Життя солдатів чи втрата позицій: чи виправдані непрості накази командирів на фронті, — експерти
Військове командування критикують за нераціональний підхід — нерідко заради збереження позицій за всяку ціну вони жертвують сотнями життів солдат. Фокус з'ясував, чи можна на війні не робити такий вибір.
Військовий психолог Андрій Козінчук розповів, що комбригів ЗСУ часто карали за втрату позицій, даючи наказ утримувати їх за будь-яку ціну.
"Якщо ти зберіг позицію, але при цьому 200 людей були поранені або загинули — тобі за це нічого не було. Трохи були дивні пріоритети. Це не означає, що треба здавати позицію за позицією, до Дніпра дійти. Але треба поговорити про формулу іншу. І потім були знову популістські накази. "Зберегти кожне життя солдата", — це в Facebook і Youtube говорили. А особисто говорили: "тримати за будь-яку ціну, мені по барабану, скільки ти людей покладеш. І це було не зовсім правильно", — сказав Козінчук.
Він додав, що втрачати людей і зберігати позиції — це не питання етичності, а питання ефективності.
"Якщо стати циніком до кінця, я не знаю, хто писав фразу Главкому, але це правда — позиції можна відбити", — зазначив Козінчук.
Дисциплінарні стягнення за втрату позиції
У бесіді з Фокусом військовий психолог Андрій Козінчук зазначає, що ситуація поступово змінюється, і зараз командирів бригад уже "не б'ють палицею" за втрачені позиції.
"Ніхто нікому не говорив, що солдати нічого не значать, а позиції важливі. Солдату про таке не звітують, але в приватних розмовах звучало, що позиції тримати за будь-яку ціну. Аргументація була в Бахмуті. Тому що там був Пригожин, і потрібно було вимотувати ворога. Зараз не знаю, наскільки змінилася політика, щодо цінності життя солдата. Суттєвих змін сильно не видно, але комбригів перестали палицею бити за втрачені позиції. Хоча раніше вони отримували за це дисциплінарні стягнення, зокрема й мій комбриг", — каже Фокусу військовий психолог.
Козінчук додає, що формула, яку хотілося б застосовувати на війні, складніша за вибір між життям солдата й утриманням позицій за будь-яку ціну.
"Є позиції, за які не шкода життя, тому що ми можемо "наваляти" російській бригаді. Але заяви про те, що ми сильно цінуємо життя солдата, поки що підтвердження не знаходять. Якщо ми цінуємо їхні життя, то чому не надсилаємо їм заміну? З кожним місяцем ефективність солдата падає, ми можемо беззмінно 100 років воювати, але ефективність буде постійно знижуватися. І на "марафоні" нам можуть розповідати, що ми молодці, але це не допоможе перемогти. Ми всі сподіваємося, що у військового керівництва є план. Хотілося б знати про це", — додає Козінчук.
За словами екснардепа, військовослужбовця ЗСУ Ігоря Луценка, на війні не доведеться обирати між збереженням життів або позицій тільки в тому разі, якщо наша армія буде перевершувати супротивника в ресурсах — технологічних або людських.
"Ми зараз перебуваємо в ситуації, коли на нас чиниться тиск, і ми маємо робити вибір — позиції чи люди. Але вибір цей штучний. За логікою в нас має бути чітка концепція, як ми воюємо. І якщо в нашому стратегічному задумі потрібно протриматися пів року, а потім вийти на переговори — а це дуже схоже на правду, у такій концепції у командирів є спокуса жертвувати людьми, заради кожного населеного пункту, щоб посилити переговорні позиції. Якщо ж задум у тому, щоб воювати в довгу, але якимось чином перемогти, тоді в пріоритеті зберігати життя. Але в нас зараз немає розуміння, що ми робимо, воюємо, як доведеться. Комусь дорожчі території, комусь — люди. Я б так пояснив, що зараз відбувається", — міркує експерт.
Потрібно робити ставку на інтелект
Критика на адресу нераціональних наказів командування лунає давно. Так командир роти 206-го батальйону 241-ї бригади ТрО Роман Кулик заявляв, що військове керівництво не може об'єктивно оцінити здібності особового складу на фронті і ставить перед бійцями фантастичні завдання. А парамедик Катерина "Пташка" Поліщук скаржилася на дії командира 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Богдана Шевчука, які, на її думку, призвели до втрат на фронті. При цьому у Верховній Раді в усьому звинувачують винятково генералів старого гарту, яким байдуже на життя солдатів, і які роздають завдання лише для звітності.
"Це все ейджизм — про стару і нову школи. Я бачу молодих командирів із налитими кров'ю очима, які кидають солдатів без розбору в бій. Зручно вірити, що проблема у віці. Але проблема в навчанні", — зазначає Козінчук.
За його словами, якщо врахувати, що в України менше ресурсів, ніж у РФ, перемогти можна тільки інтелектом.
"Треба змінювати стиль управління, зробити ставку на інтелект. Я не можу, звісно, увімкнути "зраду" і говорити, що все погано. Але поки що ми тупцюємо на місці. Як піхота сиділа в окопах раніше, так і сидить", — додає Козінчук.
На думку експерта, впровадженням інтелектуальної складової в армію мають займатися теоретики війни. І навіть якщо для змін знадобиться рік чи два, воно того варте, бо зараз війна йде на виснаження.
Фокус раніше писав, чи ефективно діють високопоставлені командири ЗСУ і чи варто їх критикувати під час великої війни.
Фокус також зазначав, як покращити ефективність командування і чому ця проблема спільна для армії.