зростання?
— Так, і ці виклики були пов’язані з усвідомленням реальної ціни помилки. Вперше я це відчув, коли працював із медичними системами. Там я зрозумів: промах в інтерфейсі має наслідки далеко за межами екрана. Якщо форма заплутана або змушує медсестру вводити ті самі дані вп'яте — це не просто "незручність". Це реальний час, який вона забирає у пацієнта. Це був момент, коли дизайн перестав бути для мене просто картинкою і став питанням ефективності людської праці.
У фінансових системах виклик був іншим, але не менш серйозним: це жорсткі правила аудиту та контролю. Тут нечітке повідомлення про помилку або незрозумілий статус операції — це не просто "баг". Це може призвести до того, що фінансова звітність буде подана некоректно. А це вже затримки в закритті всього фінансового періоду та величезне додаткове навантаження на аудиторів.
— Як виникла ідея Brailio?
— Все почалося з того, що я заглибився в тему інклюзивності й жахнувся від того, наскільки дорогою та неповороткою є сфера виготовлення тактильних табличок. Головна проблема тут — захмарна собівартість. Уявіть: у США одна стандартна табличка зі шрифтом Брайля коштує від 35 до 70 доларів. Якщо у вас будівля на сто кабінетів, то лише на вказівники доведеться викласти понад 5 000 доларів. І це без урахування доставки та нескінченних погоджень макетів із підрядниками.
Brailio — це безкоштовний вебсервіс, який розв’язує цю проблему за лічені хвилини. Ви просто вводите текст, а система сама перетворює його на правильний макет і видає файл для 3D-друку. Важливо, що в програму вже "вшита" логіка міжнародних стандартів (зокрема американського ADA). Вона автоматично контролює розміри та відстані між крапками, щоб мінімізувати ризик помилок. Це не офіційний орган сертифікації, а розумний інструмент, який не дасть вам зробити "нечитабельний" знак.
При звичайному 3D-друці собівартість однієї таблички падає до 2–8 доларів. Тобто витрати на інклюзивність будівлі знижуються на 80–90%. Замість 2 500 доларів за партію вказівників, власник приміщення витратить лише 250.
— Хто вже зараз може скористатися Brailio і як це змінює підхід до інклюзивності?
— Насправді Brailio відкритий для всіх: від маленьких кав’ярень та бібліотек до шкіл, лікарень чи громадських центрів. Він ідеально підходить дизайнерам та архітекторам, які хочуть додати інклюзивність у свої проєкти без довгих погоджень із підрядниками. Це особливо рятує, коли в будівлі йде ремонт або перепланування і таблички потрібно оновити "тут і зараз".
Головний бар’єр у створенні таких знаків — це страх помилитися. Люди бояться неправильно виставити відстань між крапками Брайля або переплутати розміри символів. Я спробував перенести складні правила з паперових інструкцій безпосередньо в код продукту. Система сама виставляє потрібні параметри, тож користувачеві не треба бути експертом із тактильної графіки — програма просто не дасть йому зробити помилку.
Моя мета — зробити створення тактильних табличок такою ж простою і звичною дією, як друк звичайного документа на офісному принтері. Це не має бути окремим складним проєктом, це має бути нормою.
— Яким ви бачите розвиток Brailio і власної кар’єри?
— Моя велика мета для Brailio — вивести доступність за межі офісів чи торгових центрів прямо у звичайні оселі. Хочеться, щоб маркування шрифтом Брайля стало звичною справою в побуті: на контейнерах із продуктами, домашніх аптечках чи дитячих речах. Інклюзивність не має закінчуватися на порозі квартири, вона повинна бути частиною щоденного життя.
Ще одна амбітна ідея — створити світову спільноту власників 3D-принтерів. Уявіть мережу волонтерів, які готові безкоштовно надрукувати та передати тактильну табличку незрячій людині у своєму ж районі чи місті. Це проста допомога без жодної бюрократії, де технології працюють напряму для людей.
Паралельно я продовжую працювати і з незалежними клієнтами через Potto Design Lab та Upwork. Для мене це важливо, бо це можливість залишатися в контакті з дуже різними бізнесами й задачами. На Upwork я маю Top Rated Plus статус, 100% Job Success Score і входжу до top 10% дизайнерів по всьому світу.
Щодо кар’єри, то мене і надалі драйвлять складні, високонавантажені системи. Мені подобається працювати там, де чіткість дизайну реально змінює фінальний результат. І неважливо, чи це фінансовий термінал із мільярдними оборотами, чи фізичний об’єкт, який людина тримає в руках — в обох випадках я прагну створювати логіку, яка робить життя простішим.