День народження Енді Воргола. Як продати банку супу за $23 млн і пляшку "Коли" – за $35 млн

6 серпня народився батько поп-арту Енді Воргол (1928-1987). Цей американський художник слов'янського походження увійшов в історію, придумавши поняття "поп-ікони": яскраві зображення предметів ширвжитку чи знаменитостей за допомогою трафаретів. Незважаючи на простоту, роботи Енді Воргола — одні з найдорожчих у світі. У 2010 році "Велика банка супу Кемпбелл" була продана аукціоні Christie's за 23 мільйони доларів, а "Велика пляшка "Кока-коли" — за 35 млн. доларів.

Фокус пояснює, як ідеологія Воргола підняла вартість зображення таких начебто простих речей до нечуваної позначки.

Поп-арт та його ікон. Що винайшов американський художник Енді Воргол?

Поп-арт з'явився у Британії як пародійний арт-напрямок, що висміює суспільство споживання, "іконами" якого були магнітофони, авто, фастфуд. Енді Воргол, навпаки, став його оспівувати — причому з релігійною запопадливістю.

Енді Воргол — релігійний русин

Енді Воргол (справжнє ім'я Ендрю Воргола чи, швидше Варгола — Andrew Warhola) народився 6 серпня 1928 року в Піттсбурзі (США) і був четвертою дитиною в сім'ї іммігрантів-русинів із села в Карпатах (зараз — територія Словаччини). Батько — шахтар, мати — прибиральниця і художник-аматор. Вся сім'я майбутньої зірки була релігійною — вони стали в Америці парафіянами Русинської греко-католицької церкви. Воргол майже щодня відвідував літургії, і священик говорив, що Енді бував у церкві чи не щодня — наголосимо на цьому факті.

Ендрю Воргол закінчив Технологічний інститут ім. Карнегі за спеціальністю "художник". Далі все розвивалося досить логічно. Якою є формула середнього американця? Заповзятливий іммігрант — вигідне діло — збагачення (американська мрія). Куди митцю йти з метою збагаченням? Звісно, у рекламу. А де найбільше реклами? У Нью Йорку!

Там наш русин бере собі американський варіант написання імені Енді Воргол і досить швидко славиться як рекламний художник. Але Енді хотів перейти до іншої категорії — творців для вічності.

На арт-сцені в 1950-ті панували художники, що належали до американського абстрактного експресіонізму — Джексон Поллок, Марк Ротко та Віллем де Кунінг. На шпалерах їхні речі виглядали гармонійно, але ув'язнені в рами величезні абстрактні полотна дещо дратували обивателя — він не розумів, що це таке? Інша річ — комікси — там усе зрозуміло. Тому, прагнучи не знехтувати аудиторію, на початку 1960-х деякі художники стали переносити на полотно коміксну манеру — зокрема й Енді Воргол.

Поп-релігія Енді Воргола

І ось Енді Воргол зобразив на полотні "Кока-Колу". Але спочатку у стилі Джексона Поллока — у вигляді бризок. 1961 року знайомий галерейник Іван Карп сказав йому: "Я віддаю перевагу роботам без бризок. Взявся малювати в манері коміксів — йди до кінця". Воргол його послухав.

Отже, Воргол зобразив пляшку "Кока-Коли" — дуже лаконічно, без химерностей. Але чому саме "Колу"? Тут є головна таємниця ідеології поп-арту.

"У цій країні грандіозно те, що Америка породила нову традицію споживання — багаті купують ті ж продукти, що й бідні. Президент п'є "Колу", Ліз Тейлор п'є "Колу", і тільки подумай — ти теж п'єш "Колу", — пояснював Воргол: "Кола", яку п'є бомж, не краща і не гірша за ту, що поглинає президент, перед цим напоєм усі американці рівні.

"Кока-Кола" — маленький американський абсолют.

На полотні за назвою "Один долар" Енді Воргол намалював… 1 долар. Чому не сто? Бо така купюра могла опинитися в кишені і в жебрака, і в мільйонера.

У 1962 році готові 32 полотна Енді Воргола "Банка супу "Кемпбелл". Це знайома будь-якому американцю річ: кожні чотири з п'яти банок консервованих супів в Америці вироблені компанією "Кемпбелл" — це доступна для всіх їжа. І в липні 1962 року художник виставляє їх в галереї. Частина публіки сміялася, але сенсація трапилася — про цю виставку написали провідні американські медіа.

У тому ж 1962, невдовзі після смерті Мерилін Монро, Енді Воргол зображує її. Тому що Монро була кумиром як для солдатів, так і для конгресменів.

Енді Воргол — син греко-католиків русинів — чудово знав, що таке ікони і як вони пов'язані з вічністю та релігією. Перед святими, зображеними на них, усі парафіяни рівні.

Енді Воргол поєднує непоєднуване: рекламу та релігію. Формула його іміджу: релігія — реклама — поп-арт.

А ось формула винайденого ним твору: ікона — поп-арт — поп-ікона. Він так і називає свої полотна: поп-ікона "Кока-Коли", поп-ікона Мерилін Монро, поп-ікона одного долара. Це все близько і зрозуміло кожному у США. Поп-арт Енді Воргола починає популяризувати американські абсолюти для всього світу.

Енді Воргол та українські абсолюти

Воргол багато разів тиражував на полотнах одне й теж зображення, щоб цим "механічним" повторенням підкреслити міфічну природу своїх образів. Можна запропонувати й українські абсолюти, які б добре популяризували.

Наприклад, такі образи: ЗСУ, Роксолана, Тарас Шевченко, козак, боксери брати Клички, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, футболіст Андрій Шевченко, Голохвастов та Проня Прокопівна, Мавка із п'єси Лесі Українки тощо. З їжі — вареники та борщ. При грамотній розкрутці це все могло б поширюватися за кордоном не гірше за суп "Кемпбелл" або "Кока-Коли"!