YouTube на стежці війни. Як Україна збирається використовувати відеоплатформу проти РФ

Врегулювання роботи соціальних платформ — звичайна світова практика. Однак після того, як міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров заявив, що збирається обговорити з компанією Google можливість відкриття представництва YouTube в Україні, у багатьох виникло виникло питання: а чи не збирається влада зайнятися цензурою? Фокус опитав низку експертів, щоб дізнатися, які цілі переслідують українські політики і чи готове наше суспільство до того, що контролювати роботу великих соцмереж буде наша держава.

Чого хоче Мінцифри

Михайло Федоров, перебуваючи в складі української делегації, що супроводжує президента Зеленського в поїздці до Вашингтона, зазначив, що має намір зустрітися з главами корпорацій Google і Apple. У коментарі телеканалу "Дім" він пояснив, що з топменеджментом Google збирається обговорити плани розвитку діяльності цієї компанії в Україні. І акцентував: "Ми дуже хочемо, щоб окреме представництво Google і YouTube з'явилося в Україні. Мені здається, в умовах російської агресії нам потрібно, щоб контент модерували в Україні". Міністр підкреслив, як важливо, щоб "не російські офіси модерували український контент", а це робили "фахівці, які проживають в Україні і які розуміють, який потік дезінформації йде з Росії".

Голова Незалежної медійної ради Антоніна Черевко в коментарі Фокусу зазначила, що низка урядів європейських країн на законодавчому рівні вимагає від соціальних медіа відкриття представництв або наявності офіційного представника в країні. Наприклад, це законодавчо врегульовано в Німеччині й Австрії. Так що така взаємодія влади і соцмереж — міжнародна практика, яка набирає популярність і якої дотримується і наша країна.

Навіщо Україні представництво YouTube

Телеком-експерт Олександр Глущенко вважає, що наявність офісів таких компаній як Apple або Google в Україні — це свого роду маркер для інших технокорпорацій, що демонструє, що з нашою країною варто працювати. Більш того, наявність офісу дасть можливість вирішувати проблеми всередині держави, що прискорить багато процесів і зробить співробітництво ефективнішим.

"Нам не доведеться писати листи в головний офіс у США і місяцями чекати відповіді", — говорить фахівець.

Ймовірно, є і ще один плюс. Відповідно до закону №466, якщо іноземна компанія має в своєму розпорядженні так зване "місце ефективного управління на території України", то вона визнається платником податків у нашій країні, а це значить, що вона буде платити податки в казну. Але навіть якщо іноземна компанія не є резидентом, вона все одно зобов'язана буде платити ПДВ за ставкою 20%, відповідно до закону про внесення змін до Податкового кодексу, пов'язаних із постачанням електронних послуг фізичним особам (його ще називають законом про "податок на Google"). Закон визначає процес реєстрації компанії-нерезидента як платника податків, встановлює базу, терміни сплати податку, подання податкової звітності, порядок оскарження рішень регулятора. Детальніше про документ Фокус писав тут.

Ще один гіпотетичний плюс: створення нових робочих місць.

Навіщо BigTech-корпораціям розміщувати офіс YouTube в Україні

Україні вигідне розміщення офісу YouTube як в іміджевому, так і в фінансовому плані. Але навіщо це корпорації Google, якій належить YouTube? Експерт з кібербезпеки Андрій Баранович вказав на те, що відеохостинг "і так вже тут, питання тільки в тому, чи бачить він вигоду у співпраці з урядом".

"Вигода для YouTube може бути тільки в тому, щоб показати як платформа бореться з дезінформацією", — вважає Андрій. Він також вважає, що Google готовий до певної міри виконувати "національні забаганки", але схиляється до думки, що в цьому випадку все обмежиться розмовами.

"Але якщо Google прийме пропозицію, то це, скоріше, скаже про те, наскільки техногігант цінує український ринок", — підкреслює Баранович.

Антоніна Черевко вважає, що в цьому випадку питання про "вигоди" роботи транснаціональної технокомпанії в Україні взагалі не стоїть. На її думку, такі "загальні тенденції регулювання технологічних компаній і соціальних мереж, які, швидше за все, поглиблюватимуться скрізь, не тільки в Україні". Як пояснила експертка, Україна переживає з приводу російських каналів дезінформації і пропаганди, а ЄС, наприклад, — через так званий "терористичний контент" або мови ненависті, проте бажання мати хоч якийсь вплив на онлайн-монополію техногігантів поділяють багато країн.

Як офіс YouTube в Україні зможе модерувати російський контент

YouTube не блокує канали або окремі ролики на чиєсь прохання. Компанія приймає такі рішення самостійно в межахправил і за умови, що автор каналу порушив чиїсь авторські права або розмістив контент, що порушує правила спільноти. Ознайомитися з цими правилами ви можете за посиланням.

