Стійкість ланцюга постачання деревини: Іван Жапко та його досвід координації логістики
Деревина – це незамінний стратегічний ресурс, який лежить в основі багатьох важливих галузей. Починаючи від використання в буденних потребах населення та забезпечення роботи місцевих виробництв, цей матеріал становить фундамент будівництва й інфраструктури, а також відіграє критично важливу роль у паливно-енергетичному секторі України. Втім, самі по собі лісові ресурси мають цінність лише тоді, коли вони вчасно та без втрати якості потрапляють до кінцевого переробника чи споживача.
У багатьох регіонах країни, зокрема гірських, де нерівний рельєф та мінливі погодні умови постійно ускладнюють рух транспорту, постачання цієї сировини часто є далеким від ідеалу. У таких умовах транспортні затримки підкреслюють необхідність максимально спланованих, але водночас гнучких логістичних процесів. Відповідно, компанії, які працюють із деревиною, шукають нові операційні підходи, щоб утримати ланцюги постачання в робочому стані.
Трансформацію процесів транспортування деревини у своїй компанії ще у 2018 році розпочав Іван Жапко – керівник Фермерського господарства «Яровиця» на Буковині. Його підприємство спеціалізується на переробці та оптовій торгівлі деревопродукції, закуповуючи сировину в незалежних регіональних заготівельників.
Під керівництвом Івана господарство впровадило й уже понад три роки системно застосовує його авторський метод планування й узгодження графіків заготівлі з наявними транспортними можливостями. Особливість підходу полягає в тому, що він синхронізує роботу кількох незалежних регіональних контрагентів, зокрема заготівельних бригад й експортно-орієнтованих переробників. Це дозволяє скорочувати терміни доставки сировини в рази та запобігати втраті її якості.
Далі в матеріалі – про ключові принципи підходу директора та практичний досвід його впровадження, який демонструє, як координація між учасниками та своєчасне узгодження процесів допомагають підвищувати ефективність роботи підприємства.
Специфіка регіонального ринку та проблема втрати якості
Традиційно у лісовому секторі західного регіону галузь функціонує як сукупність вузькоспеціалізованих підприємств. Окремі бригади відповідають лише за заготівлю, інші суб’єкти за транспортування, а деревообробні комбінати чекають на сировину на базах переробки. Така роз'єднаність та відсутність системи координації між ланками негативно впливають на стійкість усього ланцюга постачання.
Часто вже зрубана деревина може понад тиждень чекати на вивезення в неналежних умовах, іноді просто під відкритим небом. Подібні затримки безпосередньо впливають на втрату якості матеріалу. Висока вологість, літня спека та ураження шкідниками позбавляють деревину товарного вигляду й перетворюють якісний діловий ліс на низькосортну сировину, яку не всі компанії погодяться використати для високодохідного експорту чи будівництва.
Модернізація планування та відмова від хаотичних систем
Для того щоб вирішити цю проблему, Іван Жапко впровадив офіційний порядок узгодження графіків заготівлі з наявністю транспорту. Він передбачає узгодження очікуваної дати завершення робіт, зіставлення готовності сировини з наявністю автотранспорту та визначення черговості вивезення за ризиком псування матеріалу. Модернізація підходу базувалася на кількох ключових факторах:
● Зміна пріоритетності: Відмова від стандартного принципу «хто перший звернувся» на користь аналізу ризиків псування. За новими правилами насамперед мала вивозитися сировина з ділянок, де є найбільша загроза втрати якості (зважаючи на породу деревини, погодні умови та стан доріг).
● Мережева синхронізація: Запроваджено обмін даними між незалежними контрагентами – заготівельними бригадами, що не мають власного автопарку, та кінцевими переробниками.
● Аналіз погодних факторів: Тепер специфіку ґрунтових та гірських шляхів, де опади здатні ускладнити проїзд і блокувати логістику, враховували в плануванні й оперативно коригували графіки, коли дощі ускладнювали доступ.
Масштабованість та системне значення для галузі
Сфокусувавшись на мінімізації товарних втрат сировини, модель фахівця показала практичну користь координації між різними ланками ланцюга. Запроваджений підхід діє як систематичний операційний процес, що ефективно працює сезон за сезоном.
Керівнику ФГ «Яровиця» вдалося долучитися до реформування регіональної логістики, переходячи на гнучке та оперативне планування відповідно до конкретних виробничих і погодних умов. Так він запустив процес подолання хронічної проблеми Путильського району, де різні незалежні підприємства роками не мали єдиного координаційного механізму.
Хоча цей підхід видається інтуїтивно зрозумілим, на практиці він вимагає знання характеристик деревини, логістичних обмежень та здатності об'єднувати інтереси незалежних бізнесів. Елементи цієї структуризації, завчасне повідомлення про готовність сировини, визначення пріоритетності за ризиком і погодження часу доставки, можуть бути адаптовані іншими підприємствами з подібною структурою.
Досвід Івана доводить, що у важкодоступній місцевості надійність постачання вирішують не стільки обсяги ресурсів, скільки оперативний обмін інформацією та гнучкість у переплануванні маршрутів. Злагоджена робота окремих учасників таких процесів дозволяє підтримувати стабільний рух матеріалу на загальному ринку.