Ера постнафти на Близькому Сході: як середньовічні монархії будують міста майбутнього

В більшості людей Близький Схід асоціюється, поміж усього іншого, із казковими нафтовими багатствами. Цей стереотип настільки міцно вкоренився в думках, що багатьом людям важко асоціювати ці в основному пустельні країни із ще чимось окрім нафтодоларів. Проте реальність — інша. І вже дуже швидко нас чекатиме світ, де значна кількість технологій, зразків життєвого стилю та зрештою культурно-туристичних центрів асоціюватимуться саме з цим регіоном і перші кроки в цьому напрямку уже давно зроблені. 

Чи можуть згадки про Близький Схід викликати інші асоціації окрім багатих шейхів, які купили «західну» техніку (наприклад, Мерседес) за нафтодолари? Звичайно. І це вже реальність. Що у вас з’являється перед очима, коли ви думаєте про Дубай? Нафтодолари чи, можливо, місто майбутнього? ОАЕ першими почали працювати над демонтажем «нафтової залежності». І виглядає так, що вони на правильному шляху, який цілком ймовірно може принести цій маленькій арабській державі успіх.

ОАЕ: середньовічні закони та інфраструктура штучного інтелекту

Ще на початку XXI століття керівництво Об’єднаних арабських еміратів зробило ставку на реінвестиції зароблених на експорті вуглеводнів коштів в інші галузі, які, зокрема, передбачають інтелектуальний розвиток населення та високу додану вартість.

Почалося все зі звичайного копіювання найкращих західних зразків. Водночас часто йшлося саме про сферу розваг та людських емоцій. Спочатку проєкти еміратів нагадували намагання «перенести» на береги перської затоки Монте-Карло. Величезні пафосні хмарочоси, які били рекорд за рекордом. Патрульні на елітних авто, світлові ефекти та загалом атмосфера схожа на американський Лас-Веґас на «максималках». Здавалося, що шейхи просто тратять легко зароблені гроші на задоволення власного его. Проте уже до середини десятих років серед туману марнотратства стала проглядатися стратегія.

Адже в тіні гучних дубайських вечірок уряд країни інвестував у більш стратегічні галузі — освіту, науку, технології. Дубайський пафос, який прославив Об’єднані емірати на увесь світ, дав змогу залучати інвестиції, кваліфікованих працівників та надав доступ до сучасних технологій.

Окрім зведення люксових хмарочосів влада країни здійснювала культурну дипломатію, залучаючи до країни виставки із найвідоміших музеїв світу, на кшталт Лувру. Шейхи проробляли значний пласт роботи із залучення до країни найвідоміших музикантів, дизайнерів та інших митців. Спочатку вони приїздили до ОАЕ в межах своїх гастролей, але з часом деякі локації країни стали самі собою артцентрами. Також в країні відкривалися філії відомих музеїв та інших центрів культури та мистецтва.

Влада країни попрацювала над своїм іміджем. Тепер це була не похмура консервативна країна із жорстокими законами, єдиною перевагою якої було багатство. Тепер ОАЕ — один із центрів світової культури, мистецтва, науки та навіть емансипації жінок. Адже саме емірати змогли запустити в космос першу жінку арабського походження.

Усе це зіграло свою вагому роль для більш практичних та раціональних цілей, ніж просто престиж держави, що є цінністю й саме собою. Імідж ОАЕ як нового соціально-культурного центру став ключем до диверсифікації їх економіки. Адже тепер перед інвесторами, науковцями, технологами, які отримували вигідні пропозиції з еміратів, не стояла дилема «вибору між грішми та визнанням». Чи у випадку з інвесторами — ризик інвестицій у невідоме. Тепер ОАЕ сприймаються «як свої» у цивілізованому світі й це надзвичайно сприяє розвитку бізнесу, зокрема й інноваційного.

У 2025 році ненафтові сектори економіки становили уже понад дві третини ВВП ОАЕ. Країна роками інвестувала у транспорт, логістику та інноваційні галузі. Це єдина країна світу, яка створила міністерство розвитку штучного інтелекту. У країні створюється відповідна інфраструктура для розвитку галузі — будуються дата-центри, електростанції; запрошуються до співпраці провідні компанії світу. Так з 2017 року в галузь розвитку ШІ еміратів інвестує Microsoft. З 2023 року компанії налагоджують спільне виробництво чипів, зокрема й для інфраструктури штучного інтелекту. Всього до 2029 року Microsoft має намір інвестувати у спільні проєкти з Еміратами понад $15 млрд.

