Дюшан-фонтан. Ювілей головного провокатора XX століття, який кілька разів продав пісуар як фонтан

28 липня виповнилося 135 років від дня народження Марселя Дюшана (1887-1968) — художника, шахіста, інтелектуала, скандаліста й провокатора. Завдяки винятковій оригінальності своїх іронічних ідей Дюшан став однією з найвпливовіших постатей у мистецтві XX століття. Він визначив такі арт-напрями як американський експресивний абстракціонізм, поп-арт, мінімалізм, концептуальне мистецтво.

2004 року видатна газета "Дейлі телеграф" провела опитування серед лідерів британського арт-ринку. 500 художників, дилерів, критиків, галерейників сформували топ-5 творів 20 століття, які найбільше вплинули на подальший розвиток світового мистецтва.

Ось цей перелік.

Топ-5 творів ХХ століття, які справили найбільший уплив на розвиток світового мистецтва

1. Марсель Дюшан. "Фонтан".
2. Пабло Пікассо. "Авіньйонські дівчата".
3. Енді Воргол. Диптих "Мерилін".
4. Пабло Пікассо. "Герніка".
5. Анрі Матісс. "Червона кімната".

"Фонтан" Марселя Дюшана — це фарфоровий пісуар, виставлений на експозиції в США у 1917 році, він породив мистецтво реді-мейд ("готова річ"). Фокус спробує пояснити, як пісуар опинився на вершині мистецтва ХХ століття.

Марсель Дюшан народився 28 липня 1887 року в Нормандії (Франція) та був четвертим із семи дітей Люсі та Юджина Дюшан. Батько — нотаріус, дід — гравер, мати — художниця. Два старші брати й сестра теж подалися в арт. Батько та брати підтримали художню кар'єру свого сина. Але в Марселя виявилися здібності й до математики, що вилилося в пристрасть до шахів — він став професійним гросмейстером.

Марсель Дюшан, майстер іронічного перевертня

Переїхавши в Париж, Дюшан став заробляти карикатурами в газетах, де комедійний ефект часто був закладений у дотепній грі слів — каламбурах (як і зараз, утім) — цей прийом Дюшан застосовуватиме й на полі арту.

Марсель знайомиться з кубістами та майбутніми дадаїстами, товаришує з поетом і арт-критиком Гійомом Аполлінером, який обізвав ранні роботи Дюшана "потворно-оголеними". Йшлося про мальовниче полотно "Оголена, що спускається сходами (№2)".

Картина викликала перший скандал у житті Марселя Дюшана, але не останній. Дюшан лише зобразив голу дівчину в кількох проєкціях, як робиться в кресленнях із теоретичної механіки: дівчина йшла сходами і в кінці — падала (є такі варіанти цієї картини).

Однак у живопису це мало вигляд "звірячого" авангарду навіть для арт-революціонерів. Організатори Салону, де експонувалася "Оголена", попросили старших братів художника переконати його забрати полотно з виставки. Дюшан, стиснувши зуби, зняв "Оголену" зі стіни та відвіз додому на таксі. Але невдовзі вже "скандально відому" картину взяли на "Арсенальну" виставку — наш художник прославився. Але з того часу він завжди ставитиме собі запитання: що можна вважати мистецтвом і хто має привілей це вирішувати?

Поет Йосип Бродський визначав лірику як висхідну метафору — "її очі як бірюза", а іронію як низхідну метафору — "її очі як гальма". У Дюшана — все за низхідною, тому й "Оголена" падає зі сходів. В арті також важливий "ефект перевертня". Це колись щось низьке стає високим. Наприклад, свині й інша худоба в зображенні знаменитої української художниці Марії Приймаченко стають на полотнах божественно прекрасними — райдужні, у квіточках. Дюшан у своїх творах теж створював "ефект перевертня", але іронічний.

Після знехтуваного живопису Марсель Дюшан зайнявся конструюванням інсталяцій, перенісши на них із карикатур "гру слів". Наприклад, знаменита інсталяція "Велосипедне колесо" (1913) — це просто велосипедне колесо, прикріплене догори дригом до табуретки.

Тепер воно не землею "їде", а небесами. З легендарним пісуаром сталася приблизно та сама історія.

Сантехніку — на п'єдестал! Цирк імені Дюшана

Із початком Першої світової війни Марсель Дюшан поїхав у Нью-Йорк, де серед авангардистів про нього вже чули через "Арсенальну" виставку.

Тут відбулася нова арт-подія. Дюшан купив у магазині пісуар, перевернув його та підписав: R. Мuтт ("дурень"). За умовами виставки організатори мали виставити предмет, бо за це було заплачено. Але Рада експозиції, куди входив і сам Марсель Дюшан, відхилила експонат. Протестуючи проти цього рішення, Дюшан вийшов із Ради. А скандал спалахнув. І невдовзі "Фонтан" стали виставляти на інших експозиціях: хоч і сміючись, і крутячи пальцем біля скроні, але подивитися на "Фонтан" стікалися юрби відвідувачів. Нехай і цирк, але ж цікаво, що в них тут називають фонтаном. Смішно!

1917 року в Нью-Йорку дадаїсти — американець Мортон Шамберг і німкеня, баронеса Ельза фон Фрайтаг-Лорінгхофен — виставили на експозиції фото водопровідної труби під назвою "Бог" (1917).

