Будівельник і інженер Андрій Тимошенко — про побудову кар'єри в конкурентному середовищі

Виклики ринку і перші великі проекти

Багато хто намагається “перестрибнути” початкові етапи, прагнучи відразу отримати крісло в офісі. Для Андрія Тимошенка шлях почався з самих азів. Ще у 80-х роках він вступив на спеціальність слюсаря-сантехніка та газозварника. Так розпочалося знайомство з індустрією: під час навчання у Чернігові він неодноразово проходив практику на будівництві житлових мікрорайонів та лікарень.

Добре працювати руками і мати багатий досвід роботи на будмайданчиках, однак, недостатньо для керівної посади. “Після коледжу продовжив навчання по спеціальності “Промислове та цивільне будівництво”, де академічні знання підкріплювалися постійною практикою на будмайданчиках. Подальший напрям кар’єри визначила моя тривала робота муляром, – коментує експерт. – На той момент здавалося, що я роблю крок назад, витрачаючи час на звичайну роботу. Всі молоді фахівці так думають після випуску. А насправді це безцінний досвід”.

Андрій скористався шансом побачити, як організовуються процеси «знизу», як креслення поступово перетворюється на компоненти об’єкту і з якими проблемами стикається людина з кельмою в руках. Без цього досвіду ефективно керувати бригадами і фактично розуміти алгоритми і правила будівництва було б неможливо.

Масштабування довіри

Всього через чотири роки після університету Андрію Тимошенку довірили керувати будівельними роботами самостійно. Перший знаковий проект – зведення магазинів у Чернігові, Києві, Харкові для торговельної мережі, популярної у 1998-2000 роках. Тут Андрій зустрів перший серйозний виклик: “На початку нового століття Україна відходила від радянських технік будівництва на користь сучасних рішень. Замовник зупинив вибір на матеріалах, з якими тоді не вміли працювати: гіпсокартонні системи, металочерепиця, сучасні пластикові вікна, – згадує він. – Ці матеріали було неможливо знайти на місці. Доводилося особисто їздити до столиці, обирати та замовляти їх там. Я навчався роботі з ними сам і одночасно навчав команду”. 

На цьому проєкті роль будівельного менеджера вперше вийшла за межі координації і включила в себе навчання, застосування технічної експертизи і вирішення логістичних проблем, яких не існувало ще кілька років тому.

Наступний великий етап у кар’єрі Андрія Тимошенка почався у 2001 році вже в столиці, на ролі керівника будівельних проектів компанії MTI. “Різні об’єкти, різні масштаби і величезна географія – усе це вимагало вже не просто координації бригад на одному майданчику, а управління паралельними процесами в різних містах одночасно”, – розповідає він. 

Перехід в комерційний сектор

Момент, який сам Андрій називає переломним, стався у 2006 році. Банківська мережа планувала розширення і запросила його керувати запуском, узгодженням стратегії капітального будівництва і зведенням нових банківських філій у 24 містах України.

“За два роки під моїм безпосереднім керівництвом було відкрито 64 відділення, – розповідає Андрій. – Простим введенням в експлуатацію мої обов’язки не обмежувалися: я координував роботу суміжних підрозділів – IT, маркетингу й логістики, вів перемовини з представниками енергопостачальних організацій, розробляв будівельні стандарти, відповідав за пост-обслуговування, ремонт та оновлення”.

У процесі роботи Андрій Тимошенко розробив інноваційне рішення для пришвидшення здачі об’єктів в експлуатацію – візуальне планування від кінцевого результату, або VFRP. Методологія передбачає планування етапів будівництва у зворотному порядку: підхід гарантує, що всі стадії проєкту та цикли робіт послідовно узгоджені з кінцевим терміном, зменшуючи затримки та неузгодженість команд.

Сьогодні Андрій активно ділиться методологією з колегами по індустрії та розглядає можливість її впровадження в девелоперських компаніях, що ведуть декількох замовників одночасно.

Мислити як керівник

Одним із головних завдань інженера є координація процесів. На думку Андрія Тимошенка, головна біда недосвідчених команд – це нескоординованість, коли кожна бригада виконує свою частину роботи, не замислюючись про загальний результат і про те, що повинно бути зроблено після них. Андрій виділяє кілька типових помилок, яким немає місця в його проектах.

“Наприклад: маляри фарбують стіни, але електрики ще не закінчили прокладання кабелів. Вони змушені зробити кілька отворів у вже пофарбованій стіні, після чого стіну треба ремонтувати і фарбувати знову, – розповідає він. – Інший приклад тієї ж логіки: маляри фарбують стіну, хоча згодом значна її частина закриється вбудованими меблями. Це все додаткові витрати на роботу і матеріали, яких можна було повністю уникнути”.

Обидва приклади помилок доводять: відсутність керівника, який докладно знає, скільки часу потрібно на кожен процес, будує процес з урахуванням дрібниць і бачить його цілком, призводить до затримок і плутанини.

Від “брудної” роботи до ключової ролі у масштабних проєктах

Будівництво не прощає поспіху в плануванні, але винагороджує за системність. Якщо підсумувати професійний шлях Тимошенка одним реченням, воно звучатиме так: від людини, яка вміє добре робити одну конкретну роботу, до експерта, який бачить увесь процес цілком і керує ним на основі майже 20-річного досвіду. Унікальність його експертизи – у рідкісному поєднанні практичного досвіду та високорівневого системного мислення. Завдяки впровадженню авторської методології VFRP та вмінню синхронізувати роботу сотень фахівців у різних точках країни, він успішно реалізовував складні проекти за найкоротші терміни.

Андрій додає: будівельного менеджера від просто кваліфікованого виконавця відрізняє здатність бачити послідовність і одночасно враховувати інтереси замовника і кожного робітника, присутнього на майданчику. Наступний крок його професійного шляху - масштабування: передати накопичений досвід новому поколінню керівників, які зможуть будувати швидше, дешевше і з меншою кількістю помилок.