"Мирний 21". Новий фільм Сеїтаблаєва про подвиг прикордонного загону, який першим дав бій РФ

Режисер Ахтем Сєїтбалєв, який зняв найуспішніші національні фільми-екшн — це "Кіборги" (2017) та "Захар Беркут" (2019), представив публіці прем'єрну картину "Мирний 21". Якщо "Кіборги" — знакова військова драма (ми порівнювали її з "Суцільнометалевою оболонкою" Стенлі Кубрика), а "Захар Беркут" — розважальний історичний блокбастер, то "Мирний 21" — щось посередині. Тут сюжет побудований на документальній основі — про бій у червні 2014 року Луганського прикордонного загону проти сепаратистів та російських диверсантів: Україна вперше здійснила збройну відсіч РФ. У фільмі майстерно переплетені три лінії: військова, шпигунська та лірична — остання з комедійними елементами. Тож "Мирний 21" — це військова драма, шпигунський трилер і ромком в одному флаконі.

Фокус вважає, що з таким набором фільму всі шанси на успіх у масового глядача.

Власне, образ головного героя, командира прикордонного загону Олександра Авдєєва (актор Андрій Самінін) ґрунтується на особистості полковника ЗСУ Сергія Дейнека, який у червні 2014 року очолював Луганський прикордонний загін. Мирний, 21 — реальна адреса бази прикордонного загону — за назвою кварталу, де він був розташований у Луганську. Бійці загону дали бій сепаратистам та російським диверсантам, які перевершували особовий склад бази — і за кількістю, і за військовою технікою. Є й прототип губернатора самопроголошеної так званої "ЛНР" Валерія Болотова — у фільмі Молотов (Ігор Димов).

"Мирний 21" — трагічне та смішне

Вважається, що з цих боїв, що відбувалися 2-4 червня 2014 року, почалася збройна відсіч України, щоб перешкодити РФ розколоти нашу територію. У фільмі звучить фраза: "Ми не повторимо те, що було у Криму".

Структура стрічки "Мирний 21" (бюджет 31 млн грн.) схожа на ту, що зробив Джеймс Кемерон у "Титаніку" (1997): реальні трагічні події, у центрі яких — любовний трикутник. Тому у фільмі хоч і чимало героїзму, але є й лірика. Але вона з ухилом не в мелодраму, а в комедію: для деяких глядачів буде дивно, але у "Мирному 21" — гумору взагалі хоч греблю гати. Наприклад, квапливе вискакування в наготі лейтенанта-коханця Влада (Євген Ламах) на вулицю через балкон від своєї дівчини Олі (Марія Штофа) під грізне бігання по квартирі зі рушницею її злісного татуся (Віктор Жданов).

Потім ця чудова дівчина зустрічає іншого лейтенанта прикордонних військ — сина-невдаху столичного олігарха Сергія (Максим Девізоров) з позивним "Добер". Обидва вони дуже безпосередні та сексуальні, тому не могли не сподобатися один одному. Тим паче, Серьога схильний до широких жестів, що не може не підкупити дівоче серце.

Взагалі стосунки всередині цього трикутника — великий успіх фільму, вони викликали живу реакцію залу: від сміху до співчуття. Це все грамотно вплетено у політику: тато Олі — активний помічник самопроголошених збройних формувань у Луганську. Відчутно серйозну сценарну роботу, у сценаристах значаться троє: Ярослав Яріш, Сергій Касторних, Анатолій Коцюрба.

"Мирний 21" рясніє яскравими ліричними епізодами на межі комізму, пов'язаними і з іншими героями стрічки. Наприклад, вічно зайнятий полковник Авдєєв любить спостерігати за своєю дружиною (Зоя Власенко) прямо з робочого кабінету у знятий зі зброї оптичний приціл. І вона це знає, фліртуючи із чоловіком. Це як би їхній такий таємний романтичний спосіб спілкуватися.

Територія мистецтва та війни

Все вищеописане дуже прикрашає картину і робить її насиченою з художньої точки зору. На брифінгу на питання Фокусу про те, чи допоміг йому в плані достовірності досвід служби в ТрО, Ахтем Сеїтаблаєв сказав: "Режисер працює на території мистецтва, де діють дещо інші закони, порівняно з життям". І він має рацію — у фільмі гармонійно поєдналися кілька жанрів, режисер зробив парадоксальний мікс: військової драми, шпигунського трилера та ромкому.

Щодо актора Олексія Тритенка ("Я працюю на цвинтарі", "Чорний ворон", "Крути. 1918"), то на подібне запитання Фокусу: як служба в ТрО змінила його погляди, він відповів просто: "Ніяк. Тільки стали жорсткішими. На війні є чорне та біле. Без півтонів".

Одна з основних ліній фільму "Мирний 21" — це, звичайно, прийняття на себе відповідальності Авдєєвим за рішення дати бій сепаратистам. Промова полковника напередодні штурму, що будь-хто може піти з бази — кульмінаційний пік. При тому, що це звернення до бійців історично достовірне. Але на базі залишились усі, навіть медсестра.

Основне посилання фільму "Мирний 21"

І все ж таки ключовий персонаж стрічки — не Авдєєв, а Добер. Тут ідея "Мирного 21" перетинається із сильним українським військовим екшеном "Снайпер. Білий ворон". Там пацифіст із помсти став снайпером, а тут хлопчина проходить школу мужності. Сергія постійно у прикордонному загоні "кришує" тато — столичний олігарх, тому лейтенанту списують численні косяки. Але все-таки у хлопця нутро не гниле і коли починаються бойові дії, він виявляє себе з кращого боку.

Формула картини "Мирний 21": офіцер-нехлюй — подвиг у надзвичайній ситуації — професійний воїн (образ — дія — трансформація).

Щемляче у сприйнятті стрічки працює і той факт, що актор Павло Лі ("Черкаси", "Тіні незабутих предків"), який зіграв у фільмі одного з героїчних бійців, загинув 6 березня 2022 року смертю хоробрих. Павло став волонтером і вивозив людей із окупованого на той момент Ірпеня, його машину розстріляли окупанти. Павлу Лі було лише 33 роки.

Зазначимо ще персонажа та акторську гру Олексія Тритенка. Актор тут прямо вийшов на міф, його поголений помічник Молотова — просто "ополченський" демон.

Голений, грізний, у бронежилеті чи тільняшці, Тритенко у цій ролі нагадував демона революції — поета Володимира Маяковського, про якого Джонні Депп зауважив: "Мене вразили його голений череп і зле обличчя". Так само, як і поет революції, герой Тритенко — лише здається простим. У нього закладено один із вибухових перевертнів фільму. Ймовірно, на сьогодні — це найкраща роль актора.

Щодо стрічки — вона зроблена дуже професійно, з розрахунком на великий успіх глядачів. З мінусів — дещо затягнуте очікування зіткнення. Із плюсів — загалом картина викликає приплив оптимізму та впевненість, що українці зможуть усе.