Два фронти Путін не подужає: як війна в Україні "виснажила" сили РФ для захисту Сирії

Раптовий наступ протурецьких сил у Сирії став однією з наймасштабніших військових подій на Близькому Сході за останній час. Опозиційні режиму президента Башара Асада сили очолює ісламістське воєнізоване угруповання "Хаят Тахрір аш-Шам" та його союзники.

Уряд і армія Асада контролювали великі міста країни, прилеглі до них сільські райони й основні автомагістралі. Однак останніми днями все змінилося: повстанці захоплюють важливі населені пункти, вперше від початку громадянської війни влада втрачає контроль над Алеппо, другим за величиною містом і "неприступною фортецею".

Сирійська обсерваторія з прав людини (SOHR), що базується у Великій Британії, 1 грудня повідомила про просування повстанців після захоплення Алеппо до північного міста Хама та районів Ідлібу. Виведені з Алеппо сирійські війська перегруповуються, їм направляють додаткові бригади для допомоги в майбутній контратаці.

Ердоган завдає Путіну іміджевий удар

Російська армія надає сирійським військовим підтримку з повітря, серію авіаударів було завдано по районах Ідліба і Хами. Рятувальна служба сирійської опозиції "Білі шоломи" вранці 2 грудня заявила, що щонайменше 25 людей загинули на північному заході внаслідок цих бомбардувань. Загальна кількість загиблих унаслідок сирійських і російських ударів із 27 листопада зросла до 56 осіб, із них 20 — це діти.

Військове втручання РФ у Сирії розпочалося ще 2015 року і дало змогу змінити перебіг війни на користь сил Башара Асада, бомбардування Алеппо допомогли урядовим силам узяти місто під повний контроль 2016 року. Але ситуація у світі відтоді змінилася: Росія загрузла в так званій "СВО" в Україні, тож не зможе втягнутися на повну ще й у сирійське протистояння, вважає експерт-міжнародник Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

"Москву влаштує повітряна кампанія в умовах відсутності ресурсів і бажання проводити повноцінні військові операції", — коментує Фокусу аналітик.

Однак варто розуміти, що крім РФ, у влади Сирії є й інші союзники. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі вирушив до Дамаска, щоб повідомити про підтримку Тегерана. Основний кістяк підтримки режиму Асада, за словами Ілії Куси, становлять проіранські та проіракські шиїтські угруповання. Десятки бійців останніх уже перетнули кордон Сирії поблизу Абу-Кемаля, у їхньому складі "сили народної мобілізації", "Катаїб Хезболлах" і "Фатіміюн".

"При серйозній зміні обстановки Іран може відправити регулярні війська. Ми спостерігаємо ретельно підготовлену "гру" Туреччини. Таймінг в Анкарі підібрали правильно, два основні союзники Дамаска не в змозі його захистити. Росія ослаблена війною в Україні, а Іран — протистоянням з Ізраїлем", — вказує він.

Турецькому лідеру Реджепу Ердогану важливо посилити свої позиції в Сирії перед вступом Дональда Трампа на посаду президента США. Цим кроком він автоматично підвищить статус перемовника по України, впевнений міжнародний оглядач Максим Ялі.

"Президент Росії Володимир Путін дістає серйозний іміджевий удар у Сирії напередодні майбутніх переговорів. Як не дивно, завдяки цьому Ердоган підвищує свій статус перемовника", — пояснює він Фокусу.

Ресурсів на підтримку режиму Асада у Путіна вкрай мало: основний двигун війни ПВК "Вагнер" слабо функціонує, а солдати регулярних військ не показують аналогічних результатів.

"Путіну треба взяти Донецьку область до 20 січня [день інавгурації Трампа], щоб мати сильну позицію на переговорах. Росіянам він покаже, що завдання "СВО" виконано", — додав оглядач.

Чи прагне Туреччина скинути режим Башара Асада?

Протурецькі угруповання й надалі розширюватимуть власні сфери впливу та захоплюватимуть території в Сирії. Просування з Алеппо до північних районів Хами наразі зупинено, але на північному сході вони підходять до територій, підконтрольних курдам.

Національна розвідувальна організація Туреччини вже відзвітувала про перші успіхи — нейтралізацію одного з ватажків загону YPG (Загони народної самооборони, сирійське відгалуження "Робітничої партії Курдистану", діяльність якої в Туреччині заборонена. — Ред.) Яшара Чекіка в районі міста Талль-Рафат.

Опитані Фокусом експерти впевнені, що прямої загрози Дамаску від протурецьких угруповань поки що немає, як і військовим базам Росії в Сирії. Контингент російських військ постійно перебуває на авіабазі в місті Хмеймім за 30 кілометрів від кордону з Туреччиною. Військово-морська база РФ є і в Тартусі, ПКС РФ також використовують два "аеродроми підскоку" — у Шайраті та в Тіасі.

"Якщо фронт протримається на поточній лінії два тижні, бойовики не підуть на південь у бік Дамаска. Не думаю, що Туреччина ставить собі за мету повалити режим Асада, інші регіональні гравці навряд чи з цими планами погодяться", — підсумував Ілія Куса.

Зазначимо, що сили сирійської опозиції під час наступу захопили багато трофейної техніки. У їхніх руках опинилися російські та іранські танки, бронетранспортери, гаубиці та авіабомби.

У Кремлі вважають дії повстанців "посяганням на суверенітет Сирії". Росія вимагає, щоб у країні навели порядок.