Помер Юрій Шатунов. Чому "Білі троянди" порвали СРСР і залишилися улюбленою піснею Вєрки Сердючки

Від інфаркту помер Юрій Шатунов, який як соліст попгрупи "Ласковий май" колись жалібно і тоненько виводив "Білі троянди". Гурт наприкінці 1980-х давав по вісім концертів на день — це був феномен. Так вийшло, що музиканти-сироти "відспівали" СРСР: у 1991 році з розвалом Радянського Союзу розпався і "Ласковий май".

Юрій Шатунов давно жив на дві країни: у Німеччині та в Росії. Після розпаду музичного колективу співак виїхав до Німеччини, де здобув освіту звукорежисера. Там же познайомився із майбутньою дружиною — Світланою, яка в нульові народила йому двох дітей. У 2013 хрещеним батьком дочки Шатунова Естелли став продюсер "Ласкового мая" Андрій Разін, з яким співак регулярно сварився і мирився — через творчу спадщину гурту і, зрозуміло, гроші. І днями Шатунов виграв суд, який дозволив йому виконувати пісні "Ласкового мая".

Шатунов тільки-но закінчив концертний тур "Не мовчи", а новий планував на листопад. Можливо, здоров'я вокаліста підточила судова суперечка з Разіним, яка тривала з 2019 року: артистові стало погано в когось на дачі, його відвезли до лікарні, але не врятували.

І Шатунов, і Разін навигадували за 30 років після розпаду гурту гори музичного матеріалу, але нічого з цього так і не вистрілило. Цікаво, що колись в інтерв'ю Наташі Влащенко Андрій Данилко, він же легендарна Вєрка Сердючка, зізнався, що виразно пам'ятає той момент, коли вперше у піонертаборі почув "Білі троянди" "Ласкового мая" — і як ця річ його вразила. "Адже це насправді ця пісня про що?" — міркував Андрій. — "Про що?" — автоматично повторила Наташа: ведучу, як інтелігентну людину, просто цікавив феномен впливу пісеньки на юного Данилка. Але той абсолютно серйозно відповів: "Адже пісня "Білі троянди" не про квіти. Там другий план". Але в чому цей план, Данилко не пояснив.

А про що суперхіт Сергія Кузнєцова, який приваблював на концерти "Ласкового мая" мільйони підлітків? Подивіться, а в цієї хитромудрої пісеньки, написаної 34 роки тому, 47 мільйонів переглядів на Youtube.

Мене та моїх друзів, які слухали наприкінці 1980-х рок-гурти "Кіно", "Акваріум", "Наутілус Пампіліус", "Воплі Відоплясова, "Братів Гадюкіних" і західний рок, ця примітивна, як нам здавалося, композиція, що звучить вже з прасок і пральних машин, дратувала… Але пісня про "Білі троянди" не забута, може, в ній справді є другий план, про який говорить Данилко?

Розберемо її без знижок на упередженості. І кліп, зрозуміло, що тоді безперервно крутили.

"Немного теплее за стеклом, но злые морозы. Вхожу в эти двери, словно в сад июльских цветов. Я их так хочу согреть теплом, но белые розы у всех на глазах я целовать и гладить готов", — починає Шатунов.

Білі троянди замерзають, ліричний герой хоче їх зігріти теплом і навіть у всіх на очах цілувати й гладити готовий.

Біла троянда — символ невинного, чистого кохання. Весільні букети часто складають із білих троянд. Білі троянди — чисте кохання, таке, як у дитини (червона троянда, як противага — символ пристрасті). Але відразу в пісні виникає й образ снігу, морозу, куди їх викидають із "саду липневих квітів".

"Белые розы, белые розы, беззащитны шипы.

Что с ними сделал снег и морозы, лед витрин голубых.

Люди украсят вами свой праздник лишь на несколько дней

И оставляют вас умирать на белом, холодном окне".

І кінцівка:

"Пусть праздничный свет наполнит в миг все окна дворов

Кто выдумал вас растить зимой, о, белые розы

И в мир уводить жестоких вьюг, холодных ветров"

Отже, білі троянди — любов дитини, і не просто дитини, якщо ми згадаємо контекст, а сироти, тому що "Ласковий май" складався з інтернатівських дітей.

