США або Росія. Про що говорить призначення нового міністра закордонних справ КНР

30 грудня пролунала новина, яка, напевно, засмутила багатьох людей у Кремлі: новим міністром закордонних справ Китаю призначили Цінь Гана, який до цього був послом КНР у США.

Що цікаво, у Вашингтоні Цінь Ган пропрацював не так довго – лише 17 місяців, з липня 2021 року. До цього він був заступником міністра закордонних справ Китаю, прессекретарем МЗС КНР (головою департаменту інформації) та послом КНР у Великій Британії.

Наразі Цінь змінив на посаді Ван І, який очолював зовнішньополітичне відомство Китаю з 2013 року. При цьому Ван І став членом Політбюро ЦК КПК і, як очікується, продовжить відігравати важливу роль у зовнішній політиці Китаю. Виходить, що робота послом у США стала для Цінь Гана своєрідним "майстер-класом" перед призначенням на посаду міністра. Що цілком логічно: 56-річний Цинь Ган – кадровий дипломат, у МЗС КНР працює з 1992 року, член Центрального комітету Компартії Китаю, довірений помічник лідера КНР Сі Цзіньпіна.

У Китаї надають дуже великого значення символізму, тому той факт, що новим главою МЗС став вчорашній посол у США, – це дуже чітке посилання, що вказує, в якому напрямку розвиватиметься зовнішня політика Пекіна в найближчі роки. У цьому випадку політика справді є продовженням економіки. А економіка вимагає від Китаю хороших стосунків із "колективним Заходом". Тому що головний ринок для китайських товарів – саме США, на другому місці – ЄС.

А ринок Росії – щось, що наближається до статистичної похибки. Ну а сировину та енергоносії Китай і так отримує від РФ вільно – у будь-яких обсягах і за ціною, близькою до собівартості. Проте США (мало хто це знає) у прямому розумінні годують Китай: половина американського експорту до Піднебесної – це продукти харчування.

Тож не дивно, що першим офіційним контактом Цінь Гана у новій якості стала 1 січня телефонна розмова з американським колегою – держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Цінь Ган висловив готовність спільними зусиллями сприяти покращенню китайсько-американських відносин. У розмові Ган зазначив, що сподівається підтримувати "тісні робочі стосунки". Зі свого боку, Блінкен підкреслив, що "лінії зв'язку залишатимуться відкритими".

У Москві одразу зрозуміли, що новий міністр закордонних справ Китаю зовсім не робитиме ставку на відносини з Росією. У Росії так багато і часто говорили про те, що Китай – їхній головний і надійний союзник, що навіть самі в це повірили. І продовжували вірити – незважаючи на те, що Пекін відмовився постачати Росії зброю та боєприпаси, натомість вимагає все більш значних знижок на російські нафту та газ. Але тепер, із призначенням Цінь Гана, починається "прозріння". Стала вже звичною картина світу руйнується, приходить розуміння, що Китай Росії не союзник і не покровитель, а хитрий і розважливий сусід, зовсім позбавлений сентиментів.

"Ось вам і удар по московській партії. Цінь Ган прихильник рівновіддаленої політики щодо Москви та дотримання світових правил поведінки. Голова Сі тягнув із новиною, щоб особисто повідомити це Кремлю".

"Новий міністр закордонних справ Китаю не просто демонструє лоялізм главі Китаю, він є провідник волі голови Сі. Цінь Ган працюватиме і з Вашингтоном, і з Москвою у тій парадигмі, яку особисто визначить китайський лідер".

Треба сказати, що росіяни розраховували, що "найближчі п'ять років у міжнародній політиці ознаменуються розривом економічних відносин США та Китаю, цей процес вже запущено", – це цитата директора з наукової роботи фонду розвитку та підтримки міжнародного дискусійного клубу "Валдай" Федора Лук'янова.

Справді, проблем між Вашингтоном та Пекіном багато. США нещодавно наклали санкції на Китай у галузі мікрочипів та участі американського бізнесу у високотехнологічних китайських виробництвах. Нові виробництва мікрочипів будуються не в Китаї, а в американському штаті Арізона й у Німеччині. Продовжується перенесення виробництв найбільших технологічних компаній з Китаю до В'єтнаму, Індії, Індонезії (Apple, Toshiba тощо).

