Недитяча архітектура. Чим дивують найбільш незвичайні будівлі для дітей у світі
У сучасній архітектурі є багато прикладів "недитячого" підходу до будівель, призначених для дітей — без колірного "вибуху", лаконічних форм, і все ж популярних у своєї аудиторії. Фокус розповідає про такі проекти, щоб в українських зодчих було більше джерел натхнення і менше побоювань зробити щось не так.
У Києві регулярно відбуваються запеклі дискусії між забудовниками і активістами, особливо в тих випадках, коли реконструюють будівлі, що мають архітектурну цінність. Наприклад, недавня суперечка навколо реконструкції універмагу "Дитячий світ" на Дарниці, за яку взялася компанія Edelburg Development.
В оприлюднених планах значилося, що забудовник має намір змінити фасад і розширити будівлю, щоб торгових площ було більше, а також встановити сучасні комунікації. Найлютішу полеміку викликали плани зміни фасаду. Оригінальний фасад будівлі, побудованої у 1987 році, складається із золотистих алюмінієвих панелей в шаховому порядку, щоб всередину потрапляло більше природного світла. А в проекті фасад — суцільні кольорові смуги, в організації яких не залишилося нічого від оригіналу.
До честі забудовника, він не залишив без уваги полеміку в соцмережах. В кінці березня відбулася прес-конференція в Українському кризовому медіацентрі, де брав участь як архітектор Володимир Залуцький, який проектував будівлю за радянських часів, так і Олександр Кумейко, представник Edelburg Development. Залуцький розповів, що у створенні фасаду зодчі надихнулися ювелірною технікою ограновуванням дорогоцінних каменів і зробили з алюмінію прямокутники-піраміди з чотирма гранями. Метал має анодоване покриття різного відтінку.
"Це зроблено для того, щоб панелі "грали" по-різному, коли сонце рухається по небу. І протягом дня змінюється не тільки відтінок фасаду, але і його відображення на інші будівлі", — розповів архітектор. Зі свого боку Олександр Кумейко зазначив, що зараз фасад у поганому стані: покриття багатьох панелей відвалилося, а їх кріплення пошкоджені корозією. Власник будівлі хотів їх реставрувати, але не знайшов виробника, який би цим зайнявся.
Архітектор Дана Косміна вказала, що велика проблема — не тільки зміни у фасаді, а й розширення будівлі. Зараз простір навколо "Дитячого світу" є заплутаним лабіринтом з МАФів і лотків, а фасаду практично не видно під рекламними банерами. У містян і так мало доступу до будівлі, а якщо її збільшити, то відкритого простору стане ще менше.
Проти розширення і Володимир Залуцький: "Міняти пропорцію будівлі з квадрата на іншу — архітектурний кримінал", — заявив він. З огляду на різноманітні думки, власник "Дитячого світу" не поспішає з рішенням і оголосив відкритий конкурс проектів реконструкції, і є шанс, що автентичний фасад збережуть.
У представленому Edelburg Development проекті кидається в очі і досить стереотипне рішення фасаду будівлі, яке асоціюється з дітьми. Оскільки це дитячий світ, то достатньо поставити різнокольорові кубики один на інший, і буде добре. Однак у сучасній архітектурі є достатньо прикладів "недитячого" підходу до такого типу будівель — без колірного "вибуху", лаконічних форм, і все ж популярних у своєї аудиторії. Фокус розповідає про такі проекти, щоб в українських зодчих було більше джерел натхнення і менше побоювань зробити щось не так.
Кожна дитина — творець. Труднощі в тому, щоб ним залишитися, вийшовши з дитячого віку
Містечко науки в Парижі: універсальне здивування
Обʼєкт: Містечко науки та індустрії
Місце: Париж, Франція
Рік відкриття: 1986
Архітектор: Адріан Файнзільбер
Містечко науки та індустрії стало одним з наймасштабніших проектів у Парижі кінця 1980-х: його будували девʼять років, а урочисте відкриття відвідав Франсуа Міттеран, президент Франції.
