Trabant: найгірший автомобіль епохи соціалізму чи геніальне рішення проблем планової економіки?
Змушені економити на металі, інженери НДР створили машину з бавовняних відходів та смоли, яка не змінювала своєї примітивної конструкції чверть століття.
Падіння Берлінської стіни оголило чимало таємниць Східного блоку, але мало що запам’яталося західному пересічному громадянину так само яскраво, як потоки Trabant 601, що хлинули через відкриті кордони. Крихітні, димлячі, неймовірно галасливі машини виглядали як прибульці з далекого минулого, які безнадійно відстали від світової автоіндустрії. Цей автомобіль був повільним, смердючим і виготовлявся з матеріалу, що більше нагадував дешевий пластик, ніж звичайний автомобільний кузов. І тим не менше, за всю історію мільйони людей ставали за нього в багаторічні черги, повідомляє Motor1.
Trabant 601 з'явився у 1964 році як еволюція попередніх моделей, але його базова конструкція застаріла практично одразу після дебюту. Під капотом ховався архаїчний двоциліндровий двотактний двигун з повітряним охолодженням і робочим об’ємом усього 594 кубічних сантиметрів.
Пізні версії розвивали близько 26 кінських сил, яким доводилося тягнути кузов вагою 615 кілограмів. Крутний момент передавався на передню вісь через чотириступінчасту "механіку". І якщо для легкої міської мікролітражки ці цифри здаються більш-менш прийнятними, то насправді розгін був болісно довгим, а максимальна швидкість ледь перевищувала 100 км/год. Цей двигун, що генерував густий вихлоп і характерний двотактний тріск, протримався на конвеєрі аж до зняття 601-ї моделі з виробництва. У той час як інженери по той бік залізної завіси впроваджували впорскування палива, дискові гальма та багатоважільні підвіски, НДР продовжувала штампувати техніку з сорокових років.
Однією з головних візитних карток Trabant став матеріал кузова. Замість традиційної сталі східнонімецькі інженери використовували дуропласт — композит, виготовлений із фенольних смол та перероблених бавовняних відходів. Це звучить як божевільний лабораторний експеримент, але рішення диктувала сувора реальність: країна зазнавала найжорстокішого дефіциту металу. Дуропласт дозволив зменшити масу автомобіля й був абсолютно стійким до корозії, хоча ремонтувати пробиті панелі було набагато складніше, ніж виправляти вм’ятини на звичайному металі.
Найдивовижнішим аспектом володіння Trabant був сам процес купівлі. Попит на автомобілі в НДР у багато разів перевищував виробничі можливості заводів. На початку сімдесятих років пересічному покупцеві доводилося чекати на свою машину від семи до десяти років після оформлення замовлення. У нормальній ринковій економіці завод, який не оновлює модельний ряд, миттєво збанкрутував би, але у громадян НДР просто не було альтернативи. З 1964 по 1990 рік було випущено понад 2,8 мільйона екземплярів 601-ї моделі, і таке тривале конвеєрне життя свідчить не про геніальність конструкції, а про тотальну стагнацію місцевої промисловості.
Лише після возз’єднання Німеччини автомобіль зазнав своєї єдиної серйозної модернізації. Під капот нарешті встановили чотиритактний двигун об’ємом 1043 куб. см., запозичений у Volkswagen Polo. Сьогодні ставлення до Trabant серед ентузіастів коливається від відвертих насмішок до щирої любові. Так, машина була катастрофічно повільною й гучною, але її примітивна конструкція дозволяла проводити ремонт буквально в польових умовах за допомогою пари гайкових ключів. І хоча звання найгіршого соціалістичного автомобіля у Trabant можуть оскаржити польський Fiat 126p або югославський Yugo, саме східнонімецький малюк став найяскравішим символом прірви між Сходом і Заходом.
А нещодавно ми писали про перший в історії електромобіль марки Jeep, який випускався ще в 70-х роках і відрізнявся правостороннім розташуванням керма.
А також Фокус розповідав про найвигідніший електромобіль за співвідношенням ціни та дальності пробігу: він коштує менше ніж 3000 грн за 1 км пробігу.