"Велике будівництво" 2022. Скільки витрачають на дороги і хто хоче ввозити в країну бітум без мита

Президентська програма "Велике будівництво" вже третій рік нарощує оберти. Чиновники розповідають про тисячі нових кілометрів на рік і звітують про освоєні мільярди. Іноді, втім, звітувати відмовляються, як у випадку з Київською окружною дорогою, — і тоді критикують. А ще прокуратура регулярно заявляє про нові факти розтрати коштів держбюджету, пов'язаних з інфраструктурними проєктами. У 2022-му планується і надалі швидко будувати дороги та зводити мости. Для цього компаніям, задіяним на "Великому будівництві", потрібен бітум. Україна його виробляє, але замало для такої будівельної активності. Тому потребує імпорту матеріалу. Фокус розбирався, що з дорогами, і кому потрібні низькі мита на імпортний бітум.

Дороги в темпі: як розвивається "Велике будівництво"

У 2019 році в межах "Великого будівництва" звели 846 км доріг державного значення, у 2020-му році — 4 056 км, у 2021-му — 5 098 км. Витрати теж зросли: 21,3 млрд грн у 2019 році, 83 млрд грн у 2020-му та 106 млрд грн минулого року, про це звітував міністр інфраструктури Олександр Кубраков на форумі "Велике Будівництво: Дороги та мости" наприкінці грудня. А прем'єр-міністр Денис Шмигаль додав: у 2022 році на будівництво та ремонт доріг планують витратити понад 140 млрд грн.

Хоча в держбюджеті на нинішній рік Державному агентству автомобільних доріг України ("Укравтодору") належить лише 58,25 млрд грн (торік сума становила 86,38 млрд грн, позаминулого — 45,8 млрд грн).

Справа в тому, що на дороги йдуть гроші не лише з держбюджету, а й держфонду регіонального розвитку (ДФРР), а ще місцевих бюджетів. Плюс Держагентство автошляхів залучає кредитні кошти під гарантії держави. Наприклад, улітку 2021 року агентство розмістило єврооблігації під 6,25% на сім років. Олександр Кубраков назвав це великим досягненням і пообіцяв продовжувати таку практику.

Не обходиться і без дивацтв. Законом № 1530-IX Верховна Рада вивела будівництво кільцевої дороги довкола Києва з-під дії закону про публічні закупівлі. Це означає, що тендер не відбуватиметься у системі Prozorro — отже, є ризики, що це може статися непрозоро. Куратор "Великого будівництва" в Офісі президента Кирило Тимошенко казав, що це спецпроєкт, під який влада залучає іноземні гроші. Він тоді не назвав ім'я інвестора, пославшись на підписані документи про нерозголошення.

А на початку пандемії більшу частину Ковідного фонду спрямували на будівництво доріг, що теж спричинило скандал. Тоді влада пояснила своє рішення нібито економічними інтересами — зростанням ВВП: мовляв, гривня, вкладена в дороги, дає економіці країни щонайменше три.

Ігор Дейсан, керівник Центру макроекономічного моделювання KSE Institute, підтверджує: дорожнє будівництво залучає багато інших галузей, які постачають продукцію — асфальт, цемент тощо, що торкається багатьох суміжних секторів економіки.

"Завдяки такому мультиплікативному ефекту в 2020 році "Велике будівництво" зробило внесок у ВВП в розмірі 2,2% (дослідження KSE). Оскільки за підсумками 2021 року темпи дорожнього будівництва не знижувалися, а згідно з кількісними показниками, навіть нарощувалися швидше, ніж ріс реальний ВВП, — то внесок у ВВП минулого року, ймовірно, був не меншим", — вважає Дейсан.

Утім, президентська ініціатива — це не тільки новий асфальт, а й десятки скандалів, пов'язаних із регулярним виграшем найбільших дорожніх тендерів декількома компаніями (серед них, зокрема, "Автомагістраль-Південь", "Автострада", "Онур"), які деякими експертами прямо звинувачувалися в якійсь картельній змові. Самі компанії опонували з аргументацією, що дороги державного значення можуть будувати лише великі компанії з певною кількістю техніки та співробітників, і, звичайно, їх не може бути багато.

Агія Загребельська, колишня державна уповноважена Антимонопольного комітету України, співзасновниця "Ліги антитрасту", наголошує: "Сьогодні критерій — не кількість працівників, техніки, заводів, а суми грошей, які компанія отримала на ремонт і будівництво доріг у минулих періодах". Тобто, підрядником будівництва доріг у країні стають ті, хто більше за інших вже раніше освоїв коштів.

Загребельська вважає, що факти картельної змови у дорожньому будівництві є.

