Порошенко и Саакашвили. Кумовья бранятся - только тешатся

Доброго здоров"я, друзі! Надворі вівторок, зранку на Київщині чудова погода, яка просто створена для бодрящих ранкових пробіжок і кувирканій на турничкові.

Впрочем, дід нікого не закликає слєдувать цьому примеру, бо спорт затягує, ще чого доброго до холодних обливань пристраститеся. А це вже совершенно нікуди не годиться, прощай тоді аптеки, насморк, ОРЗ і законний щорічний тиждень хворіння, коли всі інші ходять на роботу. Зачем лішать себе возможності валяясь в ліжку запостити жалобну картінку з больним зайчиком і написать "Температурю і кашляю". А потом з насолодою купатися у хвилях сочуственних коментаріїв знайомих та друзів.

Проте дідусь щиро бажає всім вам завжди бути здоровими та бадьорими й повноцінно насолоджуватися життям у всіх його прекрасних проявах. Бо навіть ароматна кава здоровій людині смакує краще. Кстаті, каву вже заварили? То чого ж я медлю? Приступаєм до обзору міжнародних новостєй.

Касатєльно конфлікту Порошенко – Саакашвілі дід висказався ще позавчора, за що совершенно справедливо вигріб від представників обох таборів. Одні діда звинуватили, шо я не люблю Саакашвілі, інші указали, що я не пітаю симпатій до Порошенка і якщо чесно мені й возразить нема чого. Да, я нікого з них не люблю. І не лише їх – вообще ні до кого з політиків романтичних почуттів не пітаю.

Їхня задача – зробити роботу, а ваша – дати тій роботі оцінку. При чому тут любов? А якщо бригадир посварився із штукатуром і викинув його з балкону, а той ввалився назад проламавши двері, то кого з них ви будете любити? Ремонт-то зупинився, віздє бардак і строітєльний мусор.

Ще й сусіди з вами перестають здоровкатися, бо і їх той срач уже задовбав. Перше бажання в такому разі – найняти іншу бригаду, але з цією в нас контракт до 2019 року, доводиться терпіти. Біда, що на ринку труда іншої рабсили пока не наблюдається, а в існуючих сезонних бригад із прочих партій репутація давно устоявшаяся – аферисти. Залишається надія, що в політику нарешті піде молодь, яка поки що мовчки дивиться на цей бардак і принаймні вчиться, як не треба працювати.

Втім, не все так погано, бо ремонт все ж таки не зупиняється, робота продовжується, та й сусіди про цей шкандаль вже потроху забувають. Бо в нашому кондомініумі ми квартира хоч і найгаласливіша, але не центрова. І в світі одночасно відбувається множество резонансних подій, на тлі яких проізводственний конфлікт у бригаді наших разнорабочих потроху тьмяніє.

Однак, якщо й не помиряться, то теж фіг із ними. Все одно це не причина нам між собою сваритися. Бо ми власники нашої великої домівки, а не вони. Отже будьмо тверезими й обачними.

А тепер про резонансні події. Одна з таких подій – ученія "Запад-17", які Пуйло надумав провести у Білорусі восени цього року і які формально мають розпочатися вже за тиждень. Як не крути, а ті ученія просто подарунок агресівній НАТОвській воєнщині, яка давно жажде фінансових вліваній, медалєй, ордєнов і внєочередних воінскіх званій.

Бо генсєку НАТО, вікінгу Солтенбергу, об"яснять правітєльствам країн Альянсу нужду в дополнітєльних асігнованіях лише українською АТО стає дедалі важче. Правітєльства зітхаючи пояснюють Йенсу, шо дєнєг мало, а війна на Донбасі вроді би невелика, їх не дуже касається, та й мінські соглашенія шатко-валко работають, зачем дразніть кремльовських гусєй? Даже новоіспечонний президент США Трамп начав свою дєятєльность із наміру сократить фінансування якоби бесполєзного НАТО. Аж тут Альянсу на помощ прийшов гусь Пуйло. Которий спільно з білоруським гусєм Лукашенком рішили показать НАТОвським свиням, шо вони їм не товаріщі. Та об"явили про совмесні воєнні ученія, напустивши на них туману і всячеськой сєкретності. Відімо, щоб полегшити НАТОвським генералам задачу полученія дополнітєльного фінансіруванія. Щоб показать, шо вони не свині, а ястреби.