Однак дві найбільші економіки світу (китайська та американська) все ж таки надто тісно пов'язані. А просто під боком у Китаю швидко росте дуже недружній конкурент – Індія, населення якої у 2022 році нарешті перевищило населення Китаю. Додамо енергетичну кризу (2021 рік), що відбулася в Китаї, і падіння економіки (2022), і стає зрозуміло, що задиратися з Америкою Китай зараз собі не може дозволити.

Коли у 1991 році СРСР припинив своє існування, ЦК КПК провів ретельне дослідження причин переродження КПРС та розвалу Радянської держави. Поразка СРСР у холодній війні зі США, за оцінкою китайців, і стала головною причиною розвалу СРСР.

Після цього архітектор "китайського дива" Ден Сяопін сформулював основний принцип зовнішньої політики КНР – "Завжди зберігати холодну голову, виявляти стриманість, не брати активної участі у міжнародних суперечках і ніколи не діяти поспішно". А у відносинах із США проводити політику "конструктивної співпраці". За заповітом Дена, Китай не повинен вступати до альянсів і союзів і займатися вирішенням чужих проблем (тут і партнерство з Росією, і російсько-українська війна).

Зважаючи на все, Китай дуже хоче зіграти роль миротворця, щоб стати головним вигодонабувачем від сутички Росії з колективним Заходом.

Однак поки що Росія всіма силами маніпулює, прагнучи показати, що Китай – це її союзник. Тут їй на руку зіграла торішня заява Сі Цзіньпіна про стратегічне партнерство з РФ. Але самі росіяни ставляться до цього досить критично.

"Питання – на яких умовах Китай має намір вибудовувати це саме стратегічне партнерство? Те, що жодних зобов'язань він нести не має наміру, не обговорюється – це взагалі фірмовий стиль Китаю. Натомість стосовно себе та своїх побажань китайці вкрай педантичні щодо зобов'язань інших", – пише російський аналітик Анатолій Несміян.

Намагаючись показати "особливі відносини" між Москвою та Пекіном, Володимир Путін запросив Сі Цзіньпіна до Москви навесні.

Але візит, очевидно, відбудеться лише в тому випадку, якщо війна в Україні на той час перейде в охолоджену стадію тривалої переговорної метушні. В умовах, подібних до сьогоднішніх, Сі опиниться в Москві якщо тільки зважиться на силовий варіант на Тайвані або якщо справи зі скасуванням ковідних обмежень у країні підуть зовсім погано.

Поки що офіційна миротворча позиція КНР щодо конфлікту в Україні не дозволяє однозначно дипломатично підтримати одну з його сторін у його розпал. Для візиту до Москви Сі потрібен буде привід стати миротворцем і, очевидно, такий привід йому було обіцяно російською стороною.

Звичайно, 2023 року Китай продовжить ритуально поплескувати по плечу мешканців Кремля. І Сі Цзіньпін напевно з'їздить до Москви. Тільки відносини з Америкою китайці псувати не стануть – і тим паче, вони не робитимуть це на користь РФ. Швидше, навпаки – ще ретельніше дотримуватимуться антиросійських санкцій, одночасно продовжуючи купувати російські нафту, газ і ліс.

За два дні до призначення главою МЗС Китаю Цінь Ган опублікував в американському виданні The National Interest програмну статтю "Як Китай бачить світ". У ній він заявив, що китайці та американці повинні шукати спосіб ладити на основі взаємної поваги, мирного співіснування та взаємовигідного співробітництва. "Погляд на світ як на спільноту із загальним майбутнім природним чином веде до реформ, відкритості та взаємовигідної співпраці", – написав Цінь Ган.

З позицією Москви це вочевидь не збігається. Звісно, у Кремлі не припинять називати Китай своїм "найпотужнішим союзником" – це потрібно як мінімум для внутрішнього споживання. Але панівна еліта тепер остаточно переконається: розраховувати на заступництво Китаю у боротьбі проти "колективного Заходу" Москві не варто.