Профессиональное косоглазие. Международным политическим экспертам есть куда обратить свой взор

Надворі весна й українці масово вдарилися у своє національне хобі — копання городів. Але міжнародна політика на місці не стоїть, весь час щось відбувається, тож дідусь, встромивши лопату в землю, помив руки та всівся до комп'ютера. Щоб розповісти, кому цікаво, що я про все те думаю.

А думаю я, що мені дуже шкода політичних експертів. Кожен тиждень приносить їм свіжі й смачні події для аналізу, примушуючи їх щоразу переводити свої всезнаючі погляди у різні куточки планети. І вони вже призвичаїлися блискавично фокусувати зір то на США, то на Україні, то на Сирії, то на Туреччині, то на Північній Кореї, то на ООН, то знову на США. І в умовах безперервної калейдоскопічності подій справжнього аналітика легко впізнати по нервовому покліпуванню та професійній косоокості. Та по постійних скаргах, що все у світі непевне, усе в тумані, прогнозувати щось дуже складно.

А тим часом нічого надто складного й непередбачуваного не відбувається. США повертаються до звичної ролі світового арбітра, тож минулого тижня сирійський офтальмолог театрально плакався, що його даремно образили, а "блістатєльний товаріщ і геніальний маршал" Кім Чен Ин сидів собі нишком, прикривши руками своє священне чучхе, і ніяких ядерних випробувань не проводив. Та й Путін після візиту Тіллерсона раптом втратив смак до міжнародних авантюр і заглибився у статистику весняно-польових робіт, всіляко демонструючи своїм громадянам глибоку стурбованість проблемами російського села.

Тож найбільш очевидний висновок цього тижня: світове хуліганьйо визнало наявність на районі суворого шерифа, який може і по зубах врізать. До того ж не сильно турбуючись про дотримання букви закону. От хуліганьйо й засумувало.

Наступного тижня косоокість політичних експертів може посилитися, бо їм доведеться тримати в полі зору ще і Францію. Де цієї неділі відбудеться перший тур президентських виборів, перемогу в яких Москва дуже бажає пані Марін Ле Пен. Настільки сильно бажає, що ІГІЛ провів у Парижі черговий теракт. Проте результатів французьких виборів зараз прогнозувати не беруться навіть найсміливіші з політологів. До косоокості яких додалися опіки, отримані внаслідок минулорічних виборів у США. Тож добряче обпікшись на Трампі, вони зараз обережно дмухають навіть на Ле Пен.

Утім, шансів у пані Марини практично нема, і не лише тому, що вона давно й невпинно верзе різні смішні дурниці, ще й примудрилася вляпатися в низку брудних фінансових скандалів. У її випадку причини сягають у сиву давнину, коли суворі норми Салічної правди забороняли французьким жінкам володіти землею. Через це за всю історії Франції офіційно жінка не очолювала країну жодного разу. Навіть донька Ярослава Мудрого, Анна Ярославна, повноважною королевою Франції стати не зуміла, куди вже пані Ле Пен братися.

Отже, найімовірніше, що президентом Франції й цього разу стане мужчина, але хто саме, поки що сказати складно, хоча більшість аналітиків багатозначно тицяють пальцем у бік Еммануеля Макрона. Утім, у демократичних країнах вибори завжди непередбачувані, зате передбачувані їхні наслідки. Тому можна не сумніватися, що при будь-якому президенті Франція залишиться нормальною країною, членом ЄС і НАТО, хто би що зараз не казав. А Путіну в будь-якому разі нічого не світить.

Дуже прикметно, що на відміну від відсталих європейських країн з їхніми непередбачуваними демократичними виборами і перебдачуваними наслідками, у передових авторитарних державах усе навпаки. Вибори там завжди легко прогнозовані, зате їхні наслідки передбачити неможливо. Цю тезу можна легко проілюструвати масою історичних прикладів, зокрема і з історії Росії. Тому якщо Путін доживе до наступних виборів, його за будь-яких обставин оголосять переможцем — це легко передбачити і вже зараз можна прогнозовати навіть відсоток намальованих йому голосів. Але от які наслідки чекають після цього Росію, зараз не знає ніхто. Утім більшість притомних експертів авторитетно вважає, шо нічого харошого Росію при Путіні вже не жде. Та й без Путіна, схоже, теж.