Київ не європейський. Чому при таких фінансових можливостях, ми бачимо лише косметичний ремонт столиці

У останні вихідні травня Київ святкує свій День народження. Столиця приваблює все більше людей з усієї України. За офіційними даними тут проживає 3 млн. осіб, за неофіційними – майже 5 млн. І це близько до правди – тому що інфраструктурі міста з кожним роком все важче забезпечувати комфортне життя мешканцям столиці.

Україна – це Європа. Але чи можемо ми стверджувати, що Київ – це європейська столиця?

Позитивні зміни є: ведуться ремонтні роботи міських доріг, будуються велодоріжки та дитячі майданчики, з"являються нові маршрути громадського транспорту. Але все це - лише "косметичний", а не "євроремонт". Це було б досягненням у масштабах районного центру, але не у масштабах столиці.

Той, хто щоранку їде на роботу з півмільйонної Троєщини, хоч і на новому автобусі і за новим маршрутом, але у багатогодинних корках і тисняві пасажирів, навряд чи відчуває, що транспортна проблема вирішена. Якщо немає нових мостів, то потрібно забезпечити належний рух хоча б на існуючих: у Києві автомобілістів-порушників, які їдуть спеціально відведеними смугами для міського транспорту, ніхто не карає. У Вільнюсі, наприклад, водіїв відразу позбавили можливості їздити смугою для громадського транспорту - її просто відгородили бетонними фішками. І це працює. І жителі Вільнюса знають, що їм швидше і вигідніше їхати на роботу на автобусі, бо він їде, навіть якщо місто стоятиме у корках.

До речі, у Вільнюсі для водіїв передбачені спеціальні парковки, де вони можуть залишати свої авто і пересідати на громадський транспорт. У нас проблема парковок набуває загрозливих масштабів. У кінці минулого року мерія ухвалила рішення про заборону парковок на 68 вулицях міста. Але Київ як був, так і залишається містом незаконного паркування, зокрема і тому, що контролювати виконання цієї заборони за умов відсутності муніципальної поліції нікому.

Мабуть, у влади дійсно є економічне обґрунтування для таких кроків. Але ж можна вирішувати проблему недофінансування транспорту і по-іншому. У Таллінні, наприклад, проїзд у міському транспорті для мешканців міста є безкоштовним. А от гості або незареєстровані мешканці міста, які відповідно не сплачують і податки, їздять за повну вартість.

Досвід європейських столиць доводить, що муніципальна поліція – це найефективніший спосіб гарантувати порядок і безпеку. Уявіть, що ми з вами обиратимемо "шерифа" Києва, ми, а не міністри, оцінюватимемо його роботу. Впевнений, що ефективність роботи правоохоронців підвищиться в рази. Рік тому мер Києва вручив посвідчення першим представникам громадського формування з охорони правопорядку "Муніципальна варта" і назвав це першим кроком до створення муніципальної поліції. Ви їх бачили? Я – ні. Навіть в історичному центрі.

Пройдіться Хрещатиком, подивіться на весь той безлад і бруд у центрі міста. Це не обличчя європейської столиці. Центр зараз перенавантажений транспортом, новобудовами, забудовами, недобудовами. Погодьтеся, це не на користь Києву. У Ризі, мер з власної ініціативи щороку збирає конференцію архітекторів, на якій вони обговорюють усі небезпеки, які потенційно загрожують історичному центру, і знаходять відповідні рішення. А у Вільнюсі, піклуючись про збереження історичних пам"яток і з поваги до туристів, мерію взагалі перенесли на околицю. Якби наші міські чиновники поїхали працювати на Троєщину – то мабуть і метро там швидше б з"явилося, і район би отримав поштовх для розвитку, а центр міста полегшено б зітхнув.

Ще одна важлива проблема Києва – це якість питної води. Ви бачили в іноземних фільмах, як герої набирають склянку води з-під крану і випивають? Ми так зробити не можемо, бо ризикуємо опинитись в лікарні. У розвинених країнах, де тривалість життя складає 75-80 років, воду для водопроводу беруть у підземних свердловинах, збагачують киснем, очищають реагентами, пропускають через піщані фільтри і отримують воду для пиття найвищої якості. Києву вже давно потрібно відмовитись від хлорування води з Дніпра, яка не відповідає жодним стандартам безпеки. І вкрай необхідно міняти застарілі водоочисні споруди і труби.

Очевидно, що мер міста, хоч і має позитивний імідж і високий рейтинг, не справляється з сучасними викликами столиці європейського рівня. У міському бюджеті Києва на 2018 рік профіцит визначено у розмірі 9 млрд грн. І дуже дивує, що при таких фінансових можливостях, ми бачимо лише косметичний, а не "євроремонт" столиці.

Не личить меру кожного разу озиратися на Банкову і на Кабмін. Інтереси киян мають бути визначальними у діяльності очільника столиці. Лише тоді, коли містяни відчують безпеку і комфорт, Київ матиме повне право називатися столицею європейського рівня.