Ювілей "Титаніка". Фільм про кохання і катастрофу міг у прокаті піти на дно через одну вагому причину

На виробництво фільму "Титанік" (1997) витратили більше грошей, ніж на створення того ж злощасного пароплава. Вартість корабля була $7,5 млн, що в перерахунку на сьогоднішні гроші — $150 млн, а бюджет картини склав $200 млн. Водночас керівництво компанії 20th Century Fox очікувало на провал. І не без підстав. Режисер Джеймс Кемерон розумів це, як ніхто інший.

Фокус розповідає, що ж було "слабкою ланкою" у цій картині, яка взяла в результаті 11 "Оскарів" і $2 млрд, і що так змушувало хвилюватися її творців.

Про катастрофу британського океанського лайнера, що 1912 року зіткнувся з айсбергом, унаслідок якої з 2200 осіб, які перебували на борту, загинуло 1500, і до Кемерона було написано кілька книжок і знято кілька фільмів, документальних і художніх. Ця катастрофа давно стала знаковою подією XX століття і символом людської самовпевненості, яка може бути розтрощена буквально за дві з лишнім години: саме стільки тримався на воді " нетонучий", як його рекламували, гігант суднобудівної промисловості.

"Титанік" Джеймса Кемерона. Надмірно мелодраматична історія

Джеймс Кемерон — людина старанна. Він вивчив долі тих, хто був на кораблі тієї злощасної ночі – зіткнення з айсбергом сталося о 23:40. Режисер неодноразово бував на місці катастрофи в Атлантиці та 12 разів занурювався до останків "Титаніка". Зняв про це документалку. У деталях уявляв катастрофу. І заручився підтримкою студії – зняти художню стрічку про загибель "Титаніка", розуміючи, що основне, що має зачепити глядача, – це любовна історія. Однак саме вона у Кемерона вийшла дуже мелодраматичною і сентиментальною до оперетковості. Чому?

Тому, що практично всі персонажі фільму були списані з реальних учасників катастрофи, крім центральних – бідного, але веселого та безпосереднього художника Джека Доусона (Леонардо Ді Капріо), багатої нареченої Рози Бьюкейтер (Кейт Вінслет) та її цинічного нареченого-бізнесмена Каледона Хоклі ( Біллі Зейн).

Тут із реальності були дуже умовні штрихи. Нема за що зачепитися.

На "Титанік" справді випадково потрапив якийсь італійський художник Еміліо Порталуппі — квиток він виграв у карти. На борту лайнера Еміліо закохався у багату, але заміжню даму Мадлен Астор, яка мандрувала разом з чоловіком – мільйонером, підприємцем, військовим. Мадлен була на п'ятому місяці вагітності. За словами деяких дослідників, одного вечора Мадлен запросила Порталуппі на вечерю, після чого між ними почався роман.

Не дуже розумію, що там міг бути за роман, коли вона на п'ятому місяці? Еміліо, між іншим, був не молодий – йому виповнилося на той момент 33 роки. Зрозуміло, що Мадлен могла захопити людина богеми, на противагу чоловікові – підполковнику. Але саме чоловік і загинув, не ліз у човни з жінками та дітьми, а ось Еміліо врятувався. За деякими даними, він проліз на шлюпку в жіночій сукні. Романтично? Не дуже.

А Кемерону треба, щоб його Джек героїчно загинув. Він так відповів усім "рятівникам" персонажа Ді Капріо.

"Відповідь на це питання дуже проста. Він на 147-й сторінці сценарію, — якось вибухнув Кемерон тирадою, — Джек помирає тому, що мав померти. Нам залишалося вибрати, як, придумати художній прийом. Я думаю, це так безглуздо, що ми обговорюємо це через два десятки років, але, в той же час, це показник того, що фільм дійсно захопив аудиторію великого кохання і втрати. Джек мав померти. Впала б на нього балка, димова труба або потонув би, неважливо".

Жорстко! Так. Чому? Тому, що всім нам потрібно було захопитися абсолютно мелодраматичною історією кохання зі смертю у фіналі, а це майже мексиканський серіал.

Судіть самі: Джек рятує Розу, коли вона зібралася викинутися з судна, бо хотіла накласти на себе руки (це що, іронія — робити це на "Титаніку"?), настільки їй не подобався її заможний, молодий і привабливий наречений.

А митець підскочив, урятував, відмовив. Потім свої картини показав (невибагливо і трохи химерно-солодкувато намальовані рукою самого Кемерона). Її саму зобразив. Роза йому тепер як муза.

Потім Джек і Роза (Ді Капріо та Кейт Вінслет) кохаються. Згодом ревнивий наречений підкидає художникові алмаз у кишеню, звинувачуючи в крадіжці (!). Це взагалі можна дивитися без знизування плечима, якби не катастрофа?

Ось! Тут і відповідь! Катастрофа все спише. Її розмах і страх перекривають всі можливі масштаби. І тут Джеймс Кемерон викладається на повну.