Олександр Глущенко розповів, що є "демократичний метод, коли канал (або окремий ролик) позначається спеціальними геомітками". Як пояснив телеком-експерт, в такому випадку контент не транслюють на певні території, але глядачам решти світу він доступний для перегляду. Наприклад, таким чином були заблоковані канали, що належать телеканалам "112 Україна", ZIK і NewsOne, що потрапили під санкції президента Зеленського в лютому 2021 року. При переході на них користувачі бачать повідомлення "Цей канал недоступний у вашій країні". Причиною блокування cтала "юридична скарга від уряду" (англ. — legal complaint from your government), яку в головний офіс відеохостингу направив Мінкульт. Підставою для подачі скарги стало рішення РНБО України про санкції проти телеканалів "NewsOne", "ZIK", "112 Україна", підписаних президентом, з проханням закрити їхні сторінки на YouTube. Згідно з правилами самої компанії, контент на прохання держав блокується, якщо держава надає відповідний документ — рішення суду. Але так само в правилах сказано, що компанія перевіряє "…законність всіх вхідних документів". Імовірно, рішення РНБО було визнано законним.

Глущенко в такій модерації контенту не бачить "нічого кримінального" і каже, що такий же інструмент можна застосувати і щодо додатків, що містить російський контент.

"При цьому нічого не потрібно буде блокувати, видаляти або забороняти: просто контент з українських IP-адрес не можна буде переглянути, але в будь-яких інших країнах — можна. Це цілком демократичний спосіб", — міркує експерт.

Чи можна вважати цензурою модерацію контенту в YouTube та інших соціальних мережах

Як було сказано на початку, міністр Федоров аргументував свою ініціативу тим, що "в умовах російської агресії потрібно, щоб контент редагували в Україні". Журналіст Сергій Антоненко вважає, що такі побажання відповідають "російським сценаріям". Як відомо, Роскомнадзор буквально завалює американські BigTech-компанії проханнями заблокувати той чи інший контент і/або додатки. Особливо держрегулятор проявляє активність напередодні виборів в РФ, намагаючись умовити Google і Apple заблокувати додаток "Навальний", завдяки якому команда опозиціонера хоче провести "розумне голосування" ("розумне голосування" — стратегія спрямована на консолідацію голосів за будь-якого сильного кандидата, опозиційного до кандидатів з правлячої партії "Єдина Росія". — Ред.). Відповідно до думки Антоненка, українська влада хоче не тільки міжнародного партнерства, але й доступу до інструментів для того, щоб "блокувати всіх неугодних і чути тільки одну похвалу".

Андрій Баранович теж критично висловлюється щодо ініціативи міністра модерувати російський контент, привівши в приклад взаємини відеоплатформи з Пакистаном.

"Я не думаю, що за допомогою корпоративно-державної цензури можна ефективно протидіяти дезінформації або агресії. Наприклад, у Пакистані ні заборона YouTube, ні згода "корпорації добра" локалізувати пакистанський офіс не привели ні до виграшу однієї зі сторін, ні до мирного врегулювання", — говорить експерт.

Варто пам'ятати, що модерація контенту завжди проводилася BigTech-компаніями на їхній розсуд, часто на основі непрозорих політик, і нічиєї думки вони навіть не питали. Однак після низки скандалів, пов'язаних з впливом соцмереж на підсумки виборів і розпалюванням ненависті на релігійному і національному ґрунті, держави все більше схиляються до того, щоб мати більшу можливість регулювати те, як соціальні мережі модерують контент.

Причин цього кілька, і вони досить прості й логічні:

• приватні компанії, на відміну від демократично обраних органів національної влади, по суті не підзвітні і не контрольовані товариствами, в яких вони оперують і заробляють гроші;
• приватні компанії самі встановлювали політики модерації контенту, зазвичай виходячи з власних уявлень про те "що таке добре і що таке погано", а не з міжнародних стандартів у сфері свободи слова, і довгий час цих політик навіть не було в публічному доступі;
• приймаючи рішення про модерацію контенту самостійно, компанії діяли непрозоро, при цьому й зараз далеко не завжди зрозуміло, яким чином можна оскаржувати такі рішення.

Як пояснила нам Антоніна Черевко, демократичні держави, на відміну від приватних корпорацій, підзвітні власним громадянам і несуть перед ними певну відповідальність. І, як показує практика, громадяни європейських країн зовсім не схильні довіряти реалізацію і захист своїх прав корпораціям (як-то право на свободу вираження поглядів і захист персональних даних), тому чіткіші державні вимоги до BigTech сприймаються цілком адекватно, особливо в тому, що стосується посилення підзвітності та прозорості таких компаній. Питання тільки в тому, який саме держорган буде уповноважений складати і надавати "список небажаних каналів". Телеком-експерт Олександр Глущенко вважає, що це може бути або Мінціфри, або Мінкульт.

"Вони можуть між собою вирішити, у кого з них більше повноважень у цьомупитанні. Або ж Верховна Рада зможе наділити одне з відомств такими повноваженнями", — сказав фахівець.

І наостанок: не варто забувати і про один важливий аспект — геополітичний. З наступного року в РФ вступить в силу закон, що зобов'язує інтернет-компанії, платформи яких відвідують не менше 500 тис. користувачів з РФ, відкривати свої представництва на території країни. Якщо Україна на той час не доб'ється певної "суб'єктності" у своїх відносинах з соціальними мережами, то вона ризикує потрапити в "цифрову залежність" від РФ, де через уразливість місцевих офісів міжнародних інтернет-компаній російськомовний контент буде модеруватись так, як того вимагає Кремль, і, можливо, не тільки на території РФ, а й в інших країнах регіону (адже певне "неоколоніальне" мислення цих компаній вже давно нам знайоме).

Рекомендуємо також ознайомитися з нашим матеріалом про небезпечну ініціативу РНБО створити в Україні так званий "реєстр заборонених сайтів".