Катар — маленький півострів з великими амбіціями

Проте ОАЕ не єдині у своєму пориві перейти до постнафтової економіки. Їх сусіди по Перській затоці Катар зробили не менш вагомий вклад у розвиток свого іміджу. Шейхи із маленького півострова зробили неможливе — провели чемпіонат світу з футболу у країні, яка ніколи не добивалася жодних успіхів у цьому виді спорту. Вони провели змагання зі спорту, що потребує рясної зеленої трави у пустельній країні. Вперше провели футбольний мундіаль зимою, таким способом заставивши підлаштуватися найвпливовіші країни у футбольному і не тільки світі під їхні катарські правила.

Проте чи зможуть катарські шейхи витиснути цілком матеріальні осяжні плоди із цієї найдорожчої в історії піар-акції — ось питання. Після мундіалю пройшов уже майже повний футбольний цикл. Катар отримав необхідний імідж, але відчутного туристичного напливу у країні не відбулося і є висока ймовірність, що прекрасні стадіони та інша разюче дорога інфраструктура, зведена до чемпіонату світу припадатиме пилом.

Цілком ймовірно, що інші значно дешевші інвестиції цього маленького газового гіганта можуть дати більш відчутний результат. Їх медіахолдинг Аль-Джазіра уже роками став вісником №1 в арабському світі, нарівні конкуруючи в інших куточках світу із провідними західними медіапорталами. Тут араби по-справжньому змогли скористатися західним винаходом — інтернетом, аби створити відчутну корпорацію західним же ЗМІ.

В тому ж футболі набагато дешевше катарцям обійшовся їхній проєкт із футбольним клубом Пар Сен-Жермен, який у 2025 році виграв футбольну Лігу чемпіонів. Так ПСЖ став справжнім фінансовим футбольним монстром, б’ючи усі мислимі та немислимі трансферні рекорди та роздуваючи зарплатні відомості до неймовірних вершин. Проте за мірками загальних іміджевих витрат у порівнянні із тим же чемпіонатом світу це були копійки. Сама ж перемога паризько-катарського клубу у континентальному кубку відбулася за мінімальних затрат. А от здобуті корпоративні зв’язки не факт що суттєво менші, ніж в результаті проведеного наддорогого кубка світу. Власник ПСЖ, член катарської владної династії Насер Аль Хелаїфі завдяки управлінню французьким грандом став вхожим у чимало владних кабінетів. Що, схоже, й було основною ціллю проєкту «ПСЖ». Катарський бізнес, який у цій країні нерозривно пов’язаний із державою, надійно закріпився у Європі.

Надстрибок монархії Саудів

Найпотужнішою економікою регіону, яка надумала модернізуватися та диференціюватися від нафти є Саудівська Аравія. Вона стартувала пізніше, ніж Катар та ОАЕ, але вирішила давити кількістю. У квітні 2016 року кронпринц Саудівської Аравії Мухаммед презентував свою програму розвитку королівства «Бачення 2030». Її реалізація — масштабування проєктів, запущених у сусідніх країнах, а кінцева ціль — перехід до економіки, яка уже не залежатиме від нафти.

Катар вирішив провести кубок світу з футболу — Саудівська Аравія теж. Саудити подали заявку на проведення футбольної першості у 2034 році. Але до того вони вирішили зробити свою внутрішню клубну першість ТОПовою. Якщо раніше було заведено запрошувати футбольних зірок у багаті, але периферійні малопрестижні чемпіонати на заході їх кар’єри, то саудити підійшли масштабно до цього питання. Так вони запросили уже немолодого Кріштіану Роналду до себе, але в медійному плані на той момент він був все ще на вершині слави. А для піару це важливіше, ніж спортивна форма. А на додаток до цієї суперзірки, до Аравії запросили ще десятки зірок різного розливу й різного віку включно із чинним володарем Золотого м’яча — найвищої індивідуальної винагороди у футболі. Так аравійська футбольна ліга всього за одне літо стала однією із найпопулярніших футбольних першостей світу.