Як знімали "Титанік" Джеймса Кемерона: макет один в один

Бюджет блокбастера планувався $110 млн. Джеймс Кемерон його перевищив на $90 млн тому, що (тримайтеся за крісло) він побудував макет "Титаніка" в натуральну величину! За оригінальними кресленнями пароплава. Його робила ірландська суднобудівна компанія Harlandand Wolff — та сама, що будувала справжній "Титанік".

На узбережжі Розаріто в Мексиці, за 40 кілометрів від мексикано-американського кордону, було зроблено павільйон з величезним басейном, об'єм якого становив близько 80 мільйонів літрів. У цей супербасейн і помістили макет "Титаніка" завдовжки 231 метр, справжній корабель був лише на три десятки метрів довшим.

Величезний корабель був відтворений у найдрібніших подробицях. Навіть малюнок на порцелянових тарілках! А що там говорити про головні сходи пароплава.

Що цікаво, якщо макет корабля був трохи меншим за оригінал, то знамениті сходи навпаки – на 10% більші, ніж оригінальні: у 1912-му були люди рівно на 10% менші на зріст, ніж люди кінця 20 століття. Біля цих сходів і грав той же легендарний оркестр. Музиканти намагалися заспокоювати пасажирів під час посадки в шлюпки.

Диригента та скрипаля звали Воллес Хартлі. Йому було 33 роки. Напередодні поїздки він зробив пропозицію руки та серця своїй дівчині Марії Робінсон. Жоден із музикантів не вижив. Коли їх почала змивати хвиля, Хартлі, тримаючись за поручні на даху парадних сходів, промовив: "Панове, я прощаюся з вами!". Фінальною композицією оркестру став гімн "Ближче, Господь, до Тебе". Рятувальники виявили тіло Хартлі у відкритому океані за десять днів після загибелі судна. До його грудей була прив'язана скрипка, на тильній стороні її був напис, який свідчив про те, що скрипку Воллесу подарувала його наречена Марія Робінсон.Інструмент загиблого нареченого їй передали, а Марія, зі свого боку, пожертвувала його британському відділенню релігійної організації "Армія порятунку". У процесії, яка проводжала Гартлі на цвинтар, було 40 000 людей… Зрозуміло, до фільму Кемерона увійшов тільки епізод із героїчною грою музикантів.

Але перфекціонізм Кемерона не знав меж у зображенні документальних деталей. Навіщо йому це? Цією достовірністю режисер переконує нас у правдивості любовної лінії з Джеком і Розою. Тому, коли дівчина вискакує зі шлюпки і кидається на корабель — виручати заарештованого за фальшиву крадіжку діаманта Джека в каюту, де по коліно води, — ти беззастережно віриш у це: поряд немало людей на кораблі, що тоне, здійснюють подібні подвиги.

Тому й така безнадійно зворушлива сцена, коли на уламках дверей (прискіпливий Кемерон відтворив навіть двері з "Титаніка" по фото) пливе Роза, а Джек — поруч. А потім, під плач залу, сили покидають його.

Формула "Титаніка": мелодраматичне кохання + справжня катастрофа = справжнє кохання.

Саме тому ми обливаємося сльозами наприкінці. І готові пробачити романтичні жести,що вже зашкалюють, на кшталт жбурляння у воду старенькою Розою алмазу "Серце океану". Після всього, що ми бачили в цій картині — в цій системі координат можливо все.

Однак тільки прем'єра фільму "Титанік" могла показати: чи повірять глядачі цій любовній історії? Раптом вони вирішать, що це "занадто"? Але хвилювання виявилися марними: на сьогодні у картини касові збори $2,1 млрд.

"Титанік": науковий експеримент у рамках мистецтва

Останні 25 років кінофани допікали Кемерона питанням: "А чи міг би врятуватися герой Ді Капріо, якби і він заліз на двері до Рози?" Щоб відповісти на це питання, режисер зняв для National Geographic документальний фільм "Титанік: через 25 років". Кемерон відтворив фінальну сцену з фільму в лабораторії, що вивчає вплив холоду на людину. Досвід із каскадерами показав, що Джек міг залізти на двері, проте дерево не витримало б двох. Можливий ще один варіант: Роза віддала б йому рятувальний жилет.

"Джек міг би вижити, але є багато умов, а саме: він не став би робити нічого, що могло б поставити під загрозу життя Рози", — сказав Джеймс Кемерон. Герою Ді Капріо судилося загинути у будь-якому разі.

Ось так двох вигаданих персонажів у фільмі геній Кемерон зробив на екрані справжнісінькими. І, підбиваючи підсумок дискусії про долю Джека, режисер зауважив: "Те, що ми зробили, і називається мистецтвом". Не заперечиш!

Важливо

Що попросить Тільда Свінтон у джина. Чому потрібно дивитися фільм "Три тисячі років бажань"