Відправлення військ НАТО в Україну: військові Франції проявили ініціативу раніше за Макрона

Начальник штабу оборони Франції, генерал Тьєррі Буркхард звернувся до колег з НАТО з листом, в якому запропонував вивчити можливість створення коаліції з тих, хто бажає взяти на себе виконання певних завдань в Україні. Про це пише експосол США в НАТО, а нині генеральний директор Чиказької ради з глобальних питань Іво Даалдер у колонці для Politico.

За словами генерала Буркхарда, ці завдання передбачають комплектування оборонних систем, підготовку збройних сил безпосередньо в Україні, кібероперації, допомогу в розмінуванні.

Даалдер, розглядаючи такий вчинок чинного генерала французької армії, упевнений, що жоден воєначальник не надішле такого роду документ без узгодження з вищим політичним керівництвом країни.

За його інформацією, союзники по Альянсу, які отримали таку пропозицію, відреагували категоричним "ні".

"І все ж, схоже, Париж не дослухався або, можливо, навіть не надав значення цій відмові, коли Макрон публічно висловив таку можливість. І навіть попри чітку відповідь його союзників, яку було підтверджено лідерами, котрі зібралися в Парижі перед його пресконференцією", — пише Даалдер.

Таким чином, за словами аналітика, реакція була швидкою і повністю передбачуваною — лідери НАТО публічно засудили ідею відправки військ Європи або Альянсу в Україну.

"Президент США Джо Байден, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, генеральний секретар НАТО Столтенберг та інші заявили, що цього не станеться", — перелічує він лідерів ключових прихильників України.

На думку Даалдера, їхні доводи були зрозумілими: лідери США та інших країн НАТО унеможливили відправлення військ в Україну від самого початку війни — навіть до того, як Росія почала повномасштабне вторгнення.

"Політика завжди була чіткою: "так" — робити все, щоб допомогти Україні захистити себе; "ні" — будь-якій прямій військовій участі", — уточнює колишній посол США.

Навіщо Макрон вимовив риторичні слова

Одна з причин того, що президент Франції Еммануель Макрон відкрито заговорив про участь військових у російсько-українській війні, могла полягати в тому, на думку аналітика, щоб нарешті відреагувати на зростаючий тиск союзників щодо спрямування більшої військової допомоги Україні.

"Військова підтримка Франції Україною справді дуже мала — принаймні порівняно з Німеччиною. Наразі Франція виділила близько 6,8 млрд євро (включно з обіцяними 3 млрд євро на 2024 рік), тоді як Німеччина надала 17,7 млрд євро у вигляді прямої військової допомоги за останні два роки", — уточнює Даалдер.

І хоча Париж стверджує, що його внесок у військовому відношенні більш значний (включно, наприклад, з ракетами великої дальності, які Берлін відмовився постачати), загалом його зусиль серйозно не вистачає.

Експосол стверджує, що і сам Макрон мало що зробив, щоб розвіяти думку про те, що німецька критика його вразила.

"Багато з тих, хто сьогодні говорить "ніколи-ніколи", були тими самими людьми, які говорили "ніколи-ніколи танки"; "ніколи-ніколи літаки"; "ніколи-ніколи ракети великої дальності"; і це було два роки тому", — сказав Макрон, роблячи явний натяк на Німеччину.

Однак здебільшого, зауважує аналітик, заяви французького президента сприймалися як не більш ніж показні — так само, як його поїздки до Москви і часті дзвінки президенту Росії Володимиру Путіну в безплідній спробі запобігти, а потім зупинити російське вторгнення.

"Це тому, що такі спроби були нічим іншим, як марними спробами претендувати на роль лідера, як це зазвичай робили французькі президенти. Шарль де Голль, наприклад, зробив на цьому кар'єру, вивівши Францію з-під військового командування НАТО (прекрасно знаючи, що США однаково доведеться захищати країну, якщо Європа зазнає нападу). Потім він також розгорнув ядерні сили, які стримуватимуть загрози "за всіма азимутами", нібито Велика Британія й Америка становили для Франції таку ж велику загрозу, як і Радянський Союз", — підкреслює Даалдер.

Водночас аналітик вважає, що сьогодні питання допомоги Україні, особливо на тлі того, що відбувається в Конгресі США, серйозне і важливе.

"І щоб відповісти на нього, Захід повинен розглянути всі варіанти, зокрема раніше виключені. Однак робити це слід тихо, за зачиненими дверима. Скидання риторичних бомб демонструє відсутність серйозності та підриває справу", — констатує гендиректор Чиказької ради.