Конспірологічні версії, шо ученія "Захад-17" є форма підготовки до откритого вторженія кудись там, дід сприймає спокійно і вважає такий сценарій малореалістичним.

І тут Пуйло з перепугу перестарався.

Бо Запад повів себе не так, як ожидалося в Кремлі. Щасливий Солтенберг гасає по столицям країн-членів Альянсу і не особо напрягаясь віздє знімає пенки. Вчора почалися воєнно-морські ученія "Аврора-17", цель яких напомнить Пуйлу хто на Балтиці хазяїн. Ну і відімо з прозорим натяком на нєкоторі пам"ятні події 100-літньої давності.

Совершеннєйшим совпадєнієм можна вважати зупинку на врем"я тих ученій Сєверного потока, який внєзапно дуже нуждається в ремонті. Робить нічого, Кремлю прийшлося Сєверний поток останавлювать і ламать шапку перед хунтою. С просьбой дозволити збільшити транзит газу через українську ГТС. Хунта єстєственно трохи поартачилася, но поторгувавшись согласилася. Та шле доблесним воєнно-морським силам Швеції, Фінляндії та країн НАТО воздушні поцелуї і сердечні побажання проводити ученія чаще і якомога довше.

Водночас, на Європу, як на потребітєля газу, давно і з алчним прищуром дивляться з Білого дому. Американські танкери зі скрапленим газом вже проторили собі доріжку через Атлантику, США поступово облаштовуються на новому ринку і не схоже, що збираються звідти уходити. Наращує мощності і дружня нам Норвегія, тож нє ровйон час і Сєверний поток більше ремонтірувать не доведеться. По причині ненужності.

В Норвегії кстаті учора на виборах перемогли консерватори, тож прем"єршою там остається наша давня хороша подруга Ерна Сульберг. Котора, нагадаю, в далекому вже 2014-му, коли Пуйло рішив придушить Україну, зупинивши поставки газу, стремітєльно взмила в повітря і як настояща валькірія прийшла нам на допомогу. Норвезький газ було додатково закачано в магістральні трубопроводи, що дало можливість нашим польським друзям повернути кранік в положення "реверс". Ми дружніх вчинків не забуваємо і бажаємо шановній пані Ерні Сульберг здоров"я, благополуччя та подальшої плідної діяльності на чолі норвезького уряду.

Не забуваємо ми й гадостєй, тому дід злопам"ятно нагадає, що дружня Угорщина в ті напружені дні повернути для України газовий кранік на реверс відмовилася. Однак, якщо хтось подумав, що угорський уряд це зробив під впливом вродженої українофобії, то це не так.

Впевнено і послідовно втілюючи лозунги угорського чучхе в життя Будапешт вже досяг вражаючих успіхів і пересварився практично з усіма сусідами, добився серйозної напруги у відносинах із США та ЄС, конфліктує з Німеччиною, а з Голландією довів свої дружні стосунки майже до розриву дипломатичних відносин. Отже ескапади угорських політиків проти України не мають нікого дивувати, ми просто знаходимося в ряду таких країн, як Сполучені Штати, ФРН, Нідерланди, Франція та ряд інших. Непогана компанія.

Однак останніми днями угорські політики дружно взялися за Україну, відімо тому, що Київ єдиний, який на хамські виходки Будапешта відповідає ніяковою посмішкою. Бо решта столиць на мадярські закидони реагує лункими потиличниками і неліцепріятними заявами. Іноді в оскорбітєльній формі. І шо угорським провладним політикам у такому случаї робить? В них же скоро вибори, а ізбіратєлю треба доказать, що вони за страну й за народ не лише всередині держави, но й за її межами. Краще, звичайно, за межами. Це й проще і дешевше. От вони в Україну і вчепилися.