Це явно теж іронічна метафора: чи водопровідна труба — бог побуту чи натяк, що в США бог — це вироби промисловості (Шамберг захоплювався естетикою промисловості ). Але у футуриста Маяковського теж було приблизно на цю тему: "А ви ноктюрн зіграти могли б на флейті ринв?" (1913).

Як бачимо, є зв'язок між одним предметом сантехніки й іншим. Однак сама назва назва "реді-мейд арт" (готовий, зібраний "із підручних матеріалів" витвір мистецтва) — однозначно за Дюшаном. Відома його ревнива фраза про баронесу: "Можливо, вона й винайшла реді-мейд, але саме я перетворив дитячий розіграш на філософію антимистецтва".

Те саме Дюшан зробив і з "Моною Лізою", лише прималювавши в 1919 році героїні найвідомішої картини світу ... борідку та вусики й назвавши "модифікований реді-мейд" LHOOQ. По-французьки це розшифровується так: "У неї гаряче між ніг". Блюзнір!

Тираж обмежений. Скільки "Фонтанів" у Дюшана?

Дюшан періодично житиме то в Нью-Йорку, то в Парижі. Перша репродукція "Фонтана" була зроблена Дюшаном у 1950 році, пізніше також у 1953 та 1963-му. Оригінальних — чотири штуки, як чотири "Чорні квадрати" Малевича, а всього "Фонтанів" зараз двадцять — інші художники постаралися. Звичайно, за дуже гарні суми.

Коли Дюшану вже вдалося стати частиною історії мистецтва, йому різні світові музеї замовляли репліки тих чи інших його реді-мейдів. В основі — речі масового виробництва, які, зрозуміло, завжди були іронічними метафорами. Коли його запитували, що ж, окрім контексту, робить ці речі особливими, Дюшан відповідав: "На них стоїть мій підпис, і їх існує обмежена кількість".

Варто розповісти про причетність Дюшана до виникнення художнього стилю — американського експресивного абстракціонізму. У його основі — теж мислення, засноване на іронічних парадоксах. Не любов і інше почуття, а винахід ідей. Сюрреаліст Андре Бретон підкреслював інтелект Дюшана та його здатність бачити "серцевину будь-якої ідеї":

"Це розум із тих, що стоять біля витоків будь-якого сучасного руху", — говорив Бретон про Марселя Дюшана.

"Фреска" на полотні. Як Марсель Дюшан допоміг Джексону Поллоку

Знаменита галеристка Пеґґі Ґуґґенгайм у 1943 році замовила авангардисту Джексону Поллоку розмалювати стіну у своєму маєтку, уклавши з ним контракт і пообіцявши організувати його персональну виставку. Стіна була приблизно 6 метрів на 2,5 — майже 18 квадратних метрів. Вистачає роботи!

Дюшан, щоб полегшити художнику життя, запропонував видати йому полотно такого розміру, щоб він міг працювати в майстерні. Та й потім полотно можна буде переносити й перепродувати, що вигідно з комерційних міркувань. При цьому картині Дюшан заздалегідь вигадав іронічну назву "Фреска". Диявольська винахідливість!

Щоб натягнути полотно потрібного розміру, Поллоку довелося зруйнувати стіну між двома кімнатами. Пеґґі дала йому повну свободу в сюжеті, техніці та в матеріалах. Але довгі тижні художник просто сидів у студії, дивлячись на "величезне, але страшенно захопливе" чисте полотно й потихеньку став іти в запій — любив він закладати за комір.

Існує версія, що Марсель Дюшан і тут врятував Поллока, порадивши йому просто розстелити полотно на підлозі та розливати на нього фарбу. Так робив відомий художник і дизайнер Аршиль Горкі (вчитель Поллока) — наливав фарбу на полотно на підлозі, а коли вона застигала, подряпував на шарі фарби якийсь малюнок. Але картини Горкі були скромних розмірів.

Поллок однак став не лити, а розбризкувати фарбу по полотну, через що його арт-напрямок назвуть "краплинним живописом", а самого Джексона Поллока — "розбризкувачем". Так винайшли новий авангардний напрямок — американський абстрактний експресіонізм, який став сенсацією на Венеційській бієнале 1950 року. Ці роботи сьогодні коштують десятки мільйонів доларів.

У результаті Поллок нібито за одну ніч закінчив свою "Фреску", по-шаманськи бігаючи по полотну та розбризкуючи фарбу. Величезне готове полотно (6,04 на 2,43 метра) не помістилося в маєтку Пеґґі. І за порадою того ж Дюшана його трохи підрізали: звісно, жодної художньої якості "Фреска" від цього не втрачала — сплески та лінії по всій її площі були однаковими. З того часу гігантські розміри картини стали відмінною особливістю поллокської творчості.

Як ви розумієте, і король поп-арту Енді Воргол, який почав виставляти реальні консервні банки із супом, а також зображати пляшки кока-коли, теж взяв суть ідеї в Марселя Дюшана.

Тільки той працював в іронічній манері, а Енді Воргол навпаки — із зображення предметів масового виробництва зробив культ, винайшовши поп-ікону в сучасному розумінні цього слова.

Сподіваюся, ви зрозуміли, чому лідери арт-ринку поставили "Фонтан" на перше місце — з нього багато чого "витекло" у ХХ столітті.

Важливо

Охоронець поліз у палаючий музей. Як у Іванкові рятували шедеври Примаченко під час окупації