"Укравтодор" із самого початку намагався змусити Мінекономіки ухвалити методику, за якою у всіх великих підрядах можуть брати участь лише члени картелю. Через критику вони відмовилися від закріплення цього в методиці, але почали застосовувати такі правила на практиці. Зараз дотримання домовленостей між членами картелю, зокрема, моніториться і контролюється власне владою", — стверджує Агія Загребельська.

Дефіцитний бітум: скільки імпорту потрібно на будівництво доріг

Україна виробляє менше третини необхідного для будівництва доріг бітуму, вважають у Консалтинговій групі А-95. За даними групи, за неповний минулий рік ринок бітуму досяг 1,33 млн тонн, у 2020 році за цей же період ринок бітуму становив 1,11 млн тонн.

В Україні бітум виробляє Кременчуцький НПЗ, аналітики оцінюють його частку в розмірі приблизно 20-22% обсягу ринку. Існують і плани щодо збільшення випуску бітуму за допомогою запуску в країні нових виробництв. У листопаді 2021 року турецька компанія "Бета-Інжиніринг" повідомила про зацікавленість у будівництві заводу з виробництва бітуму у Львівській області. Про це повідомив голова Львівської ОДА Максим Козицький.

З моменту запуску програми "Велике будівництво" триває зростання обсягу імпорту. За даними Державної митної служби, у 2019 році Україна імпортувала 423,8 тис. тонн нафтового бітуму, у 2020 — 788,5 тис. тонн, а минулого року — 1,074 млн тонн.

Сергій Куюн, директор "Консалтингової групи А-95", не прогнозує збільшення обсягу поставок цього року.

"У 2020 році ціни на бітум слідом за нафтою дуже сильно впали. Він був дешевим, його багато купували. Уже в 2021 році ціна на нафту пішла вгору — і бітум був уже досить дорогим. Я думаю, що цьогоріч, враховуючи ціну на нафту $100/барель, цей бітум буде золотим, тому в кращому разі ситуація стабілізується, а в гіршому — імпорт знизиться", — прогнозує Сергій Куюн.

За даними Державної митної служби, у 2021 році Україна завезла найбільше бітуму з Білорусі — 595,7 тис. тонн або 55% імпорту, на другому місці Греція з постачанням 146,5 тис. тонн або 17%, на третьому — Польща, яка поставила 131,5 тис. тонн, або 12%. У 2020 році найбільше бітуму імпортували також із Білорусі (66%), Польщі (17%) та Греції (5%).

Цікава ситуація з імпортом із Росії: з квітня 2019 року до жовтня 2020 року діяло ембарго на експорт російського бітуму в Україну.

"‎У 2019 році Росія сама закрила поставки, там було ембарго. У 2020 році вони зняли ембарго, але в нас з'явилося мито 10%, яке робить його непрохідним. Тому й у 2020 році, й у 2021 році майже нічого не поставлялося з Росії", — каже Сергій Куюн.

Дані Держстату підтверджують: частка імпортного бітуму — невелика. За січень-листопад в Україну імпортували нафтового бітуму на суму 460,7 млн дол., а з РФ — на суму 11,6 млн дол. Усього в об'ємі поставок імпортного бітуму РФ посідає долю 2,7% — такого бітуму за 11 місяців 2021 року завезли 27,4 тис. тонн.

Сергій Куюн каже, що 97% імпортного бітуму не обкладається митом.

Як це працює, пояснила Вероніка Мовчан, директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій: "Стандартна ставка становить 10%. З Росією у нас зона вільної торгівлі (ЗВТ) не діє. Росія є членом Світової організації торгівлі (СОТ), тому ми торгуємо з нею за ставкою найбільшого сприяння, вона становить 10%. У нас для всіх країн, з якими немає договору про зону вільної торгівлі, ставка на імпорт бітуму становить 10%. З країнами із зони вільної торгівлі ставка нуль або прямує до нуля" .

Митна ставка розбрату: що пропонує новий законопроєкт про бітум

Наприкінці січня народний депутат від фракції "Голос" Ярослав Железняк привернув увагу до реєстрації у Верховній Раді законопроєкту № 6562 про зниження мит на іноземний бітум із 10% до 0%. За тиждень документ відкликали. Як з'ясувалося, щоб внести новий, за номером № 7027 та з розширеним списком товарів, на які пропонується знизити митну ставку до нуля — у переліку і бітум, і асфальт, і бітумні суміші.

У пояснювальній записці автори проєкту депутати Давид Арахамія та Данило Гетманцев вказали, що мета законопроєкту — уніфікувати ставки на однорідні товари — бітум і бітумні суміші, щоб митне оформлення відбувалося швидше та без лабораторних досліджень.

