Топ-5 фильмов с Аль Пачино. Почему при появлении этого актера на экране всегда становится страшно

Поява одного з трьох голлівудських акторів-хижаків – Джек Ніколсон, Роберт де Ніро та Аль Пачіно – на екрані для мене означає небезпеку. Але перший постійно жартує та його хижацькі замашки прикрашають гумор. Другий, напевно, найтепліший із трійці — і його фірмова посмішка здатна розтопити чимало сердець глядачів (і не важливо, скільки Роберт де Ніро перед цим вбив ворогів). А ось що стосується немиготливого погляду третього, то в ньому прозирає такий холодний вогонь, що одразу розумієш: пощади не чекай. Аль Пачіно миттєво після "Хрещеного батька" (1972) став зіркою, а потім продовжував з блиском грати злочинців, копів та військових. Але тінь Майкла Корлеоне у них була завжди – навіть у позитивних героях.

"Хрещений батько"/The Godfather (1972): із солдата – у спадкоємці злочинного клану

Роман Маріо П'юзо "Хрещений батько" вийшов у 1969 і наробив багато галасу. Там розповідалося про життя могутнього мафіозного клану в США — американсько-італійської сім'ї, де панував дон Корлеоне. На написання книги Маріо П'юзо надихнули публічні свідчення мафіозо Джо Валачі, які транслювалися на початку 1960-х по ТБ. Роман про мафію миттєво став бестселером.

Фільм "Хрещений батько" взявся знімати режисер Френсіс Форд Коппола. Він запросив Аль Пачіно на роль сина дона Корлеоне, побачивши його в ролі наркомана в не дуже сьогодні відомому фільмі "Паніка в Нідл-парку" — другому в кар'єрі Пачіно.

Всі боси студії Paramount, як і продюсери фільму, були проти: маленький актор, невиразний. Але Коппола ліг на амбразуру та переміг.

За сюжетом Дон Віто Корлеоне видає заміж доньку. У цей час із війни повертається його улюблений син Майкл. Останній не бажає мати нічого спільного з кримінальним сімейним бізнесом, але на Віто Корлеоні відбувається замах. І мимоволі Майкл вплутується в жорстку гру, бажаючи помститися за батька.

Фішка картини в одному: Майкл із благородного (начебто) ветерана війни перетворюється на нещадного нового ватажка кримінального клану. Сам момент трансформації відбувся, коли він на зустрічі в ресторані з організаторами замаху на батька, стріляє їм у голови – впритул.

Мій батько, професор, доктор технічних наук випадково потрапив у 1970-х на фестивальний показ "Хрещеного батька" (у СРСР стрічка не виходила в широкий прокат). І батько з розширеними від збудження очима розповів своєму маленькому синові (мені, тобто): "Там один тип дістає пістолет і стріляє противнику прямо в лоб". Я пам'ятаю цю "кінознавчу розповідь" досі. Що не дивно: ця жорстка сцена увійшла до анналів світового кіно і стала точкою неповернення для Майкла Корлеоне, який ставав все жорстокішим карателем як чужих відступників, так і своїх.

До чого призводить дотримання закону "око за око" — вже ясно у продовженнях першого фільму: "Хрещений батько 2" (1974) та "Хрещений батько 3" (1990).

"Серпіко"/Serpico (1973): один у полі воїн

"Серпіко", як і "Хрещений батько", ґрунтується на реальних подіях, викладених у книзі. Тут Аль Пачіно вже грає роль чесного копа, який іде проти корумпованих колег, які прикривають торгівлю наркотиками. Актор тут із густою бородою та вусами, як і прототип його ролі — Френк Серпіко.

У цій історії також є постріл впритул. Але навпаки: жертва – сам Серпіко. У момент протистояння між Серпіко та наркоторговцем офіцер поліції був поранений пістолетним пострілом: куля потрапила в щоку Серпіко, пошкодивши верхню щелепу. Рятували від поранення Френка не колеги, а інші – більш зацікавлені, щоб він вижив.

У фільмі звучить така розмова героя з одним із вищих чинів поліції:

— Ми не виносимо сміття з хати.

— У цьому й біда.

