"Закривали в стоячий карцер". Сенцов розповів про ставлення до нього в таборі після голодування
Під час спілкування з Фокусом режисер розповів, що спершу охоронці були "злі, як собаки". Через час ставили ставки, як довго він протримається. А коли поїхав – "адміністрація зітхнула з полегшенням".
Олег Сенцов повідав Фокусу, як змінювалося щодо нього ставлення в російському таборі, де він відбував тюремний термін: від репресивного – до шанобливого.
"Першу добу після початку голодування охоронці були злі, як собаки. У них же своя ще внутрішня гра. Табір – це непростий мурашник. У мене вийшов нещодавно двотомник "Хроніка одного голодування". Людина, яка його прочитає, зрозуміє. Вони бачили, як я тримаюся… Мене напихали крапельницями. Ставили переді мною їжу, щоб вона смачно пахла. Психологічно було важко — кожен день нескінченно-однаковий. На мене вже ставки ставили, як на тоталізаторі: скільки протримаюся? До мене увага зросла багаторазово, тому дрібними причіпками вже не дошкуляли. Я тепер не говорив: "Громадянине начальнику". Тільки по імені й по-батькові. Або просто на "ви". Раніше мене за це закривали в стоячий карцер. Адже в таборі ходять строєм і обов'язково з лівої ноги. А Сенцов іде з правої – стрій ламається. "Чому не ходиш з лівої?" — "А в правилах цього немає". Там, дійсно, навпаки зазначено, що стройова в таборі не застосовується. У таборі вимагали під час вистроювання тримати руки за спиною. А я не робив цього – охорона шаленіла. За ці речі вони могли забити когось на смерть, але мене вони чіпати не сміли. Адже показував "неправильний" приклад іншим. Фізично вони мене не чіпали. А після голодування – вже зовсім відстали: нехай стоїть і ходить як хоче – аби не голодував. Коли я поїхав звідти, адміністрація зітхнула із зодягненням".
Олег Сенцов перед прем'єрою фільму "Носоріг" дав Фокусу відверте інтерв'ю – його повна версія тут.