Законопроєкт також пропонує Кабміну заборонити імпорт зазначених у документі товарів з РФ. Автори зазначають, що реалізація законопроєкту сприятиме зменшенню видатків держбюджету на проведення лабораторних досліджень спеціалізованими органами Держмитслужби з питань експертизи та досліджень. "Водночас вивільнення коштів суб'єктів господарювання від зменшення розміру ставки ввізного мита дозволить збільшити обсяг товару, що ввозиться, і, відповідно, призведе до збільшення розміру сплаченого під час імпорту ПДВ", — йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту №7027.

Критик законопроєкту, народний депутат фракції "Голос" Ярослав Железняк вважає, що важливість постачання бітуму в Україну завищена: "Чи є у нас проблема з постачанням бітуму? На мою думку, враховуючи, як вихваляються "Великим будівництвом", — ні". Він вважає, що документ навряд чи вдасться провести через Верховну Раду.

"Якщо я його помітив і зайнявся ним, то "Слугам" буде дуже складно обійти мене в цьому питанні", — говорить Железняк.

Ініціатива викликає подив і в представників експертної спільноти.

"Цей законопроєкт — дуже дивне рішення. Я сьогодні спілкувався з великими гравцями ринку, ніхто не розуміє, навіщо вони це роблять. Тому що 97% імпорту, який ми маємо, не обкладається митом. Ні в європейських країнах, ні в Білорусі. Відповідно, питання — а на що ви хочете його зняти?" — запитує Сергій Куюн.

Експерт також помітив у проєкті рядки про заборону імпорту з Росії та каже, що не хоче вірити, що ідея у тому, щоб парламент доручення дав, а Кабмін не виконав, і зрештою Україна наростила постачання бітуму з Російської Федерації без мита. Тобто теоретично можлива часткова реалізація зазначеного в документі. Коли ставки на бітум досягнуть "0", а заборони для постачання з РФ не буде. І тут імпорт із Росії може значно зрости.

Сергій Куюн повідомив Фокусу, що існує ще один варіант трактування того, як зміни в законодавстві можуть вплинути на ситуацію насправді. "Зараз мито не сплачується в умовах прямих договорів, коли український контрагент працює з білоруським, там є процедура прямих договорів. Коли вони знімають мито взагалі, це може дозволити вставляти між продавцем і покупцем нерезидентів. Наприклад, якусь кіпрську офшорку. Можливо, хтось хоче вставити "прокладку" і заробити на цьому", — розмірковує Куюн.

Фокус попросив співавтора законопроєкту голову податкового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева прокоментувати цю теорію. "Ті кілька компаній, які займаються поставками бітуму та фактично монополізували ринок, не зацікавлені у створенні конкурентних умов. А ми зацікавлені. Взагалі коментувати фантазії можна лише тоді, коли під ними є хоч якийсь ґрунт", — підсумував Гетманцев.

Він каже, що законопроєкт дозволить розширити перелік країн-імпортерів бітуму, що дозволить знизити вартість цього товару і допоможе диверсифікувати джерела поставок.

"З деяких країн бітум поставляється за нульовою ставкою. Але певні країни світу, наприклад країни Близького Сходу, позбавлені можливості поставки бітуму в Україну в зв'язку з тим, що для них діє підвищена ставка", — зазначив Гетманцев.

Вероніка Мовчан пропонує загалом подивитися, які країни експортують багато бітуму й оцінити, наскільки вони далекі від України. "Найбільший експортер бітуму в світі — це Корея (зрозуміло, що це далеко). Другий — Сінгапур, потім Канада, це теж далеко. Четверта за розмірами експорту бітуму Німеччина. Вона в 2020 році експортувала майже 1,8 млн тонн. Потім Ірак, Іспанія, Греція", — пояснила експертка.

Розмірковуючи про розширення географії постачання бітуму в Україну, Вероніка Мовчан запропонувала розглядати Німеччину, з якої зараз постачаються "крихітки", а також Іспанію та Туреччину.

"Щодо країн Близького Сходу — вони не є великими експортерами бітуму. Хіба що належить до цього переліку Туреччина. Є ще Ірак, але ця країна досить далеко і досить складна для ведення торгівлі. Ще трохи бітуму експортують Об'єднані Арабські Емірати — 250 тис. тонн у 2020 році. Інші країни Близького Сходу ще менші", — розповіла Вероніка Мовчан.

До речі, про Туреччину. Наразі нова Угода про Зону вільної торгівлі України та Туреччини має на увазі майбутнє поетапне зниження мита на постачання бітуму в Україну з нинішніх 10% до 0% протягом шести років. Утім, якщо парламент ухвалить законопроєкт депутатів Арахамії та Гетманцева, 0% мита турецькі компанії-постачальники бітуму отримають уже в 2022 році.