Проект будувався спеціально для дітей, він — для людей будь-якого віку і дуже популярний, з щорічним потоком відвідувачів більше 2 млн. Центральне місце в містечку займає Музей науки та індустрії, і в ньому нульовий поверх відведений для дітей, з інтерактивними експозиціями та активностями, розділеними за різним віком. Крім музею тут є планетарій, сферичний кінотеатр "Жеод", виставлений, як експонат, військовий підводний човен "Аргонавт".
Архітектор Адріан Файнзільбер проектував містечко як місце, яке відображає досягнення науки та індустрії, з новаторською на той момент думкою про охорону навколишнього середовища. Тому музей стоїть немов у воді, а за його скляними фасадами — теплиці. Ще одна родзинка міста — купол кінотеатру "Жеод", який має 36 м в діаметрі і покритий дзеркальними трикутниками зі сталі кількістю 6,4 тис. А ці речі ефектні і вражають уяву і дорослих, і дітей однаково сильно.
В гостях у казки та Козлика Матолека
Обʼєкт: Центр казки ім. Козлика Матолека
Місце: Пацанув, Польща
Рік відкриття: 2007
Архітектор: Богдан Кульчинський
У польських дітей є улюблений герой — Козлик Матолек, персонаж коміксу, створеного у 1933 році Корнелієм Макушинський і Маріаном Валентиновичем. За сюжетом козлик з численними пригодами йде в місто Пацанув, де "ковалі настільки розумні, що вміють підкувати козлів, щоб вони ходили у всій красі". Цей комікс і його персонаж неймовірно популярні навіть через 70 років з моменту появи. Тому в місті Пацанув вирішили створити присвячене їм спеціальне місце. Сам центр влаштований як мультидисциплінарний проект — тут є розважальні та навчальні зони для дітей, зокрема бібліотека, театр і кінотеатр. Також проводять фестивалі, ярмарки і конкурси.
Конкурс на архітектурний проект Центру виграв Богдан Кульчинський, зодчий з Варшави. Він створив будову з ажурним деревʼяним фасадом і масивними вежами. "Створити будинок для казки — унікальне завдання. Мене надихнули пісок і вежі з нього, які будують діти", — розповідав Кульчинський. Будівля виглядає лаконічно, навіть строго, і завдяки цьому добре контрастує з оточуючими її зонами розваг.
Пригоди терикону в Бельгії
Обʼєкт: ігровий майданчик be-Mine
Місце: Беринген, Бельгія
Рік відкриття: 2016
Архітектор: бюро ландшафтного дизайну Carve і OMGEVING
Більшу частину XX століття в Берінгені видобували вугілля, тут були найбільші шахти на північному сході Бельгії. Проте ера дешевого вугілля закінчилася, як і самі копалини, і шахти у 1989 році закрили. Їх терикони багато років були похмурим свідченням індустріальної епохи, тому міське агентство be-Mine зайнялося перетворенням їх на туристичний обʼєкт і оголосило конкурс. Проект виграли два бельгійських бюро, які спроектувати великий ігровий майданчик, який піднімається з підніжжя на вершину терикону і закінчується величезним оглядовим майданчиком.
Своїм завданням архітектори бачили зʼєднання індустріальної історії цього місця з його розважальною функцією. Тому на 60-метровому схилі терикону встановили безліч деревʼяних балок — такий собі ліс, а між ним простір, аналогічний майданчикам для скелелазів з зачепами для рук і ніг, канатами, а попутно — з довгими гірками-спускалками для найменших. На стереотипний смак це місце може здатися занадто похмурим, оскільки в ньому багато бетону та щебеню і мало яскравого кольору. Але у місцевих жителів воно популярне завдяки розумному комбінуванню зон для різних активностей.