Саме тому, як бачимо, молоде дарованіє на чолі угорського МЗС витягло картонну шаблю і розмахуючи нею вигукує на адресу України страшні прокльони. Йому Закон про освіту відітєлі не нравиться. Теж мені причина. Оно є українсько-угорська міжурядова комісія з питань культури і освіти, скликайте її та обговорюйте всі проблеми в робочому порядку. Як роблять усі порядні держави в подібних випадках. Так ні ж... Бо Будапешту потрібно не узгодження проблемних питань. Будапешту потрібен публічний скандал.

Не ісключено, що Петер Сійярто (якого наша преса чомусь називає Сіджарто – відімо глузують над бідолашним, коверкаючи його красіву угорську фамілію), керується ще й особистими мотивами. Бо накануні Київ вставив йому чемного пістона за Дебреценських професорів, які здуру рішили наградить Пуйла почотним титулом, а Петер сі на нас зобидив. І тепер угрожає стєреть Україну с ліца зємлі, ну або принаймні позбавити нас міжнародної підтримки. Ах, як страшно.

Взагалі-то угроза доволі глупа і нереалістична. Во всяком случаї, враховуючи теперішню реальну вагу Угорщини на міжнародній арені, де вони вже встигли пересваритися з усіма серйозними ігроками, антиукраїнські виходки виглядають просто наївно. І безперспективно. А не виключено, що лише викличуть у міжнародному середовищі додаткові симпатії до України – репутація в Будапешта давно вже скандальна і це відомо усім.

Якщо ж узяти собі за труд і прикинути, що саме Будапешт може зробити Києву поганого, то ми дійдемо висновку, що в принципі нічого. В рамках ЄС Будапешт нічого проти України не в"якне, бо тут же отримає від Меркель удар важкою німецькою кувалдою по пальцях. В рамках ООН, РЄ чи ОБСЄ угорські представники сидять здебільшого нишком, радуються зарплатам, ні в шо не встряють і ні на що не впливають. А якщо навіть і зачитають по указці з Будапешта якесь своє "особе мнєніє", то решта дипломатів подивиться на них із сожалєнієм. Та продовжить діяти так, як предписує мірова закуліса. Тобто, в інтересах України. І один голос Угорщини ні на що не вплине. Проте, дід думає, що навіть до цього не дійде, бо ще раз повторю – Будапешту позарез нужен публічний шкандаль, а не якийсь конкретний результат.

Як діяти Україні в умовах угорської істерики? Найкраще – спокійно і зважено. Але без подобострастія. Намагатися спокійно розмовляти, а не слухатимуть – так само спокійно апелювати до міжнародного співтовариства. Розуміючи, що ця істерика в найгіршому разі триватиме до парламентських виборів у квітні. Включатися з Будапештом сварку на офіційному рівні не варто, бо це лише допоможе урядовим політикам предстать в очах своїх виборців поборниками прав якоби угнєтаємих хунтою угорців Закарпаття. Воно нам нада?

Ну й варто додати, що і всередині Угорщини ситуація не така однозначна. Угорщина – не Росія. Історія з Дебреценськими професорами також має продовження і свідчить, що угорська громадськість далеко не в захваті від теперішніх політичних порядків.

Кстаті, на днях із гучною заявою виступив один із найзнаменитіших угорських учених зі світовим ім"ям – академік Мігай Вайда (філософ, дослідник тоталітарних режимів). Який, нє взірая на свої 82 роки, публічно і в хльостких вираженіях, відмовився від звання професора-емерита Дебреценського університету на знак протесту проти відомого рішення по Пуйлу. Ректору довелося публічно реагувати, пояснюючи мотиви свого рішення - в общем, розгорається гарненький срач. А це свідчить, що коли Пуйло наступного року приїде в Угорщину підтримувати Орбана перед виборами та піде отримувати Дебреценські бірюльки, Угорщиною громихатиме лютий скандал. Який перемозі теперішньої урядової партії може й не сприяти.

І погляне на будапештських скандалістів твердим немигающим взглядом. А водночас зусібіч на них дивитимуться і американці, і німці, і голландці, і французи, і румуни. А словаки як на них дивитимуться! І той час уже не за горами.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених, допомагаємо Армії та подаємо дітям приклад здорового способу життя.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас.