Хлібний час. Як Україна під час війни збирає врожай (фото, коментарі аграріїв)
Збір ранніх зернових стартував у різних регіонах України — за винятком окупованих територій. Чи буде країна із хлібом і валютними надходженнями від аграрного експорту?
Урожай 2022: лелеки на полях і комбайни, як кораблі під прапорами України
На Західній Україні, де побував зовсім нещодавно оглядач Фокусу, жнива — у розпалі. Там збирають урожай ранніх сільськогосподарських культур — пшениці, ячменю, озимого ріпаку. На золотих полях під пронизливим, яскраво-блакитним небом працюють комбайни та трактори. Вони долають хвилі пшениці, наче величні кораблі під українськими прапорами.
Сучасна техніка працює швидко та спритно. Між комбайнами та тракторами сміливо ходять лелеки — шукають у стерні здобич. На краю поля вишикувалася черга вантажівок. Після завантаження зерном вони одна за одною вирушають на найближчий елеватор.
Спостерігаючи, як на мальовничих українських полях працьовиті аграрії жнуть пшеницю, не хочеться згадувати про війну. Проте російська агресія відчутно впливає на агробізнес і долю майбутнього врожаю. Агросектор — один із головних у країні, його роль складно переоцінити, адже зернові та олійні — це й наповнення внутрішнього ринку потрібними продуктами, а отже, жвава робота харчопрому, і приплив валютної виручки, яка надає потужну підтримку гривні.
З новим урожаєм. Як йде жнива у різних регіонах України у 2022 році
У п'яти західних областях на площі 90 тис. га зараз збирає врожай компанія "Континентал Фармерз Груп". Лише у масштабах цієї компанії в процесі задіяно приблизно 120 екіпажів комбайнів, майже 500 автомобілів для перевезення зерна.
Результати поки що не розчаровують. Станом на останню декаду липня вже закінчено збирання озимого ячменю, врожайність якого склала 6,37 тонн із гектара, що на 400 кг на гектар вище за план. Озиму пшеницю за цей період зібрали приблизно 15%, а ріпаку — 35%. У компанії сподіваються, що врожайність цих культур, як мінімум, відповідатиме очікуванням.
У 2022 році, окрім вищезгаданих пшениці, ячменю та озимого ріпаку, компанія "Континентал Фармерз Груп" також збиратиме врожай соняшнику, кукурудзи, сої та деяких інших культур, яких раніше не було в структурі посівів. Серед новинок сезону 2022 року — гречка, особливо важлива продовольча культура в Україні, ціни на яку в роздріб вже досягли 100 грн за кг, а ще — цукровий буряк, необхідний для підтримки місцевого виробництва цукру.
На північному сході країни збирання зернових стартує пізніше.
"Ми ще тільки розпочали жнива в одному з п'яти кластерів компанії, тому коментувати зможемо лише за кілька тижнів", — відповіли Фокусу в агрокомпанії ІМК, земельний банк якої розташований у Полтавській, Чернігівській та Сумській областях.
"Для нашої компанії жнива почалися трохи пізніше запланованих термінів у зв'язку з погодою, — розповідає Олександр Овсяник, директор агропромислового департаменту групи Агротрейд. — Урожайність порівняно з минулим роком, ймовірно, буде кращою, бо цього року було вдвічі більше дощів. Загалом, агровиробники, які правильно застосували добрива, системи захисту рослин і всі технологічні прийоми, завдяки дощам, матимуть найкращий урожай порівняно з минулим роком".
Уточнимо, Агротрейд обробляє понад 70 тис. гектарів у Чернігівській, Сумській, Полтавській і Харківській областях. Зокрема, нині Агротрейд збирає ріпак у Харківській та Чернігівській областях, де врожайність культури загалом відповідає запланованим показникам — 30 центнерів із гектара, а в Харківській області навіть перевищує і подекуди сягає 42 ц/га.
Однак аграріїв, які працюють на сході та півдні країни, не оминув тягар війни.
"У Золочеві Харківської області у нас 1 тис. гектарів озимої пшениці, де через постійні обстріли з весни не вдалося виконати жодної агрооперації. Незважаючи на це, поля виглядають чистими, ніби на них працювали. Адже з року в рік тут застосовувалися хороші технології, які мають накопичувальний ефект. Тому ми плануємо зібрати врожай там, де це можливо", — розповідає Олександр Овсяник. Співрозмовник Фокусу додає, що врожайність на цих полях, ймовірно, буде меншою, — приблизно 3,5-4 тонн із гектара замість 5 і більше тонн на гектар.
Набагато гірша ситуація на окупованих територіях. Зокрема, лише в групи Агротрейд під окупацією опинилися 3 тис. га пшениці озимої, через що компанія втратила щонайменше 12-13 тис. тонн зерна.
