Ворог втрачає до 12 бійців на 1 українця: оприлюднення даних позбавить страху мобілізації, — Дикий

На початку широкомасштабного вторгнення у ЗСУ були доволі великі втрати, але зараз ситуація настільки покращилась, що можна їх оприлюднити. Це дозволить вирішити проблему з мобілізацією, яка пов'язана зі страхом деяких українців долучатись до лав ЗСУ. Про це в інтерв'ю Фокусу повідомив ветеран АТО та військовий експерт Євген Дикий.

Він зазначає, що руйнувати міфологію довкола великих втрат Сил самооборони України можна саме завдяки публікації реальних втрат. Треба знищити цей міф, що йти на війну — це йти "на м'ясо" чи обов'язково загинути.

"Якщо просто порівняти скільки у нас людей "в пікселі" і скільки ми за ці два роки втратили, то цей міф зруйнується одразу, — зазначає ветеран АТО. — Виявиться, що гине не те що кожен десятий, а навіть і не кожний двадцятий".

Євген Дикий зазначає, що найгірша ситуація з втратами після того, як українці "привоювались" була під час літнього наступу на рівні 1 до 2 чи 1 до 3. Тобто при найскладніших штурмах, коли ЗСУ "прогризали" оборону ворога, за кожного українця в землю лягало два-три російських окупанти.

А коли ЗСУ самі перебували в обороні, то ситуація взагалі кардинально міняється, зазначає військовий експерт. В тому ж самому Бахмуті можна було багато чого зробити інакше, але там співвідношення втрат було 1 до 7 чи 1 до 8. Саме такі втрати й були однією з причин того самого "Пригожинського путчу".

"В тій же Авдіївці, при тому, що у нас зараз "снарядний голод" та "м'ясні атаки" окупантів доводиться відбивати стрілковою зброєю, співвідношення втрат сягає 1 до 10 та навіть 1 до 12, — каже Євген Дикий. — І це яскраво демонструє недолугість аргументу, що "ми закінчимось, а орків ще буде багато"".

Це дуже проста логіка, адже якщо у росіян у чотири рази більше мобрезерв, а втрати у 10 раз більші, то хто "раніше закінчиться", запитується експерт. Хоча такої війни до останнього солдата історія ще не знала, каже ветеран АТО.

За словами Євгена Дикого, жодна з великих війн не виграється тільки за рахунок добровольців і це своєрідний страшний дарвінівський відбір націй та держави. Ті країни, які спроможні організувати масову мобілізацію залишаються на карті світу, а інші знищують чи завойовують сусіди.

"Українська народна республіка була чудовою країною, але не змогла зорганізувати мобілізацію та була знищена та захоплена більшовиками, — зазначає Дикий. — Ті, хто намагались перечекати потім їли своїх дітей під час голодомору та йшли на "м'ясні штурми" за Сталіна, а Україна на 70 років опинилась під окупацією".

Раніше Фокус писав, що в Україні жінок можуть призвати на військову службу чи залучити для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час.

Нагадаємо, у Верховній Раді зареєстрували нову редакцію законопроєкту про мобілізацію. Нова версія виявилася стриманішою за попередню, хоча низку положень законодавці зберегли — наприклад, норму про зниження призовного віку з 27 до 25 років.