"Роузи" з Бенедиктом Камбербетчем: рецензія на комедію про руйнівний успіх
В Україні стартував показ римейка фарсової комедії 1980-х років — "Війна Роуз", знятої за однойменним романом Воррена Адлера. У новій версії роль Майкла Дугласа взяв на себе Бенедикт Камбербетч ("Шерлок"), а героїня Кетлін Тернер дісталася британській актрисі Олівії Коулман.
Фокус побував на прем'єрному показі і розповідає, що вийшло з фільму під час заміни одних геніальних акторів на інших, та ще й у декораціях 2025 року.
Якщо говорити про сюжет загалом, картина, як і раніше, оповідає про руйнівний ефект від грошей і успіху, які здатні "вбити" навіть найміцніший шлюб і перевернути ідеальні стосунки з ніг на голову.
Творці картини досліджують, що буває, коли влада і фінансова перевага в сім'ї переходить від одного з подружжя до іншого, і на перший план виступають зовсім не кохання і порозуміння, а его і конкуренція між колись закоханими одне в одного людьми.
І як зміна ролей і впливу в союзі здатні розкрити в знайомих і коханих людях несподівані якості і, м'яко кажучи, недоліки.
Картина починається зі сцени сеансу терапії подружжя у психотерапевта. Коли психолог запитує про десять речей, які Айві і Тео подобаються одне в одному, вони починають обмінюватися образами в стилі: "Я б краще жив із нею, ніж із вовком".
І хоча психотерапевт явно шокований, парочку такий обмін люб'язностями явно заводить.
Нова версія екранної парочки (Камбербетч і Коулман) — дуже непогано справляється зі своїми "обов'язками", але перед нами — суто британська версія історії про сімейну ворожнечу. Холодна стриманість, навіть у найагресивніших сценах, замість палючої люті, яку зіграли Тернер і Дуглас у 1980-х роках. Часто пасивна агресія замість відкритої запальної ворожнечі.
Крім того, фільм Денні де Віто став таким собі продовженням фільму "Роман з каменем" — хіта 1980-х років, який запалив екранну (і не тільки) пристрасть акторів, від якої буквально летіли іскри.
У палке кохання Камбербетча і Коулман повірити не так просто. Радше, у версії режисера Джея Роуча ("Знайомство з Факерами") перед нами союз зрілих людей, яких об'єднує сарказм і почуття гумору набагато більше, ніж яскраві взаємні емоції. Тому бурхливий секс, з якого почався роман головних героїв, виглядає швидше фарсом, ніж хімією закоханих.
Інакше кажучи, якщо узагальнити сказане, Бенедикт Камбербетч і Олівія Коулман, скоріше, з гумором розігрують фарс, що імітує спекотні емоції, ніж проживають їх на екрані. Видно, що актори потішаються над своїми героями. Вони втілюють не пристрасть, а сатиру пристрасті. Не бурхливий секс, а іронію над пристрасними сценами в кіно.
Фільми Денні де Віто та Джея Роуча мають контурно один сюжет, але, на виході, картини вийшли настільки різними, що порівнювати їх майже неможливо. Ці стрічки, наче втілення конкуренції американської палкості та свободи проти британської холодності та манірності, що приховують вулкан емоцій, про які можна лише здогадуватися.
Нагадаємо, раніше Фокус писав про фільм "Еддінгтон" режисера Арі Астера, в якому на тлі пандемії коронавірусу розгортаються пристрасті в маленькому містечку в пустельному штаті Нью-Мексико.
Ми також писали, чому "Фантастична четвірка" виявилася по-справжньому фантастичною.