Дорога додому: більшість біженців не повернеться в Україну, але ще не все втрачено

Хоча за даними опитувань повернутися додому планують половина біженців, які зараз перебувають за кордоном, самі автори досліджень не впевнені, що всі вони насправді повернуться. Що довше триватиме війна, то більше українців адаптуються до життя за кордоном, кажуть експерти. Крім цього, деякі з опитаних вважають, що перспективи для їхніх дітей є кращими за кордоном. Про це пише Фокус у своєму новому матеріалі "Демографічний удар. Скільки біженців з України вже готові отримати громадянство іншої країни".

Безпека та вищий рівень життя: дані опитувань

Автори нового опитування КМІС, що було проведене 20-26 квітня 2024 року, запитали у респондентів, за яких умов вони би повернулися в Україну. Відповіді на це досить болюче питання розподілилися наступним чином:

• якщо у населеному пункті, куди я хочу повернутися, нормально працюватиме критична інфраструктура (34%);
• якщо я вважатиму, що у моєму населеному пункті буде безпечно (34%);
• якщо моє житло не зруйноване, або його відремонтують чи дадуть інше (26%);
• я повернусь лише після завершення повномасштабного російського вторгнення (26%);
• якщо я зможу знайти роботу (16%);
• якщо у населеному пункті, куди я хочу повернутися, діти матимуть змогу відвідувати школу/садок (13%).

Дослідження Центру економічної стратегії, проведене у січні 2024-го, виявило схожі пріоритети. За даними ЦЕС найбільше сприятимуть поверненню:

• остаточне закінчення війни (54%);
• вищий рівень життя в Україні (40%);
• припинення бойових дій та повітряних ударів по місту, в яке планують повернутися (37%);
• можливість знайти добре оплачувану роботу (35%);
• припинення бойових дій у рідному регіоні (27%).

Очікування молоді: зарплати та житло

"На рішення українців повернутися додому впливатимуть не лише безпекові чинники, а й економічні, — зазначається в аналітичній записці ЦЕС. — Протягом останнього року спостерігалося збільшення значення економічних чинників порівняно з безпековими у рішенні українців повернутися додому. Частка українців, для яких вищий рівень життя в Україні став одним із визначальних моментів у вирішенні про повернення, збільшилася на 19 в.п., сягнувши 40%, порівняно з 21% у листопаді 2022 року. Також зросла на 7 в.п. частка тих, для кого важливою є можливість знайти достойно оплачувану роботу".

Цілком очікувано, що для молоді віком 18-24 роки вищий рівень життя та отримання хорошої заробітної плати є одними з ключових стимулів повернення, продовжують аналітики. Відповідні частки становлять 57% та 55%, і вони є найвищими серед усіх вікових груп. Додатковими чинниками, які можуть стимулювати молодь повернутися, є надання допомоги у пошуку роботи та/або надання житла чи оплата оренди житла в іншому регіоні України: таких 16%, і цей показник перевищує аналогічні значення для інших вікових груп.

Водночас для літніх людей (старше 65 років) одним із важливих чинників, що спонукатимуть до повернення, є закінчення тимчасового прихистку в країні поточного перебування. 28% зазначили цей фактор, і, за даними аналітиків ЦЕС, ця частка є найвищою серед усіх вікових груп.

Непросте рішення: вкорінюватися за кордоном чи повертатися

"Ми всі маємо бути зацікавлені, щоб якнайбільше наших громадян повернулися в Україну після вимушеного від’їзду за кордон, — вважає виконавчий директор КМІС Антон Грушецький. — Попередні опитування КМІС показували, що абсолютна більшість тих, хто зараз проживає в Україні, нормально ставиться до українських біженців, які легально покинули Україну, хоча на тлі зростання психологічної напруженості і втоми можуть посилитися тенденції до критичного ставлення".

За словами експерта, результати опитування КМІС, на жаль, вказують на те, що значна частина українських біженців втрачають зв’язок з Україною. Це було цілком очікувано, проте відкритим залишається питання, яку частину громадян можна буде повернути і що можна для цього робити.

З одного боку, зазначає Антон Грушецький, держава, українське громадянське суспільство та прості громадяни мають зіграти свою роль у підтриманні контакту з громадянами за кордоном, працювати з ними, зберігати зв’язок та мотивувати повернутися. З іншого боку, комунікація не може бути односторонньою, тобто українці за кордоном також мають свою "сферу відповідальності" і повинні мати мотивацію повернутися та докладати релевантних зусиль для збереження зв’язку з Україною.

"На особистісному рівні на багатьох українців за кордоном чекає непросте рішення – вкорінюватися на новому місці чи чекати на певний момент для повернення. Проте рішення має бути чесним, — підсумував експерт. — Якщо переважає щире бажання повернення, влада та українське суспільство мають демонструвати підтримку".

Нагадаємо, що наразі доходи українських біженців вже вищі, ніж до війни. Українці поступово інтегруються до іноземних ринків праці, до того ж рівень допомоги біженцям залишається значним.

Як раніше писав Фокус, у деяких країнах кількість біженців з України зменшилася.