Кожен українець "винен" понад $7200: як держборг б'є по гаманцях

Державний борг України у перерахунку на одного жителя за останні 15 років зріс майже у вісім разів. Якщо у 2010 році умовна частка боргу на одного українця становила близько 900 доларів, то у 2025–2026 роках цей показник перевищив 7 200 доларів. Таку оцінку оприлюднив економіст Олег Белінський.

За його словами, нинішній держборг України на одного жителя вже дорівнює приблизно 1,2–1,3 річної зарплати. Тобто в середньому українцю потрібно більш ніж рік працювати, щоб умовно покрити свою частину боргу держави. 

Для порівняння, у Польщі борг на одного жителя становить приблизно 0,7–0,8 річної зарплати. Тобто менше року роботи. Схожа ситуація в Румунії та Чехії, адже там близько 0,6–0,7 річного доходу. 

Олег Белінський зазначив, що показник, який перевищує один рік, зазвичай свідчить або про наявність структурних проблем в економіці, або про її специфічну модель. Водночас ключова особливість України полягає в темпі, адже цей рівень державного боргу було досягнуто за кілька років, тоді як у більшості європейських держав такий показник формувався десятиліттями.

Державний борг України — чи доведеться кожному платити по $7200

Ніхто не вимагатиме від громадян напряму сплатити умовні 7200 доларів боргу, адже державний борг не є особистим кредитом українців. Однак це не означає, що держборг України не стосується звичайних родин.

“Ілюзія, що борг вас “не стосується”, — небезпечна. Він повертається до вас іншим шляхом: через бюджет”, — розповів директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital Дмитро Чурін у коментарі Фокусу.

За словами експерта, станом на кінець 2025 року сукупний держборг України перевищив 9 трлн грн, або близько $213 млрд. Водночас лише на його обслуговування у 2026 році може піти 1,17 трлн грн. Це величезний ресурс, який держава не зможе спрямувати на лікарні, школи, дороги, соціальні виплати чи відновлення інфраструктури.

Наслідки зростання державного боргу українці можуть відчути через: 

• збільшення податків, адже державі потрібні додаткові надходження, щоб обслуговувати боргові зобов’язання;
• скорочення субсидій і пільг — дешевші комунальні тарифи, медицина та освіта стають розкішшю;
• послаблення гривні, оскільки зовнішній борг деномінований переважно у валюті, і девальвація миттєво здорожчує його;
• менше державних інвестицій — відновлення інфраструктури відкладається, а бізнес-середовище деградує.

“Тобто: ви не виплачуєте борг прямо, але виплачуєте його щодня — через дорожчі послуги, вищі акцизи, недофінансовану медицину і повільніше зростання зарплат у бюджетній сфері”, — пояснив Дмитро Чурін.

Що більше вплинуло — війна чи скорочення населення

На різке зростання державного боргу України вплинули одразу два чинники — повномасштабна війна та скорочення населення. Водночас як зауважив експерт, їхня вага різна: головною причиною залишається саме війна.

“У 2021 році держборг становив лише 49% ВВП, тоді як до кінця 2025-го він зріс до 98,4% ВВП. За прогнозами, у 2026 році цей показник може перевищити 108% ВВП. Тобто борг фактично збільшився в рази, і це передусім наслідок російського вторгнення”, — розповів Дмитро Чурін.

Однак у розрахунку на одну людину ситуацію значно погіршує демографія. До повномасштабної війни в Україні проживало близько 41 млн людей, тоді як зараз на підконтрольній території — приблизно 29 млн. Тому державний борг ділиться на меншу кількість населення, а умовне навантаження на кожного українця зростає ще швидше.

Саме тому показник боргу на одну людину зріс із близько 900 доларів у 2010 році до понад 7 200 доларів у 2025–2026 роках. 

“Математика жорстока: якщо чисельник (борг) росте, а знаменник (населення) падає, результат — подвійний удар. Грубо кажучи: приблизно 70% приросту боргу на душу населення — це сама війна, ще 30% — демографічний колапс”, — пояснив експерт.

Чи загрожує Україні боргова криза

Попри стрімке зростання державного боргу Україна наразі не перебуває в борговій кризі, однак уже наблизилася до небезпечної межі. 

“Україна перебуває не в борговій кризі у класичному розумінні, але стоїть на її краю”, — повідомив експерт.

Він пояснив, що класична боргова криза настає тоді, коли держава вже не здатна обслуговувати свої боргові зобов’язання і змушена оголошувати дефолт. Україна наразі цього сценарію уникає, адже значна частина державного боргу припадає на пільгові кредити від партнерів — ЄС, МВФ, США та країн G7. Такі позики мають низькі ставки й триваліші строки погашення. До того ж, за даними Мінфіну, середній строк погашення боргу зріс, а його вартість знизилася, що є позитивним сигналом.

Водночас ситуація має декілька серйозних ризиків:

• рівень держборгу у 98,4% ВВП уже наближається до критичної межі. МВФ вважає рівень понад 90% ВВП системно небезпечним для країн, що розвиваються;
• у 2026–2028 роках боргові виплати можуть становити близько 10% ВВП щороку. Для економіки, яка працює в умовах війни, це надзвичайно важке навантаження;
• Україна сильно залежить від зовнішньої фінансової підтримки. Якщо союзники скоротять допомогу, дефіцит бюджету може стати значно складніше контролювати. 

“Україна уникає боргової кризи не стільки завдяки власній фінансовій стійкості, скільки завдяки геополітичній підтримці Заходу. Це дуже крихка рівновага.Якщо переговори про мир затягнуться ще на 2–3 роки, а допомога скоротиться, ризики різко зростуть. Тоді питання “чи є це борговою кризою” перестане бути риторичним”, — наголосив Дмитро Чурін.

Раніше Фокус повідомляв, що бюджет України залежний від грошей міжнародних партнерів. Якщо ця допомога затримається або припиниться, у держави можуть виникнути дуже серйозні фінансові проблеми.