Данський дитячий будинок — шкереберть
Обʼєкт: Будинок культури для дітей на Амагері
Місце: Копенгаген, Данія
Рік відкриття: 2013
Архітектор: студія Dorte Mandrup
Це дитячий заклад знаходиться на острові Амагер, одному з найбільш густо заселених районів Копенгагена. Тому в архітекторів було складне завдання — вмістити будівлю на невеликій ділянці, зʼєднати їїз сусідніми будівлями різної висоти і зробити так, щоб внутрішній двір мав достатньо освітлення. Перш ніж почати проектування, фахівці пішли незвичайним шляхом і опитали місцевих дітей, як вони бачать приміщення, яким будуть користуватися. У підсумку вийшов цікавий простір з вкрай лаконічним фасадом і при цьому безліччю вікон, з яких ллються світло і колір, оскільки внутрішній інтерʼєр яскравий.
Але головна родзинка проекту — в авангардному трактуванні основних елементів будівлі. "Дах і фасад виконані однаково, і в будинку немає "початку" і "кінця", властивих традиційним будівлям", — зазначає Дорте Мандруп, засновниця студії. Це перетікання стін і даху архітектори підкреслили і у внутрішньому плануванні, оскільки кімнати не мають дверей і плавно переходять одна в іншу. До того ж простір функціонально розділений з урахуванням потреб дітей різного віку — від немовлят до 18-річних підлітків.
У "Лісі дитячих книг"
Обʼєкт: Дитяча бібліотека в Наканошімі
Місце: Осака, Японія
Рік відкриття: 2020
Архітектор: Тадао Андо
У світовій архітектурі серйозно сприймають проекти для дітей. Свідчення цього — участь в таких проектах прославлених архітекторів, які не бачать нічого поганого в роботі над будівлями дитячих садків, шкіл та інших установ. Ось, наприклад, Тадао Андо — один з найавторитетніших зодчих у світі, володар всіляких нагород, зокрема Прітцкерівської, кавалер європейських орденів і професор американських вишів. У портфоліо Андо сотні великих проектів, при цьому для своєї рідної Осаки він спроектував дитячу бібліотеку. Її побудували в міському парку Наканошіма, назвали "Лісом дитячих книг" і відкрили в липні 2020 року.
Фасад бібліотеки оформлений в характерному для Тадао Андо стилі — поєднанні модерністського бруталізму з японськими національними мотивами, тому будівля за формою нагадує японську альтанку, але з суцільного бетону. Вкрай цікаве рішення інтерʼєру: приміщення має три яруси і закручується по спіралі, стіни суцільно заставлені полицями, є пандуси та сходи. Інтерʼєр влаштований так, що навіть найменша дитина може вільно підійти і взяти вподобану книгу. Багато видань стоять не корінцями, а обкладинками до відвідувачів. Бібліотекарі спеціально не поділяють книги за темами і віковими групами, щоб процес вибору був спонтанним. У цій бібліотеці не видають книги додому, проте діти можуть їх виносити і читати в парку.
Граємо в лікаря
Обʼєкт: Дитяча лікарня Квінсленда
Місце: Брісбен, Австралія
Рік відкриття: 2014
Архітектор: бюро Conrad Gargett і Lyons
Зарубіжні архітектори використовують яскраві кольори в оформленні будівель для дітей, однак роблять це не тому, що так прийнято, а з огляду на функціонал і оточення будівлі. Так вчинили австралійські зодчі, які проектували дитячий госпіталь у Брісбені, столиці Східноавстралійського регіону Квінсленд.
Це місто знаходиться у вологій субтропічній зоні з жарким кліматом і характерною рослинністю — наприклад, евкаліптами, баньяном, деревами жакаранда з красивими синіми кольорами. Тому архітектори створили будівлю-"дерево" — з трьома вежами-стовбурами і приміщеннями, що їх оточують, організованими горизонтально, як крона. Фасади будівлі покриті панелями-"листям" яскраво-зеленого кольору, які одночасно затінюють приміщення від сонця і служать природним барʼєром від перегрівання. Для вентиляції всередині лікарні влаштовані атріуми — наскрізні простори, що охоплюють кілька поверхів.
Інтерʼєр лікарні, як і фасад, має яскраві елементи на зразок панелей і скульптур, це зроблено для того, щоб розважити і знизити стрес як у маленьких пацієнтів, так і персоналу медустанови.