Маршу Мендельсона — 180. Чому культовий твір уперше прозвучав на весіллі Осла та Цариці
14 жовтня 1843 року вперше прозвучав "Весільний марш" Фрідріха Мендельсона в комедійній сцені весілля Осла і Цариці ельфів.
Найвідоміший твір Фелікса Мендельсона (1809 — 1847) написаний для вистави за комедійною шекспірівською п'єсою "Сон літньої ночі". Мендельсон написав до неї популярну музичну увертюру, коли йому було 17. Але, за два десятиліття, на прохання прусського короля Фрідріха Вільгельма IV (який запросив композитора в Берлін на посаду капельмейстера), він дописав до "Сну" десять номерів, зокрема марш. Він звучить під час одруження цариці Титанії та Осла, а точніше ткача, голова якого була чарівним чином перетворена на ослячу. Фокус розбирається з історичним та символічним контекстом твору, під звуки якого одружуються мільйони пар. А дійсно в чомусь будь-який наречений — це чоловік, який втратив голову, а будь-яка наречена — королева.
Конкуренція двох весільних маршів
Написаний "Весільний марш" був жартома, проте через чотири роки після прем'єри його вирішили використати всерйоз, як музику для одруження: 1847 року мешканці провінційного англійського містечка Тівертон Дороті Кер'ю і Том Деніел поєдналися під нього шлюбом. А масштабної популярності марш Мендельсона в цій якості набув 1858-го, коли відбулося весілля принцеси Вікторії та кронпринца Фрідріха. На тій церемонії, коли наречену вели до вівтаря, звучав весільний хор з опери Вагнера "Лоенгрін" (у США і в більшості країн Європи цю композицію Вагнера теж називають "Весільний марш").
А коли пара виходила з храму — вже гримнув марш Мендельсона.
І це було логічно. Музика Вагнера — така велично-урочиста, а Мендельсона — радісніша й бадьоріша — наче вже пролог до весільного застілля.
У світі обидві композиції ніби конкурують.
На Заході віддають перевагу Вагнеру, в Україні, як і в багатьох пострадянських державах — першість за Мендельсоном. Чому? Тому що 70 років не вінчалися. Навіщо цей майже "церковний" хор (хоча ця річ із "Лоенгріна" теж частіше зараз виконується в симфонічній версії).
В Ізраїлі, до речі, знову перемагає Мендельсон. По-перше, тому, що Мендельсон — німецький композитор єврейського походження, а по-друге там принципово не виконують Вагнера, як улюбленого композитора Гітлера. Але що стосується США, то там є той самий варіант, який був на весіллі британської принцеси Вікторії та кронпринца Фрідріха: на початку церемонії — "Лоенгрін", у фіналі — марш Мендельсона.
Втратити від любові голову
Але повернемося до історії "Весільного маршу" Мендельсона.
34-річний Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон-Бартольді 1843 року серед інших музичних номерів для п'єси "Сон літньої ночі" за Шекспіром написав і "Весільний марш". На який сюжет? Ця музика ілюструє сцену, де зачарована цариця ельфів Титанія раптом закохується в "не високошляхетного" ткача на ім'я Моток, якого самого зачарували, перетворивши його голову — на ослячу. І це має символічний вигляд: у чомусь будь-який наречений — це чоловік, що втратив від кохання голову, чи то пак — розум — це віслюк, а будь-яка наречена — це королева весільного свята.
Зауважимо, що тільки з 1959 року в Україні (тоді УРСР) з'явилося офіційне виконання маршу Мендельсона — з повсюдним відкриттям Палаців одруження, де було запроваджено урочисту весільну церемонію в супроводі "Весільного маршу". До цього в РАГСах просто "розписувалися" перед весіллям. Тепер же ми собі не уявляємо одруження без відомої мелодії Мендельсона: цей марш у нас міцно асоціюється з весільною церемонією.