"Росіяни забрали наші господарства, техніку, урожаї. Місцеві колаборанти, які раніше були нашими конкурентами, почали співпрацювати з окупантами і тому отримали наші землі, — повідомив Фокусу Олександр Овсяник. — Ми намагалися зібрати врожай на окупованій території, щоб роздати зерно нашим пайовикам, котрі залишилися там, але ці спроби зупинили озброєні солдати РФ".
Головне питання. Чому під час жнив аграріїв турбує експорт
Жнива 2022 для аграріїв — особлива. Навіть ті компанії, які не страждають від бойових дій і не зазнають втрат через окупацію, зіткнулися з мобілізацією персоналу та транспортних засобів. Однак одним із головних питань, яке хвилює аграріїв під час жнив, залишається продаж майбутнього врожаю. Наприклад, компанія "Континентал Фармерз Груп" традиційно 30-35% урожаю залишає в Україні, а 65-70% йде на експорт.
Цьогоріч перспективи ринку — туманниа. З початку війни морська торгівля залишається заблокованою Росією. І, незважаючи на проголошені міжнародні домовленості щодо створення "зернового коридору" для вивезення врожаю через українські порти, на практиці спостерігається величезна невизначеність. Фокус продовжує стежити за розвитком ситуації.
"Після початку війни ми зрозуміли, наскільки чітко працювала система логістики в Україні, — розповідає Георг фон Нолкен, генеральний директор "Континентал Фармерз Груп". — Адже після вторгнення Росії вартість логістики злетіла вгору. Постачання через польські, румунські, німецькі та українські порти на Дунаї — дуже складні та дорогі, відповідно, приблизно 60-70% нашого часу та зусиль інвестується у цей напрямок. До 50-60% доходів від продажу йде на логістику, тоді як до війни ця стаття становила лише 10-15%."
Георг фон Нолкен додає, що, незважаючи на велику допомогу з боку українських держустанов і європейських партнерів, обсяг врожаю, який залишається в Україні, дуже складно чи навіть неможливо експортувати через наявні канали. Топменеджер упевнений: щойно відкриються українські порти — експорт одразу піде через них. Однак у "Континентал Фармерз Груп" задля реструктуризації ризиків ще до війни планували посилити елеватори на західних кордонах України, і компанія продовжує цю роботу.
На думку Марії Богонос, керівниці KSE Агроцентру, у разі збереження обмеженого експорту, аграріям в Україні доведеться знайти можливість для довгострокового зберігання 45% урожаю пшениці, 50% урожаю ячменю та 30% урожаю кукурудзи. Це вимагатиме від аграріїв винахідливості.
"Ранні зернові компанія Агротрейд планує зберігати на елеваторах, а для пізніх, якщо не вистачатиме елеваторних потужностей, розглядається можливість збільшення їх за рахунок поліетиленових рукавів для зберігання зерна", — уточнює Олександр Овсяник.
Георг фон Нолкен додає, що зібраний урожай "Континентал Фармерз Груп" відвантажує на власні елеватори загальною місткістю понад 500 тис. тонн, але для цього сезону передбачили додаткове місце для зберігання врожаю та придбали полімерні рукави.
Відлуння війни. Чому 2023 рік для агросектору України може бути гіршим від нинішнього.
На майбутню осінню посівну та 2023 рік агровиробники дивляться з тривогою. Як раніше попереджала Марія Богонос, у виробників буде мало коштів для продовження виробництва у 2023 році, у кращому випадку, вони матимуть змогу задовольнити лише невеликі потреби внутрішнього ринку.
"Якщо продаж не рухатиметься, а ціни всередині країни залишатимуться на нинішньому рівні, коли за тонну ячменю або пшениці пропонують до 1-3 тис. грн, багато агрокомпаній і фермерів не матимуть грошей на нову осінню посівну. Відповідно, в аграрній сфері 2023 рік буде гіршим і складнішим, ніж 2022-й", — попереджає Георг фон Нолкен. Тобто, всередині країни за зерно дають еквівалент $30-80, тоді коли на світових ринках зернові коштують $260-380 дол./тонна.
Компанія "Континентал Фармерз Груп" у наступному сезоні не планує скорочувати посівні площі, оскільки завдяки іноземному акціонеру компанія забезпечена фінансуванням. Але простору для маневру на випадок відсутності прогресу з експортом і цього виробника не дуже багато. Як пояснює Георг фон Нолкен, усі робочі процеси, парк техніки і штат співробітників підлаштовані на постійну роботу з певними культурами, і швидкі кардинальні зміни неможливі.
Ще складніше невеликим фермерським господарствам без належного запасу фінансової міцності.
"Ще один урожай продати нікуди, та й сенсу вже немає. Кажуть, добре горить. Замість дорогого газу та дров, палитимемо пшеницю та кукурудзу", — гірко жартує один з українських фермерів у соцмережах.