"Кремній у мозку, титан у тілі": вчений пояснив, чи зміняться люди з розвитком технологій

Коли якийсь вчений чи інженер здійснює відкриття, за цим слідує активний розвиток тієї чи іншої сфери діяльності або галузі знань. І за словами футуролога Рея Курцвейла, ми знаходимося всього за кілька десятиліть від технологічної сингулярності, — моменту, коли технології почнуть розвиватися настільки стрімко, що докорінно змінять і наше життя і наше уявлення про життя. Однак доктор філософії з Оксфордського університету Джонні Томсон критично ставиться до власне гіпотези технологічної сингулярності та до того, як її трактує Курцвейл, про що й написав у своїй авторській колонці bigthink.com.

Технологічна сингулярність: жах чи утопія?

Курцвейл визначає сингулярність як "період, протягом якого темпи технологічних змін будуть такими швидкими, а їхній вплив буде настільки глибоким, що людське життя незворотно перетворюється". Ідея полягає в тому, що відбудеться несподіваний і неймовірно сильний прорив унаслідок низки відкриттів і досягнень. Однак, розмірковує Томсон, ми часто не розуміємо, що насправді означає "експоненційне зростання" і наскільки швидко воно викличе зміни.

"Наприклад, якби ми подвоювали обчислювальну потужність комп'ютерів щороку, то через 7 років потужність наших комп'ютерів збільшилася б у 128 разів", — пише науковець.

Висновок, який робить Курцвейл, полягає в тому, що технічний прогрес "подвоюється кожне десятиліття" (хоча він не посилається на жодне джерело, стверджуючи це). За його словами, ми знаходимося всього в декількох десятиліттях від того моменту, коли все дійсно "злетить" і ми опинимося в приголомшливому, крутому і новому світі, що повністю змінився.

"Для деяких сингулярність буде утопією. Для інших стане кошмаром у стилі "Термінатора". Курцвейл, безумовно, належить до перших", — іронізує автор.

За словами Томсона, футурологи-утопісти вважають людство слабким, тому що всі ми обмежені "біологічними тілами 1.0".

Коли настане епоха технологічного Ренесансу?

Курцвейл розглядає Всесвіт із погляду шести великих "епох". Перша знаменує створення всесвіту, друга — появу життя, а передостання — розвиток інтелекту та людського мозку, що дозволило нам створювати більш досконалі технології.

"Тепер ми впритул підійшли до наступного епохального моменту, коли технології буквально стануть частиною нас. Це не означає використання Google Maps для побудови маршруту; це означає, що сама наша біологія буде пов'язана з технологіями, які ми створюємо. Це епоха біоніки, коли машини, які ми виробляємо, дозволять нам "подолати обмеження людського мозку" та розв'язати "вікові людські проблеми, значно розширивши творчі можливості". Це буде трансцендентне людство наступного рівня з кремнієм у мозку та титаном у наших тілах", — пояснює філософ бачення футурологів.

Автор знову ставить питання: чи означає це, що в світі з'явиться якась зла, богоподібна еліта, яка поневолює нас усіх, чи це буде ідилічне суспільство? Сам Курцвейл не може дати однозначної відповіді на це питання, наголошує Томсон.

Наскільки ймовірною є поява технологічної сингулярності?

Джонні Томсон у своїй колонці спробував заперечити гіпотезу технологічної сингулярності. І навів 3 аргументи.

"Перша ідея, яку можна оскаржити, — це ідея щодо розвитку технологій за сценаріями, які призведуть до того, що або виникне глобальний штучний інтелект, або — складні біонічні вдосконалення людського розуму", — міркує філософ.

Він пише про те, що більшість оцінок Курцвейла (а також оцінок інших футурологів, таких як Еліезер Юдковскі) засновані на попередніх і наявних розробках "обладнання" (тобто гаджетів — ред. ). Але ось філософ Девід Чалмерс стверджує, що "перешкодою на шляху до розвитку ШІ є софт, а не залізо". Наявність так званого глобального (загального) людського інтелекту буде нероздільно пов'язане з всеможливими складними (і невідомими) нейробіологічними та філософськими питаннями, тому орієнтуватися на те, як розвивалися весь цей час хардверні продукти, не варто, вважає Чалмерс.

"Розвиток людського розуму не можна порівнювати зі збільшенням пам'яті флеш-накопичувача", — пояснює слова Чалмерса Джонні Томсон.

По-друге, на думку автора, немає жодних причин для експоненційного зростання технологій, про яке говорять футурологи, адже досягнення минулих років не гарантують подібних досягнень у майбутньому. Також існує закон спадної віддачі (його ще називають законом спадної доходності, — ред.).

"Може статися так, що за наявності колективного розуму, що працює дуже ефективно, ви все одно отримаєте від нього менше, ніж очікуєте. Сьогодні Apple — найбагатша компанія у світі, в якій працюють найкращі уми в галузі комп'ютерних наук. Тим не менш, абсолютно очевидно, що останні її гаджети здаються менш цікавими чи інноваційними, ніж їхні попередні версії", — аргументує колумніст.

Курцвейл і його прихильники можуть заперечити, що світ "глобального інтелекту", в якому можливий розвиток інтелекту, виходить за межі "спадної віддачі". Як зазначає Чалмерс, "навіть серед людей відносно невеликі відмінності у здібностях і навичках (скажімо, різниця між математиком Аланом Т'юрінгом і середньостатистичною людиною), призведуть до того, що система глобального інтелекту не буде однорідною та однаково ефективною". Може статися так, що система буде чимось обмежена і тоді віддача теж зменшиться, йдеться у матеріалі.

По-третє. Існує безліч ситуативних або подійних перешкод, які в принципі можуть перешкодити сингулярності.

"Можливо, це буде світова війна, яка знищить усіх до єдиного. Або чергова пандемія, яка вб'є всіх нас. Можливо, нанотехнології перетворять наш мозок на кашу. Можливо, ШІ стане причиною глобальних лих. Або, можливо, у нас просто закінчаться ресурси, необхідні для створення та розвитку технологій Кожна з цих причин — гіпотетична і шанси, що щось із перерахованого дійсно трапиться, вкрай малі, але коли ви аналізуєте можливі варіанти розвитку подій, то мимоволі задаєтеся питанням: а чи справді технологічна сингулярність визначена наперед?" — пише вчений.

Мрії любителів наукової фантастики

"Ваша думка про Курцвейла і його ідеї багато в чому залежатиме від ваших упереджень і, можливо, від того, скільки наукової фантастики ви прочитали. Безумовно, правильно сказати, що технології в минулому столітті розвивалися темпами, що набагато перевищують темпи минулих століть і тисячоліть. Світ 2020-х років невпізнаваний порівняно зі світом 1920-х років. Наші прапрадіди сприймали б сьогоднішній світ, як на роман Герберта Веллса, але правильне й те, що на шляху необмеженого технічного прогресу є багато перешкод. Ми зрештою не знаємо, чи злетить ця ракета — і якщо так, то чи вдариться вона об дуже тверду скляну стелю?" — резюмує Джонні Томсон.

Рекомендуємо також прочитати матеріали про технологічну сингулярність і ймовірний шлях розвитку нанотехнологій.