В той час коли емірати роками розбудовували свою урбаністику, у Саудівській Аравії вирішили одразу збудувати ціле місто майбутнього, яке стане справжнім шедевром футурології. Місто без вуглеводнів (це у країні, яка зросла на їх продажі), повністю екологічний мегаполіс із футурологічними пейзажами та усіма можливими технологічними новинками, які лише може собі дозволити людська уява. Неом має здивувати людство уже найближчим часом. Проєкт вартістю в понад півтора трильйона американських доларів має стати технологічним оазисом Близького Сходу. Цей проєкт, дітище аравійського принца Мухаммеда, буде розташований на території одразу трьох держав регіону — окрім самої Саудівської монархії проєкт торкнеться землі Єгипту та Йорданії.

Найпотужніші нафтові експортери світу тепер змагаються у проєктах відновлювальних джерел енергії. В Саудівській Аравії та ОАЕ як гриби зростають технологічні парки із сонячною енергетикою. Країни пустелі тепер хочуть перетворити те, що тисячоліттями було її проблемою, у новітнє благо. Тепер аби лишень наука встигала за королівськими амбіціями правителів цих держав.

Саудівська Аравія демонструє зростання торгівлі, дрібного та середнього бізнесу та інших несировинних секторів економіки. Королівство останніми роками демонструє найвищі темпи зростання ВВП (понад 8 % на рік) серед держав G-20.

В тіні успіху

Проте в тіні блиску королівських стратегій (у прямому значенні цього слова) залишається непроста ситуація на мікроекономічному рівні, а саме рівень добробуту більшості населення. В інших країнах регіону вкрай погана ситуація із рівнем зайнятості населення, особливо серед молоді, де безробіття часто сягає 30%. Колишній міністр міжнародного співробітництва Єгипту вбачає вихід зі складної ситуації, що склалася у налагодженні тісної співпраці та регіональної інтеграції між багатшими та менш розвиненими країнами Близького Сходу та Північної Африки.

Найбагатші країни регіону справді розуміють геополітичні реалії в регіоні й усвідомлюють усю небезпеку, яка може скластися у випадку будівництва райських оазисів серед бідної пустелі. Тобто для їхньої ж безпеки важливо, щоб їх сусіди не були в економічній безодні. Тож проєкти суверенних фондів добробутів Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ сягають від берегів Перської затоки до узбережжя Атлантики. Так аравійці планують брати активну участь у відбудові сирійських міст, ОАЕ інвестують понад $35 млрд в облаштування прибережної смуги в Єгипті. А що ще цікавіше — емірати планують інвестувати кошти у проєкти побудови заводів із виробництва китайських електромобілів у Єгипті. Також суверенні фонди планують вкладати кошти у розвиток промисловості та цифрових технологій далі на захід Африки аж до Марокко, яке після того, як добилося від США визнання за собою території Західної Сахари тепер шукає інвесторів для освоєння цієї багатої ресурсами території. З цією метою місцевий король створив власний інвестиційний фонд розміром у понад $12 млрд. Проте очевидно, що цієї суми буде замало, королівству з Атлантичного узбережжя не обійтися без допомоги багатших монархій.

Країни Перської затоки проробили значну аналітичну роботу і досягли правильних висновків — «нафтова голка», тобто бездумне витрачання доходів, отриманих з продажу природних ресурсів у довгостроковій перспективі веде державу до загибелі. Найяскравішим прикладом цьому був Радянський союз, який просто не витримав зміни кон’юнктури на ринку вуглеводнів.

Просвітлені арабські монархії XXI століття добряче попрацювали для диверсифікації своїх економік. Справді багато з них стали «економіками майбутнього». Але попереду на них чекає найскладніший тест на суспільну зрілість. Чи зможуть до заданого просвітленими правителями темпу пристосуватися їхні звичайні піддані. Чи не зруйнує нова економічна система, що базується на підприємницькій ініціативі, усталений в регіоні суспільний лад? Адже остаточний перехід до сталої економічної системи передбачає широку залученість значної частки населення до підприємництва. Тобто наступним кроком має стати відхід від мегапроєктів і перехід до розвитку малого та середнього бізнесу, що уже відбувається в ОАЕ та Саудівській Аравії. А от чи вдасться зберегти абсолютну монархію за такого широкого залучення населення до підприємництва покаже лише час. Принаймні раніше історія таких прецедентів не знала.