Слово о сорняках. Что делать с бурьяном в конституционном поле

От ви кажете — весна. Ну добре, не кажете. Думаєте. І в кожного на весну свої творчі плани, від романтичних до агрокультурних. Втім, багато хто успішно поєднує копання городів із продовженням роду, і це прекрасно. На те й весна. А от у політиків весняна пора — то страда. Особливо в міжнародній.

Візьмемо, наприклад, Америку. Де взимку на очах у здивованого людства проріс невиданий раніше корнєплод Трамп. Він одразу пішов у ріст, пустив пагони, а сусідські діти повисли на тинах сміючись і дивуючись, бо такого мутанта світова агрокультура ще не бачила. Агрономи із ЦРУ та ФБР покрутили носами "Шо-то тут не то", а фермери з Washington Post і The New York Times взяли у руки коси й серпи. З ціпами підтягнулися й парубки з CNN, і робота закипіла — одні жнуть, інші зв"язують, треті молотять. Ще й штрикають гострими заступами, перевіряючи, чи не зрісся той Трамп корінням із чортополохом з сусіднього покинутого участка.

Чортополох, або ж будяк звичайний, в якого задача розкидати насіння на якомога більшій території, зараз ні на що особливе сподіватися не може. Хоча багато хто з сусідніх селян голосно причитає, що той празит знову ось-ось викине своє зелене гудовиння. А між тим кожному досвідченому садоводу-любителю ясно, що не його, будяка, зараз час. Три роки тому в того паразита дійсно наблюдався період бурхливого росту, шкідник поширився навіть на деякі чужі городи, але фермери вчасно спохватилися і почали енергійно посипати свої ділянки пестицидами.

І тепер у будяка сподівання лише на те, що він переживе важкі часи, хімікати втратять свій ефект, а людям набридне з ним боротися. Лише тоді будяк знову зможе потроху очуняти.

Підспудно він, звичайно, й зараз пробує пускати коріння, щоб сплестися під землею з однорідними паразитичними рослинами на сусідніх і дальніх городах, але й селяни не дрімають. Фермери у США механізовано прополюють свої неозорі поля потужними тракторами, сапки в руки взяли й французькі пейзани. І ходять тепер з ними навколо Єлисейського палацу, пильно стежачи, щоб там 23 квітня раптом не проросла Марін Ле Пен. Котра необачно назвала будяк культурною рослиною-медоносом. І навіть у сусідній Німеччині, де ситуація ніби під контролем, а рівень сільського господарства на дуже високому рівні, бауери день і ніч чергують з вівчарками, педантично висмикуючи кожну, навіть віддалено схожу на бур"ян, рослину. Бо й там через півроку жнива.

Найбільш проблемними виглядають українські грядки, які безпосередньо межують із заброшеним участком, де засів будяк. Боротьба з яким ведеться в основному пестицидами, яких накидано вже стільки, що й культурній рослинці не прорости.

Між тим кожен, хто тримав у руках лопату, сапку й граблі, знає, що одною хімією бур"янів не побороти. Спочатку потрібна прополка, потім агрохімікати, потім мульчування. Бо без захисту і допомоги культурним рослинам боротьба з бур"яном втрачає сенс. Так каже агрономічна наука. А віковічний селянський досвід підказує, що в працьовитого господаря бур"ян на полі не росте. Навіть якщо в нього сусід-паразит.

А от скільки ще працьовите світове селянство буде терпіти того будяка, поки невідомо. Хоча ботаніки кажуть, що бур"ян сам дуже виснажує свій грунт. Та й не живе він вічно і з часом неодмінно всохне. Отже шансів у нього в будь-якому разі нема.

Світова ж агрономічна думка тим часом полемізує, що з тим будяком далі робити: залишити, хай собі всохне природнім шляхом, чи допомогти йому пестицидами. Краще би, звичайно, пестицидами. Або полонієм. А то як би не довелося сапкою.