Вокаліст Юра Шатунов був сиротою, а автор слів і музики Сергій Кузнєцов, керівник музичної групи в дитбудинку, не мав батька. Виходить, "Білі троянди" — це алегорична пісня про покинутих дітей, ким, власне, і були її виконавці. Тому навіть шорсткості тексту та примітивність аранжування (хоча вона зроблена в модному тоді стилі євро-диско) працювали в плюс цієї речі, ще більше надаючи їй "сирітські риси".

Особливо сильним виходив в цьому сенсі рядок "так беззащитны шипы": всі знають йоржистість мешканців дитбудинків, але й кожному відомо, що це зворотна сторона вразливості.

У кліпі з Юрою Шатуновим безліч молодиків дарують дівчатам білі троянди на побаченні. А потім ми бачимо забуті букети. В результаті чиїхось нетривалих романтичних стосунків… народилася дитина. Але білими трояндами "люди украсили свой праздник на несколько дней", а потім покинули, залишивши в холоді самотності, без батьківського піклування. І особливо б'є в серці рядок: "Кто выдумал вас растить зимой, о, белые розы, и в мир уводить жестоких вьюг, холодных ветров".

У цій конкретній композиції біла троянда — символ покинутої дитини, й у пісні соціальний рівень перетинається із символічним: ось де другий план. І ось чому вона так сильно подіяла на юного Данилка, який сам зростав у неблагополучній родині. Виявляється, і в попсі можуть бути приховані прірви!

Ця композиція закликає божими вустами до милосердя до всіх залишених дітей. Звідси й назва гурту "Ласковий май" — як згадка про нездійсненний рай сімейного затишку. А якщо ширше, то в пісні заклик до милосердя до всіх людей, які відчували себе залишеними, позбавленими тепла та любові. А хіба хоч хтось не почував себе таким? Ось чому образ білих троянд, яких вели в мир жестоких вьюг", справив потужний емоційний вибух, що триває досі.

Не пригадаю, щоб, попри те, що це був реальний суперхіт (кажуть, "Троянди" гриміли навіть у Польщі), щоб цю пісню часто співали в ресторанах. Це тому, що небагато виконавців могли видати сирітський контекст Юрія Шатунова, якому на момент виконання цієї речі було лише 13 років. І стає зрозуміло, чому ліричний герой ці найбіліші троянди "целовать и гладить готов" — він бачить у них відбиток себе і бажає хоч трохи компенсувати тотальний холод, куди потрапили ці ніжні створіння.

Зауважимо, що тема безпритульних прозвучала на початку створення СРСР, оскільки було безліч сиріт — дітей, чиї батьки загинули під час Громадянської війни: згадаймо книги Макаренка на цю тему, фільм "Путівка у життя". А в 1991 році, внаслідок програшу в холодній війні, був зруйнований спільний дім — сімдесятирічна радянська держава, яку і "відспівали" сирітською піснею.

Менш відомі хіти гурту — "Розовый вечер", "Седая ночь", "Лето" — всі вони сприймалися в контексті сирітства. Навіть продюсер гурту, який приєднався до неї пізніше, Андрій Разін — теж був сиротою, його батьки загинули в автокатастрофі.

Але діти з "Ласкового мая" стрімко подорослішали. Вони змінилися — і їхня творчість втратила той особливий нерв, який чіпляв публіку. Учасники групи розбагатіли, проте найсильнішу юридичну хватку мав Разін, який викупив права на пісні і потім судився з вокалістом. Зі смертю Юрія Шатунова пішла ціла епоха "сирітської" творчості. Всі в ньому продовжували бачити того хлопця з 1980-х. Та він і не надто постарів: у свої 48 мав вигляд років на тридцять.

Щодо сьогодні, то Росія в Україні розв'язала вже "гарячу" війну: десятки зруйнованих міст, мільйони біженців, тисячі нових сиріт і тисячі розлук. Тому так вистрілила нещодавня композиція Alyona Alyona та Jerry Heil під назвою "Рідні мої" (4,3 млн переглядів на Youtube). В якій все те ж таки — оспівується особлива атмосфера рідного дому, куди лірична героїня не може потрапити через обставини.

Рідні мої, рідні мої

Я знаю, чекаєте у гості

Я вам обіцяла весною

Очима моргнула — а вже руда осінь…