Ціна незалежності. Нове керівництво НБУ та робота над помилками попередників

Конституційною більшістю Верховної Ради України, а значить — маючи довір"я народу України, призначений Голова Національного банку України Кирило Шевченко. Знаний, досвідчений банкір, людина з великим досвідом роботи в банківській сфері. Не інвестиційний банкір чи фінансовий спекулянт, а банкір-практик, який сприяв появі багатьох цікавих проектів розвитку економіки.

Попереду багато клопіткої роботи розвитку банківської системи та підтримки економічного зростання в складних економічних умовах як в Україні так і світі. Роботи з розбудови справжньої Незалежності саме Національного банку України. Якщо хтось вірить в те, що НБУ був незалежним в часи колишнього чи позаколишнього Президента — він або наївна людина, або випускник школи з економіки.

Нашим зарубіжним партнерам уже пора не тільки говорити про незалежність і досягнення НБУ, а реально, якщо це дійсно партнери, включатися в розбудову української економіки. Реальна ціна цієї допомоги — прямі іноземні інвестиції — 1.7% ВВП — це один з найнижчих показників у світі. А розмов про підтримку — на цілих 10%.

В даний час ті, хто найбільше кричав і кричить про втрату незалежності НБУ — насправді його приватизували. Це також підтвердження НЕЗАЛЕЖНОСТІ НБУ від Держави України і цілковитої залежності від МВФ та світових фінансових організацій.

Тому в даний час завдання — повернути Національний банк Державі і народу України.

Але у всякої незалежності є своя ціна.

Ось ціна "незалежності" НБУ – наслідки політики, яку проводило колишнє Правління:

Для початку згоден, що почалася війна, була втрата значної території країни. Але:

На початку 2014 року індекс інфляції дорівнював практично 0%, процентна ставка за депозитними сертифікатами НБУ становила 2%, облікова ставка (тобто ставка за рефінансуванням на тендерах) – 6,5%, міжнародні резерви НБУ – 20,4 млрд дол.

Монетарна, валютно-курсова політика і банківське регулювання з 2014 року проводились таким чином, що вони не пом"якшували, а загострювали зовнішні шоки, і допустили:

- глибоку валютну кризу у 2014-2015 роках (трикратну девальвацію гривні);

- галопуючу інфляцію у 2015 році (у квітні 2015 року вона становила 60,9%);

- стагнацію економіки разом з високою інфляцією (тобто кризу стагфляції) протягом 2015-2017 років;

- колапс кредитування виробничих підприємств, який продовжується і до сьогодні (відношення кредитів підприємствам до ВВП менше 20% при нормальному рівні 60-70%)

- глибоке падіння промислового виробництва (яке розпочалось з липня 2019 року) та доведення цін виробників до стану глибокої дефляції (-4,2% за І квартал 2020 року).

Звісно, дефляція цін виробників, колапс кредитування, падіння промисловості та більш ніж 10-відсоткові коливання валютного курсу за всіма канонами економічної науки не можуть вважатися ознаками макроекономічної стабільності.

Які головні вади монетарної політики і банківського регулювання залишаються до сьогодні і потребують негайного виправлення:

Насамперед - неправильна операційна структура монетарної політики та процентна політика НБУ. А саме – Правління НБУ перетворило депозитні сертифікати НБУ у штучний безризиковий високодохідний інструмент для банків, який призвів:

- до масштабного ефекту витіснення з ринку кредитних операцій банків і загострив колапс кредитування виробництва;

- до завищення процентних ставок за ОВДП (тому що банки не розміщували б кошти в ОВДП при наявності високодохідних депсертифікатів НБУ), а отже до надмірних бюджетних витрат за обслуговуванням боргу;

- до загострення падіння промислового виробництва і потрапляння цін виробників у зону дефляції, що створює загрозу подальшого падіння ВВП. Статистика операцій за цими інструментами протягом 2015 – квітня 2020 року демонструє дуже дивний феномен : весь арсенал монетарних операцій зведений, по суті, до однієї примітивної дії — поглинання коштів банківської системи у фінансову схему з НБУ: "гроші → ДС НБУ → гроші + Δ%" і знов по тому ж колу.

І так п"ять років щодня і кожний тиждень або два тижні (використовуються ДС овернайт, тижневі і двотижневі). Щоденні суми коливаються і у певні дні сягають більше 50-60 млрд грн (!).

Дельта зростала за рахунок "друкарського верстата", тобто непродуктивної емісії грошей Національним банком, а в цей час реальна економіка "задихається" без грошей, без кредитування — згортаються виробництва, скорочується кількість робочих місць, активне населення мігрувало в інші країни у пошуках роботи.

З початку 2014 року до квітня 2020 року через обороти за цими операціями було "прокручено" більше 21,7 трлн грн (!) і виплачено банкам процентних доходів за рахунок державних грошей у розмірі більше 47 млрд грн (!).

Ці витрати скорочують прибуток НБУ, який він повинен перераховувати до державного бюджету. А це втрачені можливості для побудови десятків лікарень, для підвищення наднизьких пенсій, які є меншими за прожитковий мінімум, або для виконання інших державних програм.

Цей "вічний двигун" масштабного заробляння банками прибутків з повітря і "бомба" під реальне виробництво були запущені у 2015 році тогочасним "НЕЗАЛЕЖНИМ" складом Правління НБУ. Механізм продовжує працювати і сьогодні.

Масштабний обсяг таких фінансових операцій став можливим внаслідок того, що НБУ, почавши у 2014 році і до середини 2016 року, експансивно підвищував ставку за ДС НБУ з 2% до 22,5% (!). А потім, незважаючи на колапс кредитування і нарікання суспільства, не поспішав її знижувати до нормального рівня. Навіть сьогодні (16.07.2020 р.) ця ставка є неадекватно високою – 6%, і продовжує гальмувати кредитування.

Практична реалізація такої монетарної політики полягає в реалізації трьох етапів.

І етап. Реформування операційної системи монетарної політики НБУ для налаштування її здатності до оптимального управління кредитними процесами.

Це є операційною основою як для запровадження термінових антикризових заходів щодо фінансової підтримки економіки під час карантину і забезпечення цінової, валютно-курсової і фінансової стабільності; так і для здійснення стратегічних заходів щодо запуску прискореного зростання економіки після завершення карантину.

Цей етап можна здійснити достатньо швидко, щоб перейти до другого етапу — реалізації термінових антикризових заходів для підтримки економіки під час карантину і недопущення фінансової нестабільності.

ІІ етап. Реалізація термінових антикризових заходів під час карантину (на базі нової операційної системи монетарної політики).

ІІІ етап. Реалізація стратегічно важливих заходів для запуску прискореного економічного зростання після завершення карантину.

Першоджерело.

Публікується з дозволу автора та відображає авторську думку. Редакція готова надати носіям протилежних думок трибуну для дискусії з питань, порушених автором.