Аль Пачіно запросив прототипа свого героя, Френка Серпіко, пожити у його будинку в Нью-Йорку. Коли Аль Пачіно запитав Френка про мотиви, що спонукали його піти на такий ризикований крок з викриття вищих чинів поліції, той відповів: "Що ж, Аль, не знаю. Якби я не вчинив так, то ким би я тоді був, слухаючи музику?".

Мабуть, музика для нього — щось на зразок Господа Бога.

Аль Пачіно недаремно так докладно розпитував Френка: за цю роль актор уперше отримав "Золотий глобус". Зняв фільм майстер соціально-гострого детектива Сідні Люмет (12 розгніваних чоловіків).

"Обличчя зі шрамом"/Scarface (1983): вірний собі до кінця

Але недовго Аль Пачіно тішився "хорошими" ролями — знову йому дали відірватися в ролі злочинного кубинця в ремейку класичного бойовика гангстерського "Обличчя зі шрамом" (1932). Зняв його Браян Де Пальма, якого спочатку за цей фільм критики змішали із брудом, а потім визнали класиком. Чому? Мабуть, за романтизацію гангстера.

Кубинський злочинець Тоні Монтана на початку вісімдесятих прибуває до Маямі. Він хоче розпочати нове життя, але незабаром знову вплутується в темні справи, пов'язані з наркотиками та вбивствами. Жорсткий характер і швидкий розум дозволяють Тоні піднятися на вершину злочинного світу. Його гасло: "У мене є яйця та моє слово".

Окрім іншого, Тоні рухає вгору його лють, але одного разу він не вбиває намічену жертву, пошкодувавши дітей. З цього моменту на нього оголошено полювання. Однак той існує за принципом: ви можете вбити мене, але не перемогти.

Аль Пачіно цю роль називає улюбленою.

"Запах жінки"/Scent of a Woman (1992): кодекс джентльмена

Роль сліпого підполковника — сходинка у кар'єрі Аль Пачіно: він отримав нарешті за неї "Оскар". Картина – гідний ремейк визначного італійського фільму.

Герой Пачіно — сліпий, багатий, харизматичний. Студент Чарлі знаходить собі підробіток: він повинен доглядати сліпого відставного військового Френка Слейда, поки родичі у від'їзді на День подяки. З'ясовується, що Френк не планує сидіти вдома. Герої вирушають в дивну та захопливу поїздку, яка змінить їхнє життя. Слухати їхні діалоги – насолода.

— Ви дуже любите жінок, полковнику. — О, найбільше у світі. Тільки потім, далеко, на другому місці — "Феррарі"…

— У тобі є цілісність, Чарлі. Не знаю, чи пристрелити тебе, чи всиновити?

— Немає нічого страшнішого, ніж людина без душі. Адже протезів душі немає.

— Жінки… Поки ти відчуваєш їх, ти живеш.

Чарлі та підполковник повертаються до Нью-Гемпшира. У школі готується засідання дисциплінарного комітету, яке нагадує судову розправу. Однокурсник Чарлі злякався і під тиском багатого батька настукав на своїх приятелів. Чарлі не здається. Директор, бачить, що Чарлі не має наміру поступатися, погрожує вигнати його із закладу. Підполковник, що з'явився на засідання, виступає з найяскравішою промовою і перевертає громадську думку на користь свого супроводжуючого. Мова у виконанні Аль Пачіно – кодекс джентльмена.

"Сутичка"/Heat (1995): коса на камінь

Нарешті, два монстри, Аль Пачіно та Роберт де Ніро перетнулися на екрані в кримінальному бойовику: Аль Пачіно в ролі копа, де Ніро – мафіозі. Актори разом уже знімалися разом у другій частині "Хрещеного батька", але тоді шляхи їхніх героїв розійшлися. А тут знайшла коса на камінь.

У банді Ніка Макколі старі товариші, які завжди допомагають один одному, і тому всі їхні пограбування проходять успішно. За їхні лови береться найкращий детектив Лос-Анджелеса Вінсент Ханна.

Звісно, у цьому класичному бойовику не обійшлося без пострілу в голову. Тільки з відстані, а не впритул. І в цьому випадку Аль Пачіно застрелив бандита, який схопив дівчинку як заручницю. У Пачіно рука не здригнулася.